Владі потрібні особистості

Кому можуть віддати перевагу виборці? Чи стануть критерієм вибору президента особистісні риси кандидатів? Про це «Дню» розповів автор багатьох передвиборних технологій, дійсний член Міжрегіональної академії соціальних технологій і місцевого самоврядування, професор соціології Віктор ГОРОДЯНЕНКО.

— Часто від політиків можна почути, що в Україні немає харизматичної особистості? Чи це так?

— Важко сказати. Зазвичай харизматична особистість передбачає виняткову обдарованість. Політичний або державний діяч, який наділений цією особливою рисою, має відрізнятися від інших винятковістю, надприродністю, непогрішністю або святістю в очах широкого кола прихильників, послідовників.

— Чи був такою особистістю перший Президент України Л. Кравчук?

— Навряд чи. У нього немає прагнення влади. За спостереженнями аналітиків, найбільше прагнення до влади мають сьогодні Л. Кучма і П. Лазаренко. До речі, 1994 р. Л. Кравчук і програв частково тому, що втратив це прагнення влади на останньому етапі. Крім того, Леонід Макарович часто використовував у житті тактику зволікання, тобто зачекати, щоб проблема вирішилася сама собою, щоб ситуація стала яснішою тощо. Іноді ця тактика виправдовувала себе, однак на виборах 1994 року вона підвела. Харизматичною особистістю може стати Є. Марчук.

— Скоріше за все на виборах президента важливу роль будуть відігравати запропоновані кандидатами ідеї та програми...

— Можливо. Але саме тепер нам надто необхідна ставка на особистість, інакше не вибратися з глухого кута. Особистість потрібна не тільки у владних структурах, а й у масовій свідомості. Адже не секрет, що всі навчальні заклади країни готують переважно фахівців, але жодна з навчальних програм не передбачає формування особистості.

— Останнім часом все частіше кажуть про вирішальну роль і професіоналізм іміджмейкерів під час виборних кампаній. Особистість тут стоїть на другому плані?

— Після того, як Б. Єльцин переміг у липні 1996 р., набравши 53% голосів виборців проти 5% в січні, політики стали визнавати слово «іміджмейкер». Якщо немає харизматичної, визнаної більшістю особистості серед кандидатів, то виборці реагують на імідж, а не на людину, оскільки 99% громадян не мають контактів із людиною. Звідси випливає, на думку фахівців, що міняти треба не людину, а сам імідж. Люди ідентифікують себе з президентом так само, як вони роблять це з будь-якою іншою громадською постаттю. Потенційні президенти оцінюються відповідно до ідеалу, який сприймається як символ батька нації, героя, Бога. Кандидат легше «входить» у ті типи ролей, які чекає від нього населення. Можливо, він навіть не володіє необхідним для даного іміджу набором характерних рис, однак масова свідомість (за допомогою іміджмейкера) все одно впише в його образ необхідні характеристики.

— Відомі українські лідери часом заперечують існування іміджмейкера поруч із ними. Чи це так?

— Не думаю. За деякими даними в передвиборній кампанії України сьогодні беруть участь навіть іноземні консультанти. Та й сам факт використання активних методів нейтралізації конкурентів показує, що насправді працюють чужі професіонали. При цьому, ще раз підкреслюю, навряд чи українські іміджмейкери використали б технології, які розколюють суспільство на дві частини заради однієї особи. З повідомлень преси відомо, що 23 квітня 1997 р. відбулася зустріч президента України Л. Кучми з В. Гусинським, І. Малашенком і Є. Кисельовим. Так що цілком можливий вихід московської команди іміджмейкерів на політичний ринок України.

— У передвиборних обіцянках кандидати переважно перебільшують свої можливості, роздають обіцянки, які потім не виконують. Чи зберігається в масовій свідомості в цьому випадку імідж успішного лідера?

Який переважно образ лідера існує сьогодні в масовій свідомості електорату?

