«Школа Марчука»

Коли народжувалась наша держава, не багато було особистостей, які були готові прийняти виклики. На жаль, з часом цих постатей не ставало більше.

Євген Кирилович Марчук якраз належить до будівничих нашої державності. Його бачення розвитку країни завжди випереджало час. Перебуваючи в активній політиці, йому довелося працювати в складні часи, коли суспільство ще не зовсім було готове до справжніх змін. І до фігури Марчука на чолі держави. Та навіть у тій системі координат Євген Кирилович, обіймаючи високі посади, зумів закласти багато цінного для становлення... Зокрема, про це йдеться в його книзі «Україна: нова парадигма прогресу. Аналітичне дослідження»...

Коли в нашу країну прийшла війна, то Євген Кирилович намагався достукатися до керманичів, щоб попередити їх про подальші кроки і небезпеки від Кремля.  

2003 РІК. МІНІСТР ОБОРОНИ ЄВГЕН МАРЧУК ВІДВІДУЄ УКРАЇНСЬКИЙ КОНТИНГЕНТ В ІРАКУ / ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ

Мало хто знає, що і нині він захищає державу на волонтерських засадах. «Я, фактично, волонтер, який уже 11 років не має ніякого відношення ні до влади, ні до державної служби, — прокоментував «Дню» Євген Марчук в травня 2015 р., прийнявши пропозицію долучитися до мінських переговорів. — Я добре розумію, що досягти позитивного результату буде неймовірно важко. А якщо не вдасться — уявляю майбутні коментарі. Тобто з побутової точки зору і з точки зору особистої репутації краще було б не погоджуватись Але сьогодні наростаюча реальна загроза і найменший шанс її відвернути, який з’явився, є для мене головними домінантами. Я переконаний, що потрібно цей шанс використати».

Адже державницьке мислення — це не просто набір переконань чи перелік посад. Це місія. І свою місію Євген Кирилович виконує по цей день. Тут варто нагадати, що минулого року він фактично врятував тисячі життів наших військових і мирного населення. Це його кропітка праця на тяжкій ниві мінських перемовин дозволила мінімізувати втрати. Якщо ж пригадати його роль в подіях 1994-го року в Криму, коли завдяки його оперативним рішенням і наказам, країна тоді не втратила власні землі, то такі епізоди глибоким докором постають перед лідерами сучасності. Адже вчинки Марчука є не лише взірцем, але й прецедентом того, як треба діяти в конкретних історичних ситуаціях.

1995 рік. СТРАСБУРГ. ПЕРШИЙ КРОК ДО ОФІЦІЙНИХ СТОСУНКІВ З ЄВРОПОЮ. ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ЄВГЕН МАРЧУК ПЕРЕДАВ ГЕНЕРАЛЬНОМУ СЕКРЕТАРЮ РАДИ ЄВРОПИ ДАНІЕЛЮ ТАРШІСУ ДОКУМЕНТ ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО УСТАВУ ЦІЄЇ НАЙМАСОВІШОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Нова генерація політиків лише зараз, коли країна вже потрапила до низки пасток, почала пригадувати і про курс до НАТО і про інші засади, які реалізовував Марчук ще в 90-ті роки. Але послідовників у «Школи Марчука» сьогодні небагато, бо це вимагає знань, позиції і моральних якостей. На жаль, сьогодні набагато більше тих, хто є послідовниками зовсім інших «шкіл» з абсолютно протилежними принципами. Тому успіх країни залежить від того, як багато молодих людей виберуть інший набір якостей — будуть вчитися в «Школі Марчука».

Редакція «Дня» вітає Євгена Кириловича з Днем народження! Ми підготували підбірку думок, вражень і привітань людей, яких доля пов’язувала з Марчуком на різних етапах і в різних обставинах.

