Зірвати «маски», ...вдягти жетони
У Верховній Раді зареєстровано законопроект, що зобов’язує правоохоронців носити жетони та позбавляє мирні зібрання присутності спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ. Які перспективи цього документа?
Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (щодо ідентифікації працівників органів внутрішніх справ та присутності спеціальних підрозділів міліції, внутрішніх військ на мирних зібраннях) на розгляд парламенту внесли шестеро депутатів: Леся Оробець, Геннадій Москаль, Михайло Головко, Андрій Парубій, Ростислав Павленко та Віктор Чумак.
Депутати пропонують зміни до Законів України «Про міліцію» і «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», а також до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Текст, підготований депутатами спільно з громадським сектором, передбачає, по-перше, запровадження нагрудних знаків для особового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а по-друге, відмову від застосування під час мирних зібрань спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ. Чи отримає документ підтримку в профільному комітеті та сесійній залі — питання. Якщо ідея усунути анонімність правоохоронців може розраховувати на достатню кількість голосів нардепів, то чи погодиться парламент позбавити українські мирні зібрання товариства «Беркута»? В експертному середовищі схвалюють ідею законопроекту, але не виконання.
АНОНІМНОСТІ — НІ, А БЕЗКАРНОСТІ?
Координатор громадського об’єднання, що системно займається моніторингом мирних зібрань — групи громадського спостереження ОЗОН — Валерія Рибак розповідає з власного досвіду, що працівники міліції, зокрема підрозділів особливого призначення внутрішніх справ, зазвичай представлятися не поспішають.
«Існує ст. 5, ч. 2 ЗУ «Про міліцію», де зазначено: «При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення». Але правоохоронці трактують це положення таким чином, що, наприклад, при затриманні учасника акції без дотримання необхідних процедур чи застосуванні сили до представників ЗМІ представлятися особам, які намагаються врятувати жертв правоохоронців, — необов’язково, адже особисто до них працівник міліції не звертався, — розповідає Валерія Рибак. — Особливе занепокоєння викликає залучення осіб у форменому одязі без будь-яких розпізнавальних знаків. Як, наприклад, під час акції 15 квітня ц. р. біля резиденції Віктора Януковича. На наші численні запити правоохоронні органи досі не надали відповіді, працівниками якого саме підрозділу були ці невідомі особи. Окреме питання викликає також залучення до охорони громадського порядку працівників правоохоронних органів у штатському».
На думку Валерії, запровадження нагрудного знаку для працівників органів внутрішніх справ рядового і начальницького складу, яке пропонує законопроект №3048, виконуватиме як превентивну функцію, так і — в разі скоєння працівником міліції правопорушення — полегшить притягнення його до відповідальності.
Ідентифікація працівників міліції — тема знакова тому, що без ефективного вирішення проблеми анонімності навряд чи вдасться просунутися в подоланні проблеми безкарності.
«Міліція починає працювати так, як повинна, коли до неї є увага з боку суспільства, коли вона відчуває, що не безкарна», — каже правозахисник, експерт Інституту «Республіка» Михайло КАМЕНЄВ, який, за його словами, виступив головним автором тексту законопроекту №3048 та запропонував народним депутатам подати його до парламенту.
Про те, що анонімність міліції дорівнює безкарності, кажуть і експерти пострадянського простору, країнам котрого притаманні споріднені проблеми в правоохоронній галузі. Під час реформи правоохоронної системи кілька років тому російській громадськості вдалося проштовхнути до оновленого законодавства норму щодо нагрудних знаків. Але виявилося, що запровадження нагрудних знаків ще не знімає питання безкарності, більше того — не вирішує навіть проблеми анонімності.
«Першопочатково ми пропонували ввести беджі з ПІБ, а також іншими даними, що дозволяють ідентифікувати міліцейського, — розповідає співголова міжнародного Молодіжного правозахисного руху Дмитро МАКАРОВ. — Але в тексті закону виявився просто нагрудний знак, що дозволяє ідентифікувати працівника міліції, тобто не зовсім те, на чому ми наполягали спочатку. Та навіть цю норму не виконували більш ніж рік, і знадобилася додаткова громадська кампанія, аби посприяти її виконанню. Утім, і після цього проблема анонімності лишилася актуальною: на жетоні зазначають тільки номер, і постає питання, чи може він допомогти ідентифікувати співробітника міліції. Це один із суттєвих моментів, який варто врахувати: співробітники правоохоронних органів завжди прагнутимуть до анонімності. Ще один урок: зниження рівня анонімності не знімає проблеми безкарності. За відсутність нагрудного знака необхідно ввести відповідальність. В Росії її на сьогоднішній день не передбачено».
«Ідентифікація працівників міліції — тема знакова тому, що без ефективного вирішення проблеми анонімності навряд чи вдасться просунутися в подоланні проблеми безкарності»
Законопроект, внесений до ВРУ, відповідальність передбачає — адміністративну. За відсутність нагрудного знака, його пошкодження, приховування — штраф розміром від п’ятдесяти до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а за перешкоджання ідентифікації особи правоохоронця під час мирних зібрань, зокрема використання масок — штраф у розмірі від трьохсот до восьмисот неоподаткованих мінімумів.
