Сім’я – одна з найголовніших суспільних цінностей

Відгук на статтю «Школа для знань чи моралі» («День» №117-118 від 3 вересня 2021року).

Уже тривалий час провідні філософи та соціологи з тривогою стверджують про падіння духовності у світі. Цю тенденцію до поглиблення духовного занепаду спостерігаємо і в Україні. Поняття шляхетності, гідності, чистоти стосунків не тільки зникли з лексикону наших телевізійних «шоуменів», але й дуже рідко звучать на уроках і лекціях в більшості навчальних закладів усіх рівнів освіти. Тож не дивно, що далеко не в кожній середньостатистичній українській сім’ї стосунки є взірцевими. І тому втішає те, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) (в особі глави УГКЦ Блаженнішого Святослава як чергового головуючого) 25 серпня підписала спільно з Міністерством освіти і науки угоду про співпрацю у вихованні майбутніх поколінь. «Угода, яку ми уклали, має саме таку мету — осягнути ціннісне виховання наших дітей, дбати про їхнє моральне здоров’я. І, зокрема, дбати про сімейні цінності — виховувати молодих людей здатними створювати свої родини і бути щасливими, — пояснював Блаженніший Святослав. — Найперше ми хочемо дбати про те, щоб у державній освіті була присутня ціннісна складова — повага до людської гідності, до родини, до сімейних стосунків у шані й любові». Так інформує газета «День» (№117-118 від 3-4 вересня 2021 року) «позицію церкви» в своєму матеріалі «Школа для знань чи моралі» про основний зміст вище вказаної угоди (матеріал можна прочитати тут).

Проте під заголовком розміщено уривок з допису Світлани Дубини «Лякає, що цей документ уже збираються пролонгувати...»: «У школі має йтися про права людини, а не про сімейні цінності. За останніми дослідженнями, традиційних сімей — тобто тато, мама і діти — лише 25%, то що таке цінності?! З дітьми треба говорити про права людини, про гідність і здоров’я. Усе інше не має жодним чином нав’язуватися. Вдома — будь-ласка. Батьки мають право на виховання дітей відповідно до своїх ідеологічних та релігійних переконань. І то, якщо взяти до уваги Конвенцію про права дітей, то все це має відбуватися без примусу до дитини».

В цьому дописі, на наш погляд, чітко проявляється цілковите нерозуміння автором суті цінності духовного виховання школярів, через що формується в нього упереджене ставлення і до сімейних цінностей.

І особливо прикро те, що авторка, на нашу думку, протиставляє в своєму обговоренні вищевказаної «Угоди...» Знання і Мораль, Школу і Церкву як самим заголовком «Школа для знань чи моралі», так і авторським текстом: «Інша справа, що за співпрацею церков та шкіл просувають ідею морального оздоровлення суспільства. Це важливо, але навряд чи стартовою платформою для цього мають стати навчальні заклади, завдання яких сьогодні, в епоху глобалізації, — формувати людину мислячу та компетентну».

Але хіба при цьому школа не повинна формувати ще й мораль? Невже суспільству потрібні аморальні фахівці, котрі будуть на ньому паразитувати? Це такий же нонсенс, як і моральний невіглас.

Світоглядне виховання майбутнього покоління, котрому належить подолати багато цивілізаційних викликів для налагодження омріяного багатьма поколіннями українців повноцінного життя, неможливе як без гармонійної співпраці Церкви, Школи і Сім’ї, так і без усвідомлення суспільством того, що такі головні цивілізаційні цінності, як Любов, Відповідальність і Справедливість починають формуватися у високо моральних сім’ях!