«Треба усім задуматися»

Чернігівці вміють цінувати найдорожчі моменти в житті: спілкування з дітками та рідними людьми, радіти таким теплим сонячним першим дням вересня, дякувати за щедрі дари літечка та осені. Але водночас вони вміють співчувати: події, що сколихнули всю країну — провокації біля Верховної Ради, сприймають дуже близько до серця, сумують разом із родинами загиблих і постраждалих, серед яких — понад десять правоохоронців із Чернігівщини.

Олександр КРАСНОГОР, приватний нотаріус, голова відділення Нотаріальної палати України в Чернігівській області:

— Цей тиждень був дуже насичений як сумними, так і радісними подіями. Насамперед, дуже болісно сприймати гибель наших молодих і зовсім юних бійців нацгвардії під стінами Верховної ради. А скільки там поранених! В академії мене вчили, що для людини, а особливо юриста, найвища цінність — честь і гідність, а потім все інше, однак і людське життя не може бути розмінною монетою при вирішенні політичних питань. Сумую і співчуваю батькам загиблих.

Але життя не стоїть на місці, і вже першого вересня розпочався новий навчальний рік, з чим вітаю всіх освітян, батьків, школярів і студентів! Дійсно, знання — це сила, влада та капітал. Приємно, що початок осені цього року такий теплий, що ми з сином Владиславом змогли після усіх справ ввечері поїхати на наш у річку Снов і разом поплавати. Це, мабуть, найприємніші хвилини спілкування батька з сином. Та і з природою, адже саме у неї черпаємо сил і наснаги на нові навчальні і трудові звершення.

І, звичайно, не можу не згадати, що 2 вересня ми святкуємо День нотаріату України. Щиро вітаю всіх колег і громадян з нашим святом! Нехай реформи, започатковані в Україні, дадуть новий поштовх розвитку нотаріату, розширять його повноваження задля комфортного, сучасного, прийнятого і доступного для всіх обслуговування людей. Професія нотаріуса дуже мирна, тому і нам усім бажаю миру і спокою в житті! Гарного нам майбутнього!

Ірина БЕРЕЗИНЕЦЬ, голова Центру розвитку малого та середнього бізнесу:

— Дуже пишаюся тим, що наш волонтерський центр подарував вишиванки діткам воїнів, які загинули на війні, віддали своє життя за нашу Незалежність. Ми почали збирати кошти ще до Дня незалежності, 22-го подарували вісім вишиванок, перед 1 вересня — ще 15. Влітку коли ми були з дітками в Латвії, з’ясувалося, що у багатьох з них не було вишиванок, а тепер є, і вони будуть їздити за кордон, куди їх запрошують, і вдягатимуть власні вишиванки. Ці діти з гордістю представлятимуть рідну Україну.

Найбільше засмутили, звісно ж, події біля ВР. Це просто жах! Я про це багато думала і вважаю, що в цьому винні всі — і влада, яка бачила, що зростає напруга в суспільстві щодо змін до Конституції, і певні політики. Адже політика загалом — це компроміс, і політики мають його шукати та досягати. Треба було доводити свою думку, пояснювати людям, що до чого. Якщо висновки не будуть зроблені, то ситуація буде повторюватися, але за ще більш драматичним сценарієм. Звісно, не дай Боже! Треба винести уроки!

Сергій ЧЕРНЯКОВ, вчений секретар заповідника НАІЗ «Чернігів стародавній»:

— Триває процес декомунізації, і на жаль, на Чернігівщині він дуже повільно просувається. У нас процес перейменування вулиць відбувся лише в райцентрі Бобровиця, в Чернігові його загальмували депутати міської ради, які не знайшли між собою порозуміння. Гадаю, питання про повернення історичних назв можна було вирішити. Цього тижня піднімалося питання про перейменування кінотеатру імені Щорса. Це теж питання декомунізації. Були пропозиції: кінотеатр «Чернігів» (невже нам фантазії бракує?), «Зачарована Десна» (ця пропозиція мені найбільше подобається), імені Довженка. На розгляд сесії буде виноситися назва «Чернігів».

Засмутило, звичайно, те, що відбулося під Верховною Радою України. Постраждали молоді хлопці, і, зокрема, з Чернігівщини. Це дуже боляче, що в суспільстві немає розуміння, що треба шукати шляхи компромісу. І оця ненависть між різними політичними силами шкодить розвитку країни! Наче ми забуваємо про те, що йде війна з Росією, і треба всім партіям об’єднатися. Треба усім задуматися! Зрозуміло, що людина, яка воювала на фронті й кидала гранату, усвідомлювала, що можуть загинути люди. Чи вона робила це безвідповідально, чи хтось її підбурював, покаже слідство.

А порадувало, звичайно, 1 вересня. Кожного року в цей час діти, особливо першокласники, відкривають нову сторінку свого життя. Будемо сподіватися, що вони житимуть у мирній країні, не будуть писати на фронт листи та надсилати малюнки, що їхні батьки будуть поруч.

Євген РУДЯГІН, директор Чернігівської ЗОШ №7:

— Мені надзвичайно приємно, що для нашої школи цей новий навчальний рік — ювілейний, перший дзвоник у цій школі, збудованій у новому мікрорайоні, пролунав 45 років тому. Приємно, що наші колишні випускники привели цього року своїх діток. Значить, нашому колективу вони довіряють. Особливо хочу подякувати батькам, які допомогли підготувати школу до навчання! Саме завдяки батьківському комітету у нас висять занавіски в кабінетах на другому поверсі, в декількох кабінетах з’явилися нові меблі. Непростий рік чекає наших випускників, їм треба підготуватися до ДПА та ЗНО. Тож бажаю всім успіхів! 

Віктор ТАТАРИН, журналіст, письменник, громадський діяч (м. Бобровиця):

— Найбільше порадувало свято Першого Дзвоника. Це значить, що життя продовжується. Діти йдуть до школи. Щоправда, відмітив деякі прикрі моменти, а саме — використання радянської шкільної форми дівчатами-старшокласницями. Допоки будемо оглядатися в своє минуле?

Ще радує врожай городини й саду. Є надія, що все буде добре, в Україні настане нарешті мир і благодать. І не ціною поразки, а перемоги над ворогами: не тільки російських загарбників, а й нашими — корупцією, здирництвом, обманом, неправдою. Що засмутило, то це події під будівлею Верховної Ради. Загибель національних гвардійців. Вічная пам’ять загиблим! Політики вкотре хотіли використати людей. Але цього не вийшло. Смерть хлопців недаремна. Хоча це, може, і прозвучить цинічно. Суспільство отримало ще один урок, що життя людини — найдорожче, навіть під час війни.