Понівечені Росією

Працівників національних парків, що опинилися в окупації, викрадали. Майно установ вивозили або пошкоджували. Декого зі співробітників парків росіяни ототожнювали з нацистами… Попри це, природоохоронцям вдавалося продовжувати наукові дослідження та допомагати ЗСУ, дехто навіть здавав координати ворогів.

Розповідати про це публічно зараз можуть працівники об’єктів природно-заповідного фонду, які вже звільнені українськими захисниками від росіян. Чим далі просуваються наші ЗСУ, тим більше стає таких територій.

«День» зібрав кілька історій парків, які пережили окупацію, пройшли випробування війною і поволі повертаються до життя.

ХЕРСОНЩИНА. КАМ’ЯНСЬКА СІЧ

У національному парку «Кам’янська січ» вже почали рахувати збитки, завдані росіянами. Як ідеться на сайті wownature.in.ua, майже 635 гектарів парку з цінними червонокнижними видами знищили пожежі. Науковцям навіть вдалося порахувати, скільки саме рослин постраждало у вогні: ідеться про 402 екземпляри ковили шорсткої, 832 – ковили волосистої, 2384 – ковили Лессінга та 456 ковили української. Такі дані вдалося отримати завдяки аналізу супутникових знімків.

Окупанти вивезли  все майно нацпарку – автівки, човни, тепловізор і метеостанцію. Також зруйнували адміністративну будівлю.

Парк опинився в окупації 9 березня, він розташований на правому березі Дніпра. Його звільнили від загарбників 11 листопада, однак досі потерпає від обстрілів ворогів із лівого берега ріки, куди втекли росіяни з правобережжя Херсонщини.

Обстежити територію парку наразі неможливо через обстріли та замінування. Дехто зі співробітників досі перебуває на окупованій території. Як розповідав раніше у ЗМІ директор нацпарку Сергій Скорик, більшість персоналу виїхала на підконтрольну Україні території, керівник з усіма тримає зв'язок.

Та навіть в окупації співробітникам парку вдавалося вести далі наукову роботу. За словами Сергія Скорика, колеги вели літопис природи, проводили спостереження за птахами, міграцією козуль та цвітінням первоцвітів. Також працівники парку долучалися до гасіння пожеж і допомагали ЗСУ, передаючи координати російської техніки та місця розташування ворожих військ.

На початку грудня екологиня МБО «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська побувала на території парку та інших деокупованих територіях Бериславського району Херсонщини. «На території парку були розташовані позиції військових РФ, якими було пошкоджено природні екосистеми, наявне засмічення території, залишено боєприпаси, пошкоджено ґрунтовий покрив через зведення фортифікаційних споруд та проїзд важкої техніки. Наявне забруднення вибухонебезпечними предметами. Території парку потребують заходів з розмінування», - діляться в «ЕПЛ» підсумками візиту експертки.

ДОНЕЧЧИНА. СВЯТІ ГОРИ

Російські війська зайшли на територію  Святогірська 4 червня. Як розповідав у ЗМІ директор парку «Святі гори» Сергій Приймачук,  доки росіяни не прийшли у місто, співробітники парку намагалися вивезти техніку до головної садиби парку. Сам парк розташований на території Бахмутського та Краматорського районів Донецької області.

Коли росіяни підірвали мости, це стало неможливим, місто втратило транспортний зв'язок із підконтрольною Україні території. На жаль, те, що не встигли вивезти працівники парку, позабирали росіяни.

Сергій Приймачук каже, що більшість будівель парку зруйнували, цілою лишилася головна контора, де жили окупанти. Але й тут нема ні техніки, ні обладнання. Окупанти поламали навіть ліхтарі на сонячних батареях, а самі панелі вкрали.

Та найбільше болить природоохоронцям понівечений окупантами парк та території навколо. Саме у Святих горах знаходяться унікальні для Європи крейдяні схили, які зараз теж пошматовані снарядами.

«Наявне забруднення вибухонебезпечними предметами. Пересуватися по парку можна лише по асфальтованих дорогах, у вікно автомобіля видно, як стирчать із землі «урагани», лежать уламки «градів», викладені обабіч дороги саперами мінометні міни. В полях та на схилах видніються «білі стовпчики», але це не кабель, це стирчать транспортні контейнери 9М27К. На деяких дорогах стоїть спалена військова техніка та підбиті цивільні автомобілі.

Забруднення вибухонебезпечними предметами несе загрозу як людям, так і тваринам. Дикі тварини підриваються на мінах, гинуть та зазнають травм і поранень від вибухів. Забруднено не лише суходіл, а й водні об’єкти, що потребуватиме в майбутньому заходів з підводного розмінування. Через вибухи в річках та озерах відбувалася загибель водної біоти.

Лісові пожежі внаслідок обстрілів. У ліс зараз заходити заборонено, на згорілі дерева можна подивитися лише з дороги або з космічних знімків. Також внаслідок обстрілів наявна велика кількість зламаних дерев», - такі підсумки відвідин нацпарку «Святі гори» описувала у ФБ Катерина Полянська.

ХАРКІВЩИНА. ДВОРІЧАНСЬКИЙ ПАРК

«Національний природний парк "Дворічанський " – це місце білосніжних крейдових пагорбів і ковилових хвиль серед степового різнобарв'я. Тут бабаки, посвистуючи, оберігають спокій своїх родин. Звивисто і спокійно несе води Оскіл, розливи якого уквітчують долину тисячами вогників: косариків, рябчиків, орхідей...», - так описував торік красу парку його співробітник Максим Пархоменко.

Зараз у його ФБ-стрічці є світлини, як змінився парк після окупації росіянами. Адміністративний корпус, на який кілька років чекали працівники парку, зараз розтрощений через обстріли. Будівлю зруйнували у вересні.

Цього року нацпарку виповнюється 14 років від створення. Його разом із Великобурлуцьким паром створювалися для збереження популяції бабаків. Кілька десятиліть тому він майже зник з території України. А на територіях парків зосереджувалася найбільша слобожанська популяція цих тварин.

Ще одна особливість парку – крейдяні пагорби, що розташовані через всю територію. Та з перших днів війни його окупували, адже північна межа парку сусідить із державним кордоном Росії. Звільняли парк та прилеглі до нього території аж у вересні 2022 року, однак досі відновити повноцінно роботу парку як наукової установи не вдається. Бо території заміновані, через близькість до кордону з РФ є ризик потрапити під обстріли.

Які саме втрати є вже на території парку – науковці не можуть визначити, бо наразі це небезпечно і неможливо. За попередніми оцінками, окупанти позабирали автомобілі, а от крейдяні схили начебто не пошкоджені. І це значно цінніше: техніку з часом придбають, зруйновані приміщенні відбудують, а от відновити понівечену природну красу значно тяжче.

ДЕ ЩЕ ДЯКУВАТИ ЗСУ

Збройні Сили України за останні місяці звільнили ще кілька об’єктів природно-заповідного фонду:

• регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ» та регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука» на Харівщині;
• частково звільнено НПП «Нижньодніпровський» та Станіславський заказник на Херсонщині;
• ботанічні заказники «Івано-Кепіне», «Єлизаветівка» та ландшафтний заказник «Біла Криниця» на Миколаївщині.

Інна ЛИХОВИД

Фото з відкритих джерел