«МИ МАЄМО ТОЙ ВИПАДОК, КОЛИ ЛЮДИНА ПРИНЕСЛА СВОЇ ПРОФЕСІЙНІ ЗНАННЯ ДЛЯ СЛУЖІННЯ УКРАЇНІ»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, публіцист, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— Євген Марчук — це унікальна постать на нашому політичному і державницькому сузір’ї. Я бачив у ділі Євгена Кириловича і вчився у нього, бо для мене це був перший державницький досвід як міністра. Але і до того я чув про Марчука від Івана Дзюби. Мушу сказати, що унікальність Марчука полягає в тому, що він опинився всередині — в темряві спецслужб. І при цьому він не втратив людських рис.

ТЕПЛЕ СПІЛКУВАННЯ. 1995 рік, МИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, ПОЛТАВЩИНА, ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Я маю багато свідчень про те, як Євген Кирилович залишався моральною людиною, перебуваючи в тому гебістському полі. Ми маємо той випадок, коли людина принесла свої професійні знання для служіння Україні. Питання побудови української розвідки і контррозвідки дуже болюче. Євген Кирилович відрізнявся тим, що будував українські служби і намагався свій патріотизм ввести в русло побудови української державності.

Марчук має ідею, і головна його ідея — це побудова України.

Євген Кирилович пройшов практично всі щаблі державницьких посад від директора контррозвідки до міністра оборони і голови уряду. Тобто він достеменно знає всю технологію спецслужб і тих органів, які мають служити Україні й бути щитом і мечем української держави. Він вніс до них і досвід, і знання блискучого юриста.

З РЕФАТОМ ЧУБАРОВИМ. САМЕ ЄВГЕН МАРЧУК, НА ДУМКУ КЕРІВНИКІВ МЕДЖЛІСУ, ВІДІГРАВ ВИРІШАЛЬНУ РОЛЬ У ТОМУ, ЩО В 1994-1995 РОКАХ КРИМ НЕ СТАВ ГАРЯЧОЮ ТОЧКОЮ, ЯК ПРИДНІСТРОВ’Я АБО НАГІРНИЙ КАРАБАХ, А УКРАЇНА НЕ ВТРАТИЛА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ

Крім законів, важливим у його роботі є побудова військового сектору і налагодження відносин з НАТО. Тут особливо приємно, що ми з ним співпрацюємо в межах руху «Україна в НАТО».

Була спроба прибрати Марчука з політичної сцени. Він дуже стримана людина, як будь-який розвідник та контррозвідник. Марчук часто не коментує, загадково посміхається. Але я вважаю, що Євген Кирилович прекрасно знає, що саме сталося з ним під час аварії після виборів 1999-го. Тоді я був шокований, бо розумів, постать якого масштабу ми маємо.

БУЛИ ЧАСИ, БУЛА ЖУРНАЛІСТИКА

У Канаді мені українці говорили, що Україні потрібен президент-генерал. Бойовий генерал, а не директори заводів. Ці люди уявляли собі владу в Україні як сильну і некорумповану. І саме тому вони робили ставку на генерала армії Марчука.

«ЯКБИ МАРЧУК 1999-го СТАВ ПРЕЗИДЕНТОМ, ТО ВІН ОБМЕЖИВ БИ СВАВІЛЛЯ БАНДИТІВ. МИ ЖИЛИ Б У КРАЩІЙ КРАЇНІ»

Левко ЛУК’ЯНЕНКО, дисидент, політв’язень, політик та громадський діяч, Герой України:

— Євген Марчук — людина розумна, із доброї української породи. Така вольова людина із великими знаннями завжди грає помітну роль. Він є особистістю, яка не могла залишитись на нижчих шаблях. У нього були здорові амбіції, які підкріплювались відповідними талантами, здібностями і якостями. Така людина піднімається, адже вона здатна розв’язувати різні проблеми, розуміє ситуацію.

16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет. Це була програма будівництва незалежної України. Було важливо знати — як до цієї ситуації ставиться тодішнє КДБ. Я зустрівся з Марчуком. Це була офіційна розмова. Суть відповіді Марчука була наступна — Служба безпеки не буде чинити опір тому історичному процесу демократизації, який є явищем теперішнього часу. У мене, як у політв’язня, не було довіри до цих слів. Але далі я побачив, що дійсно немає ніякої активізації придушити ці наміри. Отже — Марчук сказав правду. Подальший розвиток подій, коли він став головою СБУ, це довів. 

