Хто з наших політиків чесніший?
За останні місяці найвищі представники української влади, політичних партій своїми заявами про важливість проведення чесних демократичних виборів до парламенту раз у раз примушували співвітчизників здивовано роззявити від несподіванки рота. Вони немов зробили з цього спорт і змагалися у досягненні найбільшого публічного ефекту. Але якщо хтось у нашому політичному істеблішменті думає, що за заклик до чесності на виборах їм будуть всі просто вдячні, нехай не сподіваються, це не так.Наведу опубліковані в пресі результати опитування, проведеного 21—25 травня Інститутом соціальної і політичної психології.
Так от — 69,6% громадян України не впевнені в тому, що позачергові вибори до Верховної Ради пройдуть чесно і демократично. Лише 18% українців вважають, що вибори будуть чесними і демократичними. 2,5% респондентів заявили, що їм це байдуже, і 9,9% опитаних не дали відповіді на це запитання. У ході свого дослідження інститут опитав 2 тисячі респондентів у 256 населених пунктах, похибка вибірки складає 2,2%. Правда, є над чим замислитися нашим політикам?
Загалом, ми довіряємо тим людям, хто чесний в словах і послідовний у вчинках, чия поведінка передбачувана і заслуговує довіри, навіть якщо щось у їхніх діях не влаштовує нас. Однак треба при цьому зазначити, що багато що тут залежить від вироблення стратегії і тактики виборчих кампаній, застосування «чистих» і «брудних» технологій виборів. Зв’язки з громадськістю в сучасному електоральному процесі — це не лише створення привабливого образу політичної структури і належних до неї кандидатів у народні депутати, але й консультування їх на різних етапах передвиборної кампанії. Як відомо, політичне консультування тривалий час вважалось тіньовою, прихованою від громадськості стороною підготовки до виборів. Лицьова сторона процесу звичайно представлена заявами, виступами, поїздками та іншими акціями партійних лідерів, кандидатів у народні депутати. А за спинами публічних політиків завжди стоять люди, які забезпечують підготовку і проведення виборчих кампаній своїм талантом, інтелектом, організаторськими здібностями, знанням новітніх комунікаційних технологій.
Саме ці «гравці за сценою» й занурюють нас у змагальний політичний процес, що проходить не взагалі, а в певному місці і часі, якому притаманна маса конкретно-історичних, національно або регіонально забарвлених прикмет. Кожні нові вибори до нашого парламенту запам’ятовувалися як напруженням і специфікою власне політичного протиборства, так і технологічними знахідками консультантів. Поважаючі себе консультанти дотримуються ідеалу порядності при проведенні виборчих кампаній. Для цього потрібен такий рівень чесності, який є рідкістю для більшості політичних консультантів і технологів, які працювали раніше в Україні на виборах. Отто фон Бісмарк особливо підкреслив цю думку, наголосивши: «Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів». І, зрозуміло, в цьому безглуздо було б звинувачувати виключно кандидатів на виборні посади.
«АЗБУКА» ПОЛІТКОНСУЛЬТАНТІВ
Усе сказане з очевидністю доводить, що політичним консультантам і тим, кого вони обслуговують, треба допомагати засвоювати кращий досвід організації втілення в життя цінностей, які в електоральній боротьбі вважаються дуже важливими. Досить як приклад навести Хартію «Політичні консультанти за чесні вибори». Нагадаємо, що вона була підписана напередодні виборів до Державної думи Російської Федерації 1999 року керівниками ста ПР-агенцій, дослідницьких і консалтингових структур і рядом індивідуальних консультантів. Ось текст того передвиборного меморандуму:
«Мета Хартії — розпочати створення нормативного поля, що регулює поведінку учасників ринку політичного консалтингу. Вона містить ряд морально-етичних умов, яких має дотримуватися політконсультант:
1. Сприяти проведенню вільних, чесних і справедливих виборів на основі принципів відкритості та поваги до всіх учасників виборчого процесу.
2. Перешкоджати спробам обмеження прав і свобод, які є необхідною умовою розвитку демократичних засад російського суспільства і життєдіяльності нашого професійного співтовариства.