«У законі прописано підслідність подібних справ прокуратурі, — пояснює Михайло Каменєв. — Враховуючи те, що бюджет МВС України складає 14 млрд гривень, думаю, вони знайдуть гроші на жетони. Йдеться про близько 200 тисяч осіб рядового та начальницького складу».
Хоча самого законопроекту №3048 народний депутат від Партії регіонів, заступник голови Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир ОЛІЙНИК ще не бачив, але ідею щодо запровадження жетонів підтримати готовий. «Потрібно вивчити досвід зарубіжних країн, вислухати експертів. Не виключаю, що можна такий законопроект підтримати. Ідентифікація, на мій погляд, обов’язково повинна бути». Але при цьому депутат зауважує: «Я за те, щоб можна було ідентифікувати як працівників міліції, так і, наприклад, тих, хто бере участь у мітингах. Усі ці пов’язки, маски — це не до добра». Між іншим, саме проти подібної норми, вписаної в один із проектів закону про мирні зібрання, нещодавно протестували громадські активісти. Не виключено, що поборники законодавчого закріплення «ідентифікації протестувальників» можуть скористатися благим приводом і нового законопроекту.
«БЕРКУТ» — У ПОЛІ НЕ ВОЇН?
Друга принципова річ, яку пропонує закріпити законопроект, — це заборона на використання для обмеження чи припинення проведення мирних зібрань спеціальних підрозділів міліції та внутрішніх військ.
Із цим усе трохи складніше. Найперше виникає питання: а чи завжди присутність «Беркута» чи інших підрозділів, як сказано в законопроекті, порушує права громадян? Наприклад, цьогорічний гей-прайд у Києві, здається, вдалося провести тільки тому, що місце ходи було оточено кількома кільцями із працівників «Беркута».
«Цю норму вписувала не громадськість. Це ідея від нардепів. Головна ідея законопроекту — це жетони. Решта з’явилася в процесі підготовки законопроекту, — розповідає Михайло Каменєв. — Не знаю, наскільки ця норма прохідна, але участь спецпідрозділів у забезпеченні громадського порядку варта принаймні обговорення. Усі кажуть: «Беркут» кращий, бо він навчений. У такому разі треба робити нормальну підготовку для патрульних та іншої міліції. Що ж до внутрішніх військ, то їхні підрозділи використовують під час мирних зібрань, хоча, за Конституцією, такого бути не повинно».
А от Володимир Олійник категорично заперечує факт використання внутрішніх військ у забезпеченні громадського порядку під час мирних зібрань. «На сьогоднішній день я не знаю жодного випадку, коли було задіяно внутрішні війська (під час мирних зібрань. — Ред.). Нехай назвуть мені хоч один такий випадок! — обурюється нардеп. — Але виключати цього в майбутньому не можна, адже внутрішні війська входять до складу органів внутрішніх справ і можуть бути долучені до захисту конституційного ладу».
Усунення спецпідрозділів міліції від забезпечення громадського порядку під час мирних зібрань представник провладної коаліції не підтримує. «Це дурня, — каже він. — Чому в Європі їх можна задіювати, а в Україні — ні?»
ІДЕЯ — ДОБРА, АЛЕ Є ПИТАННЯ ЩОДО ВИКОНАННЯ
В українському експертному середовищі положення, запропоновані в законопроекті №3048, обговорюють вже давно. Ця тема — не нова. Доктор юридичних наук, експерт-поліцеїст Олег Мартиненко саму ідею ідентифікації працівників міліції та обмеження використання спецпідрозділів для забезпечення громадського порядку під час мирних зібрань схвалює, але має зауваження до самого тексту законопроекту. У тому числі до фінансово-економічного обґрунтування. В законопроекті вказано, що його реалізація не потребуватиме додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.
«Це неправда, — вважає Олег Мартиненко. — Якщо внутрішні війська не повинні брати участь у забезпеченні громадського порядку при мирних зібраннях, то, за логікою, вони взагалі не мають брати участь у забезпеченні громадського порядку. А якщо ми знімаємо внутрішні війська з патрулювання вулиць — а це близько 100 тисяч особового складу — хтось їх має замінити. Патрульна служба міліції? Добре, але це потребує великої кількості коштів. Так само потребуватиме коштів виготовлення жетонів. І хтось може дуже добре нагріти на цьому руки».
Олег Мартиненко критично ставиться також до ідеї доручити прокурорам або уповноваженим особам складати адмінпротоколи про порушення норм щодо ідентифікації правоохоронців. Експерт каже, що прокурорам доведеться виконувати роль міні-суддів, а це — неприпустимо.
«Якщо закон буде ухвалено в такому вигляді, то ми можемо зіткнутися з тим, що держава просто не здатна буде його реалізувати», — підсумовує експерт.
Попри прогнозовану негативну реакцію з боку регіоналів щодо перспектив проекту закону його автори налаштовані помірковано оптимістично. Водночас співавтор законопроекту, народний депутат Леся Оробець наголошує, що успіх документа в сесійній залі залежить значною мірою від медіа та громадськості.
«Йдеться про спільну ініціативу опозиційних нардепів і правозахисників-практиків, яку цілком очікувано торпедуватиме провладна більшість разом із їхніми «кишеньковими» громадськими структурами. Особливо в сесійній залі. Але шанси є, отже, гріх ними не скористатися», — коментує Леся ОРОБЕЦЬ.