Вже після Євгена Марчука на посаді голови СБУ, інші керівники перетворили цю організацію на прислугу конкретних осіб і кланів.

НЕЗАБУТНІЙ БОГДАН СТУПКА

Марчук є непересічною особистістю. Глибшого аналізу, ніж в його книзі «П’ять років української трагедії», я не зустрічав. Це був надзвичайно глибокий, правильний, обґрунтований аналіз нещастя української нації. Влада в незалежній Україні перестала служити народові і перетворилась в касту, яка стоїть над народом.

В 1999-му році на виборах президента Марчука підтримували демократичні сили, в тому числі і Республіканська партія. І це було правильно. Якби Марчук став тоді президентом, то він би обмежив свавілля бандитів, які потім перетворились в олігархів. Ми б жили в кращій країні. Він, як військовий, запровадив би дисципліну і не дав би розкрадати країну. Натомість, Кучма почав з того, що створив систему управління Україною за принципом керівництва злодійських банд. Кучма ставив на посади людей, які були у нього на гачку. Інші у нього довго не затримувались. Тоді влада поєдналася з бізнесом. Саме тому Кучма заслуговує на покарання.

МАРЧУКИ

«ВІН ЗАПОЧАТКУВАВ БАГАТО ЗАКОНІВ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ — ВІД ОХОРОНИ ДЕРЖТАЄМНИЦІ ДО СБУ І РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІВ»

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, голова Служби безпеки України (2006-2010 рр., 2014—2015 рр.):

— Мої враження, знання і внутрішнє відчуття щодо Євгена Кириловича як до людини, яка в історії України вирішувала концептуальні питання відновлення незалежності цілими секторами — безпеки, оборони, міжнародної політики... Це надзвичайно важко зрозуміти зараз, коли все нібито здається зрозумілим і визначеним в Україні: євроінтеграція — це ЄС, НАТО, це міжнародна безпека, іноземні мови, повага до людини та її гідності... Євген Кирилович — це саме та людина, яка 20—25 років тому знала і відстоювала на державних посадах саме такий вектор розвитку цілої європейської держави. Більше того, він уособлював цей вектор. Тоді нас, молодих українських дипломатів, приваблювала ця іншість, самобутність, а найголовніше — стрижень нескореності. У мене щодо нього є певний образ: величезний і потужний Дніпро — як час, і є острів Хортиця, який все життя стоїть посередині Дніпра, але як велетень, як острів сили. І якщо мене запитують, з ким у мене асоціюється Євген Кирилович, то це Хортиця, яка уособлює силу, дух, стрижень і незламність — і всі ці якості в правильному розумінні історичної перспективи держави та людей.

2014 РІК. ГОЛОВА СБУ ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО ПРЕДСТАВЛЯЄ ЄВГЕНА МАРЧУКА - ОЧІЛЬНИКА МІЖНАРОДНОГО СЕКРЕТАРІАТУ З БЕЗПЕКИ ТА ЦИВІЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ УКРАЇНА—НАТО ТА УКРАЇНА—ЄС, СТВОРЕНОГО ПРИ СБУ

Серед його конкретних справ, які розміщені в фундаменті європейської та незалежної України, — це сектор безпеки, оскільки він першим почав реабілітацію жертв політичних репресій, перший засуджував всі каральні та антилюдські режими, системи, установи. Він започаткував багато законів у сфері безпеки — від охорони держтаємниці до СБУ і розвідувальних органів. Він — той секретар РНБО, який багато років тому правильно сформував сектор безпеки і оборони. Зокрема, це дозволило відбити першу спробу анексії Криму. Ось в чому глобальність постаті, і ось чому в моєму розумінні він схожий на Хортицю. Для тих українців, хто хоче бути розумним та розуміти, куди рухатися далі: спілкуйтеся з такими людьми, як Євген Кирилович.

На початку російської агресії проти нашої країни, коли я вдруге очолив СБУ, єдиний, у кого хотілося запитати поради, був Євген Кирилович. Ситуація була вкрай складна, критична, і я звертався до Євгена Кириловича — це можна і треба робити. І в цьому його сила.