3. Сприяти здійсненню громадянами Російської Федерації своїх виборчих прав, що гарантуються конституцією, чинним законодавством і нормами міжнародного права.
4. Здійснювати свою професійну діяльність відповідно до чинного законодавства та морально-етичних норм громадянського суспільства.
5. Перешкоджати застосуванню виборчих технологій в інтересах груп політичних екстремістів, а також представників кримінального світу.
6. Не допускати поширення в ході виборчих кампаній явно помилкових відомостей, що порочать гідність кандидатів у депутати і на виборні посади. Утримуватися від дискредитації колег-професіоналів, які виступають на боці конкурентів.
7. Перешкоджати проникненню до професійного середовища осіб, які використовують методи, що суперечать даній Хартії.
8. Впроваджувати високі стандарти і принципи професійної діяльності організації та осіб, які консультують учасників виборчих кампаній.
9. Сприяти пропаганді, розгляду та застосуванню норм Хартії серед інших представників професійного співтовариства.
10. Визнати, що Хартія є складовою частиною Хартії всіх учасників виборчого процесу, та звернутися до всіх, хто професійно пов’язаний з організацією і участю в передвиборних кампаніях, із закликом підтримати принципи Хартії».
Нам потрібен, так би мовити, передвиборчий «кодекс», який повинен охоплювати практично всю базу поведінкової «азбуки» політичних консультантів, зрозумівши і засвоївши яку можна грати не за якимось химерними, а за чесними правилами. Можна, загалом, зрозуміти маловірів, які говорять: це все красиві слова, вони мало до чого зобов’язують, а на практиці все буде зовсім іншим. Можна зрозуміти, тому що вони — жертви «чорного піару».
До речі, його прихильники задніх не пасуть. Пряме свідчення тому — одна з книжок на моєму робочому столі, присвячена тому, як можна оволодіти владою. У анотації до неї прямо говориться: «У ваших руках безцінний скарб. Тут зібрані, проаналізовані, узагальнені та об’єднані в єдину систему всі виборні технології, що використовуються на виборах різних рівнів. Як обвести навколо пальця виборців і як обдурити конкурента, як вивести його з душевної рівноваги і як здерти з нього гроші. Але найголовніше — як перемогти на виборах. Це підручник і практичний порадник для «політтехнологів» і кандидатів на виборні державні посади всіх рівнів». Гадаю, ви розумієте, чому я не назвав саму цю книжку та її авторів...
Чи використають ці рекомендації на майбутніх виборах до Верховної Ради? Поживемо — побачимо. Тоді ж стане ясно, хто чесніший з наших політиків. І все ж хочеться вірити, що ціннісний «багаж» політичних партій на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства все ж буде змінюватися на краще. Один з геніїв світової цивілізації Томас Джефферсон якось зазначив: «Чесність — перший розділ у книзі мудрості». Це твердження звучить як істина для людей, які жили в різних країнах і в різноманітні періоди світової історії. Боротьба за вірність істині може бути нелегкою, але, якщо ми прагнемо досягти справжнього успіху, наші зусилля повинні бути орієнтовані на чесність і порядність. Тому що у політиків є репутація, виборець відвертається від тих з них, хто його обманює або замовчує проблему. У листі одному із своїх сучасників Томас Джефферсон писав: «Той, хто дозволяє собі збрехати один раз, виявляє, що у другий і третій раз це робити вже легше — поки зрештою брехня не стає звичною. Він проголошує слова брехні, яких сам не помічає, і слова правди, яким не довіряє світ. Ця брехливість язика призводить до брехливості серця і згодом спотворює всі його добрі відчуття». Такий сумний стан справ в образній формі добре виражають слова Вальтера Скотта: «Так, тенета ми страшні плетемо, коли усього трішки збрешемо». Звідси, вважаю, читач зрозумів, що лякатися треба не брехні, а тих, хто її розповсюджує!