— З погляду виборців образ політичного лідера повинен містити три аспекти: портретний, професійний і соціальний. Наші дослідження підтверджують, що в «портретному» аспекті виборців хвилюють такі риси (в порядку зменшення важливості): чесність, порядність, освіченість, людяність, обов’язковість, рішучість, розум, безкорисливість і под. У професійному аспекті мають значення компетентність, діловитість, працездатність. У соціальному аспекті — турбота про людей, зацікавленість у народі.

— Існує думка, що в кінцевому виборі лідера важливий фоновий символ. Чи це так?

— Це дійсно має місце. Свого часу Л. Кравчука обирали на тлі В. Чорновола, роблячи менш ризикований вибір, оскільки рух до незалежності моделювали під керівництвом члена політбюро і секретаря ЦК Компартії України. Л. Кучму обирали на тлі Л. Кравчука, намагаючись зменшити рух у бік акценту на національних аспектах побудови державності. Вибори-99 матимуть інший фоновий аспект.

— А які ще чинники можуть бути вирішальними у виборі кандидата?

— Основним чинником, який, скажімо, приніс перемогу Б. Єльцину в Росії, було відвернення уваги виборців від проблем економіки на зіткнення минулого й майбутнього. Активно озвучувалася ідея, що обирають не президента, а шлях Росії. Комуністи при цьому отримали негативні знаки, що зв’язують їх з минулим. «Рекламні ролики» демонстрували голод, арешти, а також те, що брат піде на брата. Один з політичних консультантів, що працювали на Б. Єльцина, в програмі «Година пік» (ГРТ) заявив, що антикомуністичну карту було розіграно блискуче. В такому ж контексті нещодавно висловлювався колишній керівник президентської адміністрації Є. Кушнарьов: «Комуністи це — громадянські конфлікти, а Л. Кучма — стабільність у суспільстві».

— Однією з істотних складових передвиборної кампанії Л. Кучми 1994 року була антикорупційна програма. Чи фігуруватиме вона на нинішніх виборах?

— Напевно, цю тему спробують піднести виборцеві. Але політичні угруповання, котрі протиборствують, створює сама владна структура, борючись за збереження особистої влади. Це дуже серйозний дефект нашої політичної еліти.

Напевно буде вплітатися до президентської кампанії й тема «простоти, відвертості». Для кандидатів, у зв’язку з цим, важливо показати вміння виявити можливість почути голос простих людей. Так, Президент Л. Кучма 23 вересня 1998 р. подарував десятирічній дівчинці ляльку, яку Марійка назвала Людмилою на честь дружини Президента.

— Чи спостерігається сьогодні впровадження або реалізація передвиборних технологій нині чинного Президента?

— Без сумніву. Ще задовго до прийняття «Закону про вибори президента» командою Л. Кучми були запущено такі технології: арешт П. Лазаренка, як нейтралізація конкурента; починаючи з січня в терміновому порядку створюються первинні (районні) організації НДП, що оголосили про підтримку нині діючого президента; цілеспрямована робота зі збирання підписів про проведення референдуму про скасування депутатської недоторканності; закриття опозиційних газет; прагнення за умов непрацюючої економіки якомога більше нагородити орденами та медалями тих, якi вагаються, і наблизити соратників; створення у вересні нової структури ДАК «Укртелерадіо» з підпорядкуванням урядові; створення Всеукраїнського об’єднання так званих демократичних сил «Злагода» та інші.

— А чи важко буде в першому турі відразу обрати Президента?

— Мабуть, так, адже в передвиборний період на нас вихлюпнеться море емоцій і аргументів. Порятунок для всіх полягає в пошукові відповідей на питання, які можуть об’єднати все населення України: економічні, кадрові, кримінальні, мовні, політичні, регіональні. Саме на врахуванні цих вимог доведеться будувати свою передвиборну риторику кандидатам. У іншому випадку їх усіх не зрозуміють. Образливо, але президента часом обирають емоціями, а не розумом. Саме тому нашому суспільству потрібна яскрава особистість.

Повторюю, виборець далеко не завжди реагує на програми. Він спроможний оцінити особистість кандидата за принципом подобається — не подобається і тут же сприймає ті або інші «міфи», пов’язані з ним. А міф — це картина світу, яка допомагає виборцеві зрозуміти те, що відбувається навколо, знайти і розмістити себе в цьому світі.