Стійкість Марчука завжди позитивно впливала на мене, щоб я продовжував боротьбу. У 2007—2008 рр., коли мене не призначав тодішній парламент через мою принципову позицію, яку я продовжував від Євгена Кириловича у питаннях безпеки, декадебізації, розсекречування архівів, засудження злочину Голодомору, Євген Марчук неодноразово говорив: не піддаватися політичній кон’юнктурі, не змінюватися, оскільки правильність рішення важливіше за призначення. Добре, що я тоді послухав його, і до кінця 2009 року багато чого нам вдалося зробити. Сила Марчука у тому, що він той каменяр, та постать, яка не помилилася в жодному камені у фундаменті державності, який він закладав.

КУРС НА НАТО. З ЛОРДОМ ДЖОРДЖЕМ РОБЕРТСОНОМ

Я погоджуюся з тими людьми, які визнають, що Марчук ніс зовсім іншу історичну перспективу розвитку держави — ми б уже були членом ЄС і в соціально-економічному і політичному плані були б на рівні Польщі. Те, що 1999 року зробила влада із застосуванням адмінресурсу, відштовхнувши цю перспективу, ми бачимо сьогодні в наслідках для країни. Уже два роки держава намагається повернутися на ті рейки, які одразу були зрозумілі Марчуку.

«ПОЕТ ЛЕОНІД ГОРЛАЧ РОЗПОВІДАВ, ЯК ЙОГО ВРЯТУВАВ ЄВГЕН КИРИЛОВИЧ...»

Леонід ФРОСЕВИЧ, журналіст, перший заступник головного редактора газети «Час Київщини»:

— Євген Марчук — це людина, яка володіє надзвичайно рідкісним даром спілкування з людьми. Він уміє відокремлювати головне. Якось мені довелося висвітлювати спецоперацію щодо міжнародного торговця зброєю Стрешинського. Я не знав, що СБУ під керівництвом Євгена Кириловича вже тоді «копала» під того афериста і виводила його на чисту воду. А згодом, коли 2000-го розпочався процес над цим аферистом, з’ясувалося, що наша спецслужба провела низку операцій, які до сих пір варто занести на полицю досягнень. Наприклад, це була спільна операція з іноземною розвідкою — на той момент Британською спецслужбою. Тоді міжнародним силам безпеки вдалося затримати зброю завдяки саме українсько-британській спецоперації. Досі про це дуже мало говорять. Справді, за Марчука спецслужба дбала про репутацію України. І це не виставлялося напоказ. Але вже тоді я зрозумів, що за тією справою стояли певні олігархічні групи, яким заважала діяльність Євгена Кириловича. Вони й надалі хотіли набивати собі кишені на окремих фінансових потоках. Євген Кирилович про це знав і заважав їхнім злочинам.

СЕКРЕТ (1 БЕРЕЗНЯ 2004 РОКУ МІНІСТР ОБОРОНИ ЄВГЕН МАРЧУК У ОСТРОЗЬКОМУ ВІЙСЬКОВОМУ ЛІЦЕЇ) / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Марчук уміє прогнозувати, уміє заглядати наперед. Він може виокремити процеси, які сьогодні є найболючішими для України, звертає увагу на ті речі, які іншим можуть видатися другорядними. Він є людиною аналітичного мислення, що дає змогу зробити відповідні висновки і щодо безпекового фактору, і щодо економічної ситуації в державі. Марчук мислить масштабними категоріями, спираючись як на власні знання, так і на базу, яка є доступною. Він використовує ті напрацювання, які сьогодні є в Україні та світі.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ. СПРОБА РЕФОРМ