ВСЕ ПІД КОНТРОЛЕМ
Я не стану заперечувати, що тут є привід для тривалої дискусії, не виключені й підстави для розвитку теми. Одне тільки не можна залишити без конструктивного вирішення — необхідність створення відповідних умов, щоб найкращі, найгідніші представники українського суспільства отримали можливість прийти до влади, де будуть приймати правильні закони і відстоювати кровні інтереси виборців. Ті, хто цього хоче (а таких, по-моєму, більшість), мають міркувати зважено, спокійно і розсудливо. Що не думайте і як не визначайте, але вихід тут один — це впровадження відкритих виборчих списків з прозорими і чесними процедурами виборчого процесу. Інше необхідне рішення — створення механізму контролю і відповідальності політиків перед своїм народом в період між виборами.
Так що прагнення до участі в чесних демократичних виборах у нормальних людей не може не викликати людських симпатій. Скажу більше — якщо цей заклик підтримають всі політичні партії, це стане могутньою їхньою зброєю у передвиборній боротьбі. Вільям Джеймс, можливо, один із найбільших філософів, який вважається основоположником прагматизму, одного разу сказав, що в основі людської особистості лежить потреба в тому, щоб їй довіряли. І не випадково чесність — це якість, яку більшість людей розташовують на першому місці в списку вимог до свого лідера.
На мою думку, головне полягає в тому, щоб забезпечити належний громадський контроль як безпосередньо за проведенням голосування, так і за суворим дотриманням законів і етичних критеріїв у ході виборчої кампанії. Звідси, сподіваюся, зрозуміло: як важливо зараз добитися, щоб ефективно діяв громадський моніторинговий комітет, який би відстежував підготовку до парламентських виборів на телебаченні, радіо і в пресі, аналізуючи її з точки зору дотримання умов чинного законодавства, застосування негідних, аморальних способів політичної боротьби. Можна задіяти й інші механізми контролю. Вони давно відомі та випробувані, давайте їх використовувати!
НЕ БУДЬТЕ ЛЕГКОВІРНИМИ!
Що, нарешті, важливо ще підкреслити? У період передвиборної кампанії не будемо легковірними! Мій заклик зумовлений тим, що така вже природа людини: легковір’я, за словами одного дуже шановного філософа, тягнеться з нас, як сигаретний димок до кватирки. Нас всіх можна обвести навколо пальця. Це так само нескладно, як, приміром, пограбувати погано замкнену квартиру. Якщо врахувати, що нам, людям, властиві чимало слабкостей, то поле всіляких електоральних витівок над нами — широке. Довірливість, неуцтво, простодуш ність, лінь, віра в нездійсненні обіцянки (перелік універсальних рис обивательської психології можна продовжити) — ось ті ниточки, смикаючи за які з виборцями можна робити що заманеться. Треба завжди пам’ятати про загрозу маніпуляторства, небезпека якого, на мій погляд, вдало розкриває фраза, що запам’яталася з популярного анекдота: «Чим голосніше він заявляв про свою чесність, тим ретельніше ми перераховували ложки». Отже, щоб не стати обдуреним під час передвиборної кампанії, слід бути пильними...
Але в будь-якому випадку, готуючись до парламентських виборів, слід добре думати. Значущість розумової роботи прекрасно ілюструє наступна досить велика цитата журналіста Поллака, взята мною з книжки Джона Темплтона «Всесвітні закони життя». Його елегантне спостереження повчально тактовне, однак він прагне прямо сказати людям, якими вони є насправді: «З давнього інтерв’ю з Томасом Едісоном мені понад усе запам’яталась одна фраза, яка була красиво написана і взята в рамочку, що висіла на стіні в його кімнаті. Вона звучала так: «Дивно, на що тільки не йдуть люди, щоб не думати». Це — трагічний факт. Деякі з нас дійсно думають, інші тільки думають, що вони думають, а більшість навіть і не думає думати. У результаті виходить чудний світ».
Ви не згодні з цим? Як і раніше вважаєте, що залежите, на жаль, не від себе? Невже забули відомий афоризм про те, що «Демократія — політична система, за якої кожний має право бути своїм власним гнобителем»?
Що ж, люди часто дивують самих себе. Навчимося ж думати, вибираючи депутатів в український парламент. Може, тоді більша користь буде від нашого голосування. Вибір є завжди. Вся справа в людині.
