Шпигуни, «на вихід»!

20 грудня СБУ був затриманий чиновник секретаріату українського Кабміну, заступник керівника протоколу голови Уряду Володимира Гройсмана — Станіслав Єжов. Єжова, який вважається одним з найкращих перекладачів України, підозрюють у держраді, а саме у співпраці з спецслужбами Російської Федерації. До того Єжов працював в посольстві України в США та навіть в Адміністрації Президента України. Насправді, з прем’єр-міністром України Гройсманом затриманий почав працювати ще у Верховній Раді і, відповідно, разом з ним перейшов працювати в Кабінет Міністрів.

На місті затримання ввечері опинились кореспонденти «Прямого» каналу, які й транслювали в онлайн режимі затримання чиновника. Затримали Єжова на робочому місці в Кабінеті Міністрів і в наручниках відвезли до СІЗО. В той же час начальник департаменту контррозвідки СБУ Олексій ПЕТРОВ повідомив ЗМІ, що «чиновник мав доступ до досить вузької інсайдерської інформації Кабінету міністрів. Він користувався повагою. Він дуже відповідально, старанно і творчо працював на російські спецслужби. Він працював як справжній шпигун. Однак він зрадник, він працював досить ініціативно, передавав інформацію, викрадав документи, підслуховував новини, шукав інформацію серед колег і справно передавав її спецслужбам російським, своїм кураторам, на яких він працював».

«Була проведена оперативна робота, в ході якої ми зафіксували його незаконну діяльність, задокументували факт його співпраці, — пояснив Олексій Петров. — І, згідно з КПК, передали наші напрацьовані матеріали в слідчі органи. Далі — процес».

Про Єжова наразі відомо, що його дружина — Юлія Мірошникова, громадянка Росії, у якої в Сбербанку Росії розміщено два вклади в тому числі в російській валюті. Єжов володіє квартирою у Києві, яка була придбана у 1997 році. У травні 2016 року затриманий пройшов перевірку у відповідності до закону «Про очищення влади» і був допущений до роботи. Цей момент викликає питання — як проводилась така перевірка і чи можна довіряти іншим чиновникам, які її пройшли? За офіційними даними СБУ, чиновник був завербований під час довготривалого закордонного відрядження. Деякі ЗМІ розповсюдили «сенсаційну» інформацію про те, що Єжов в побуті користувався російською мовою. Блогери, в свою чергу, іронічно запропонували СБУ перевірити про всяк випадок інформацію про українських чиновників, які мають російські паспорти, як-от мер Одеси Геннадій Труханов. На тлі багатьох відверто проросійських персон, на кшталт, Віктора Медведчука, Михайла Добкіна та інших, викриття російського агента Єжова виглядає непереконливо. Практика ж надання паспорту за одну ніч взагалі створює відчуття, що топові чиновницькі та політичні посади перетворились на «прохідний двір».

«Що стосується конкретного випадку із затриманням співробітника Секретаріату Кабміну України Єжова, то це додатковий приклад того, про що не раз доводилось говорити раніше, що головний та найбільш професійний напрям роботи Служби безпеки України — це контррозвідка, — коментує «Дню» голова СБУ (2003—2005 рр.) Ігор СМЕШКО. — І ми можемо лише привітати керівництво СБУ із цим черговим успіхом по цьому напряму роботи... Можу додати, що ще у планах реформування СБУ у 2003—2004 роках, передбачалось окрім виділення із СБУ розвідувального компонента та створення на його базі Служби зовнішньої розвідки, поступове позбавлення СБУ від невластивих їй правоохоронних функцій у сфері звичайної економічної діяльності. На що зараз у суспільстві накопичується критична маса дорікань, яка очевидно зашкоджує авторитету та іміджу Служби у цілому. Мова йшла про перетворення СБУ у першу чергу в національний контррозвідувальний орган із концентрацією основних сил та ресурсів, які не є безмежними, саме на контррозвідувальному захисті національних інтересів України. Але, вирішення цього питання напряму залежить уже не від керівництва Служби, а від політичної волі вищого керівництва нашої держави».

Таким чином «війна затримань» шпигунів триває, хоча затримання в Україні чиновника із дипломатичної служби максимально наближеного до голови Уряду є ситуацією винятковою. Рівень проникнення шпигунів на різних ланках, що відбувалось протягом десятиліть, важко навіть собі уявити. Не просто впровадження в українські структури, але й вербовка саме серед українських громадян (чиновників, військових, спецслужбістів тощо) шпигунів російським агресором є ще одним елементом гібридної війни РФ проти України. На жаль, так як українська сторона в даній ситуації вимушена оборонятись, їй важче доводиться перехоплювати ініціативу в цій тонкій сфері захисту національних інтересів. Девальвація ж державницьких інституцій (наприклад, громадянства) створює в цьому плані ще більше проблем.