За часів «совєтів» існували гоніння на інтелігенцію, на письменників, поетів, на тих, хто виступав за українство. Існував «чорний список» лиховісного секретаря ЦК КПУ Маланчука, який крушив все українське. У тому списку були такі письменники, як Леонід Горлач, Станіслав Тельнюк та інші. Поет Леонід Горлач розповідав, як його врятував Євген Кирилович. На початку 1970-х років йому зателефонував тоді ще молодий працівник держбезпеки Євген Кирилович Марчук і сказав, що треба зустрітися. Вони зустрілися в парку в центрі Києва. Євген Кирилович попросив Леоніда Горлача виїхати з Києва на певний час. «Залишатися тут небезпечно, — сказав Марчук. — Ви згодом можете опинитись далеко». Той злякався — чому? Тоді Марчук пояснив: «Ви ж там, у своєму письменницькому кафе «Еней», дуже необачно й щедро розповідаєте про Леніна та Брежнєва. Висловлюєте незадоволення. Тому на вас дуже рясно пишуть. Так що ви й Тельнюк опинилися в «чорному списку» Маланчука».

«...ГЕНСЕК НАТО РОБЕРТСОН ПОГОДИВСЯ, АДЖЕ ДОВІРЯВ МАРЧУКУ»

 Борис КЛИМЕНКО, відомий журналіст, представляє в Україні Ііспанське інформаційне агентство ЕFЕ:

— Якщо подивитися на кількість і якість роботи Євгена Марчука на самітах НАТО, на двосторонніх зустрічах «НАТО — Україна», то побачимо, що, крім досвіду і повноважень, якими він наділений, важливі його людські якості. Для європейців було дивиною чути англійську від українських чиновників.

ЄВГЕН МАРЧУК СТАВ ПЕРШИМ ПОЛІТИКОМ, ЯКИЙ ПРОВІВ ЧАТ-КОНФЕРЕНЦІЮ, 1999 р

Але його приязне ставлення до співрозмовника, манера увійти в контакт з людиною настільки приваблива, що через роки люди, з якими він спілкувався на міжнародних зустрічах, відчувають до нього особисту довіру. Наприклад, чому б це лорд Джордж Робертсон поїхав для проведення зустрічей на Донбас? Я впевнений, що Євген Кирилович його вмовив зробити це, і Робертсон погодився, адже довіряв Марчуку.

«САМЕ ЗА МАРЧУКА БУЛО УХВАЛЕНО КОНЦЕПЦІЮ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З НАТО»

Сергій ПИРОЖКОВ, віце-президент Національної академії наук України, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— Я вважаю, що таких людей, як Євген Кирилович, в українській історії та суспільстві дуже мало. Він — унікальна людина дуже високого інтелекту. І це значно вирізняє його з багатьох інших. При цьому він є людиною дуже комунікабельною і доброзичливою за своєю суттю. Якщо йому цікаво, то він може годинами спілкуватися з людиною. І це не кожному дано. А головне — він великий патріот. Усі питання, які він вирішує, розглядає через призму національних інтересів. Це людина дуже високого рівня як менеджер і організатор. Він уособлює всі ті якості, які потрібні керівнику державного рівня.

ВОЛОНТЕР. МІНСЬК

Пригадую одне запитання, яке готували колеги. Марчук висловив незадоволення. Це був вечір, кінець робочого дня, а він каже, що це треба переробити і на ранок дати матеріали на розгляд секретарю РНБО. Я як розумів це зробив і віддав тим колегам, які офіційно відповідали за це питання для того, щоб вони внесли певні правки. На ранок я приходжу за остаточною редакцією, а мені у відповідь кажуть — вам не дозволили дивитися ці матеріали. Потім викликає мене Євген Кирилович і запитує, чи читав я ці матеріали після доопрацювання. Кажу — я їх зробив, але в остаточному варіанті не бачив. Він почав дуже нервувати. Наступного дня та людина, що відповідала за це, вже не працювала в апараті.

ХОБІ

На всіх державницьких посадах він додавав. Якщо говорити про нього в історичному контексті, то дуже прикро, що він не міг реалізувати себе повністю для розвитку України.

РІДНА ХАТА. СЕЛО ДОЛИНІВКА, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ.

Саме при ньому ми ухвалили концепцію співпраці України з НАТО. Євген Кирилович дуже прискіпливо ставився до цієї стратегії. Якби ми зрештою ухвалили її, то не мали б сьогоднішніх проблем із Кримом і війною на Донбасі. І були б не об’єктом, а суб’єктом міжнародних відносин.