Волинські скарби або 5 пам'яток, які рекомендує ГО Волинська Фундація

Літо та осінь 2023 року видалися насиченими на цікаві дослідження на Волині. Впродовж цього часу втілювався проєкт «Файний подкаст замками Волині», ініціювала  ГО Волинська фундація за підтримки Українського культурного фонду.

Результатом проєкту стали аудіо історії про замки та палаци Волині. І якщо ви раніше бували в Луцьку, Острозі, Кременці, Ізяславі, Дубно і бачили там замки та палаци, то слухаючи подкаст, ви почуєте факти, які не знали раніше. Адже для інтерв'ю запросили фахівців, які вболівають за майбутнє цих пам'яток та досліджують їх, проводять екскурсії або працюють в музеях та заповідниках.

Для того, щоб зацікавити читачів, рекомендуємо історичні факти про 5 волинських пам'яток.

№ 1 Луцький замок

Чи знали ви, що саме В’їзна вежа Луцького замку ХIV століття зображена на 200-гривневій купюрі. Цей волинський замок зберігся до наших часів чи не найкраще. Його назву часто пов'язують з постаттю литовського князя Любарта, хоча замок будувався не одним князем. Твердиню зводили у чотири етапи, від дерев’яних споруд до повністю кам’яних.

Перший замок був дерев’яним. Збудували його на початку 1100-х років. У 1340-1350-х роках замок реконструювати в цеглі. Можна сказати, що три князі – Любарт, Вітовт, і Свидригайло – і збудували замок.

У 1429 році в замку пройшов з’їзд європейських королів і правителів з 15 держав, таким чином Луцький замок став відомий на всю Європу.

У ХVІІІ столітті замок почався занепадати та руйнуватися. У 1918 році на території замку збудували літній театр. Він розташовувався в дерев’яному павільйоні з залом і фойє. Тут також крутили модні тоді «живі картини». Це був один із перших в місті кінотеатрів.

У той час на території замку стояв хрест. Вважалося, що це могила Любарта.

На замку є старі написи. Зі слів істориків найстаріший надпис датується 1444 роком. Можна навіть віднайти написи відомих людей. Є напис сестри Лесі Українки Ольги Косач від 1891 року.

№ 2 Олицький замок

Недалеко від Луцька знаходиться Олицький замок. Будівництво твердині було розпочато за князювання Миколи Радзивілла «Чорного» у 1564 році. Проте, через смерть у 1565 році, князь не зміг довести розпочате, а за нього це за нього зробили його нащадки.

У 1640 р. за сприяння Альбрехта Станіслава Радзивілла було завершено реконструкцію Олицького замку. Після смерті останнього замок у 1656 році було перебудовано на палац.

Одним із найповніших описів Олицького замку є інвентар 1755 р. Він розповідає про архітектуру, оздоблення інтер’єрів та майно  замку.

 Олицький  замок був оточений валами, обведений муром і це можна побачити, якщо стояти поряд із замком.На першому поверсі замку були приміщення службового призначення: цукерня, кухні, пекарні, арсенал, піч, де плавили  метал для відливання гармат.

“Родзинкою” інтер’єру були також печі з жовківських кахлів із гербами та арматурою, орлами й арматурою, самими  лише гербами. У переліку інвентарю є ціла низка китайських  речей.

З 1883 р. з ініціативи Фердинанда Фрідриха Радзивілла було розпочато новий етап ремонтно-відновлювальних робіт замку, що тривали 30 років. Керівник ремонту — архітектор Зигмундт Горголевський, автор проекту сучасного Львівського театру опери та балету.

В роки Першої світової війни замок зазнав пошкоджень. На початку Другої світової війни у 1939 р. останній з володарів резиденції — князь Януш — залишив її. Під час визволення від німецької окупації у 1944 році замок зазнав пожежі. Після 1945 р. в окремих приміщеннях замку був державний кінський завод, а з середини 1950-х рр. руїни були перебудовані під Волинську психіатричну лікарню. В 2021 році лікарню було перенесено, а замок передано на баланс Волинського краєзнавчого музею.

№ 3 Любомльський палац

Палац в Любомлі звели в XVIII столітті, точної дати на жаль, поки невідомо. Досить цінними є зображення палацу, які дозволяють відтворити його вигляд, в тому числі інтер'єр.

Палац у стилі раннього класицизму складався з трьох корпусів: двох двоповерхових бокових і одноповерхового середнього, що становили єдине ціле.

Південний корпус був головним і найбільшим. Цінним джерело для історії палацу є малюнок Богдана Віллевальде з 1837 року. Це кольорова репродукція акварельного малюнка, який показує інтер’єр палацу. На малюнку зображена зала з диваном і столиком.

Стеля оздоблена ліпним багатопрофільним карнизом і розписами. Фактом, який вражає є згадка про те, що від палацу до площі Ринок була прокладена рожева доріжка з кінських зубів. Фрагменти цієї доріжки збереглися в кількох музеях України.

У 1849 році російська влада мала намір конфіскувати палац у родини Браницьких і тоді останній власник Костянтин Браницький відкрив двері палацу, щоб кожен охочий міг забрати з собою що забажає. Палац тоді залишився пустувати.

№ 4 Палац в Берестечку

В XVI столітті власники Берестечка звели замок. З часом твердиня була зруйнована. У 1795 році власником Берестечка став Йозеф Вінцентій Плятер. Його дружина Катерина на початку ХІХ ст. ініціювала, щоб тут звели двоповерховий палац стилі класицизму з портиком на головному фасаді і чотирма тосканськими колонами.

Частина приміщення призначалася для житла, інша – для світських прийомів. Справжнім скарбом палацу були його стіни, як прикрасив фресками італієць Кормароні. На фресках можна було побачити сцени із битвами турків із греками, а також мальовничі пейзажами.

Поряд із палацом був парк, авторства Діонісія Макклера.

На жаль, палац постраждав під час Першої світової війни (1914-1918). Через це в післявоєнній відбудові вирішили замалювати унікальні фрески.

Далі були нові випробування… Друга світова війна. Але палацу пощастило, він зберігся. У 1959 році в його приміщенні відкрили психоневрологічний інтернат. Так ця споруд використовується і до нашого часу.

№ 5 Палац в Лукові

В  другій половині XVI століття тут збудували замок, який був оточений ровом, мав два підйомні мости і чотири вежі. Від замку вели два підземні ходи: один – до церкви, а інший – до польського фільварку, де свого часу мешкав господар.

Наприкінці XVIII століття замок перебудавали в палац в стилі класицизму. Автором проєкту був дрезденський архітектор Поппельман, а інтер'єру Джузеппе Барателло.

Будівля мала два поверхи і підземелля, які дісталися в спадок від замку.

Справжнім скарбом були предмети інтер'єру в палаці. Одним із таких була срібна скульптура Діани, що утримувала на повідку дванадцять хортів. Була в палаці чимала бібліотеки і родинний архів. Палац був оточений парком в англійському стилі.

У 1891 році, власник продав палац Милецькому духовному училищу.

У 1919 році в палаці прибули представниці католицького ордену Непорочного зачаття Діви Марії, вони облаштували тут монастир. Згодом у колишньому палаці розмістили туберкульозну лікарню. Зараз, це пам’ятка архітектури місцевого значення.

Тетяна Яцечко-Блаженко