Про безкарність

Одна з найпекучіших тем сьогодення — безкарність. Минуло півроку з початку Майдану — жодного з карателів не притягнуто до відповідальності за сотні вбитих і тисячі поранених, покалічених, покатованих.

П’ята колона цвіте пишним цвітом скрізь по всій Україні. Люті вороги всього українського в міністерствах, Верховній Раді, місцевих органах влади, засобах інформації — їх ніхто не притягує до суду, не арештовує, не позбавляє громадянства, не змушує до суворої відповідальності.

Процвітають шахраї, що наживаються на війні.

Процвітають олігархи, які довели країну до руйнації, розграбування і крові.

Регіонали красуються на всіх телеканалах. Аякже — плюралізм! Бездарні генерали ще совєтської бюрократичної закваски керують військовими операціями — за смерті найкращих наших людей не відповів ніхто.

Звідки у політиків-соціалістів величезні маєтки?

Звідки у генералів-прикордонників з’явилися високі доходи, а в країну суне ворог звідусіль так спокійно, як до себе на кухню?

І це далеко не всі запитання, на які ми вимагаємо відповідей.