Благо держави – найвищий закон

«Договори і постанови прав і свобод військових між ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, новообраним Війська Запорозького гетьманом і між Генеральними Особами, Полковниками і тим же Військом Запорозьким, з повною згодою з обох сторін затверджені при вільному обранні формальною присягою від того ж Ясновельможного Гетьмана» — така історична назва угоди, укладеної між новообраним гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом і генеральною старшиною, яка виступала від імені українського народу на елекційній раді у Бендерах 5 (16) квітня 1710 р. В історичних працях відома під назвою «Пакти і Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького» та «Конституція Пилипа Орлика». Документ складається з преамбули і 16 статей, а його текст був складений латинською і староукраїнською мовами.

Видатний український державний діяч Пилип Орлик народився 1672 р. у шляхетській чесько-білорусько-литовській родині на території Вільнюського воєводства Великого князівства Литовського.

З 1698 р. його доля пов’язана з Чернігівщиною — Орлик переїздить із родиною до гетьманського Батурина в 1698 р., де обіймає посаду канцеляриста, з 1700 р. — старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії, а в 1707 р. — призначений на високу посаду Генерального писаря (канцлера) уряду гетьмана Івана Мазепи. Освічений, талановитий та відданий, Орлик сформувався як видатний державний діяч України саме в Батурині, поряд із гетьманом Мазепою, цілком поділяючи його погляди на сьогодення й на майбутнє козацької нації. Впродовж десятиліття П. Орлик був найближчим помічником та радником Мазепи.

Він, які і вся генеральна старшина, підтримав рішення гетьмана Мазепи про альянс зі шведським королем Карлом ХІІ. Пилип Орлик був серед тих, хто після Полтавської битви емігрував із гетьманом на територію Османської імперії і був разом із Мазепою до останнього подиху життя гетьмана.

І саме Пилип Орлик, як людина, яка була найкраще знайома з думками і намірами гетьмана Мазепи, був обраний по смерті гетьмана його наступником. Українська справа була змістом життя П. Орлика, а звання гетьмана він відчував як особистий відповідальний обов’язок.

У день виборів, 16 квітня 1710 р., П. Орлик підписав із козацьким народом угоду «Договори і постанови прав і свобод...», що стала важливою віхою української політико-філософської і правової думки, покажчиком державотворчого мислення гетьмана Івана Мазепи й усього освіченого суспільного загалу Гетьманщини. Цей документ, широко відомий як «Конституція Орлика», сучасні історики й правники називають дуже прогресивним, особливо враховуючи умови, в яких він народжувався і був прийнятий. «Конституція Орлика» за своїми демократичними принципами суспільного життя значно випередила свій час і показала перший приклад моделі парламентської держави. Вона стверджувала ідеї громадянського демократичного суспільства, передбачала вільну і незалежну державу, засновану на праві народу на самовизначення. В Європі ці ідеї тільки-но почали розроблятися, а в «Пактах і Конституціях Орлика», ратифікованих у 1710 р., були викристалізувані ліберально-демократичні традиції, за якими зараз живе увесь світ. Шлях від звичаєвого права запорожців до козацької «Конституції Пилипа Орлика» і Конституції незалежної України переконливо доводить, що козацький дух пронизує національну правничу думку і реальне суспільно-політичне життя.

ФРАГМЕНТ КАХЛІ З БУДИНКУ ПИЛИПА ОРЛИКА В БАТУРИНІ, XVIII cт.

Історичні обставини склалися так, що П. Орлик як гетьман не міг зреалізувати та втілити у життя норми, викладені в цьому документі. Хоча упродовж чотирьох років — з 1710 по 1714-й — ця «Конституція» була правовим документом, котрий визначав принципи державного життя у Правобережній Україні.

Для України «Конституція Пилипа Орлика» відіграла важливу роль у розвитку української державницької думки.

За Давньоруської доби Чернігів, на рівні з Києвом, був колискою української державності. В часи Гетьманщини цю традицію Чернігівщина втримала і поглибила — саме тут, у Батурині, 53 роки знаходилася резиденція українських гетьманів — політична столиця Війська Запорозького. Світогляд гетьмана Івана Мазепи, Пилипа Орлика та кращих представників козацької старшини, згуртованих на його теренах, ліг в основу цього документа. Тому саме Батурин є одним із тих місць, які безпосередньо пов’язані зі змістом «Договорів і постанов прав і свобод Війська Запорозького».