Добровольці прихильної уваги

Те, про що так довго говорили, попереджали, прогнозували тощо, сталося. З фінансовими трансфертами на існування сепаратистських утворень «ДНР»-«ЛНР» почалися проблеми. 

За інформацією української розвідки, фінансування з боку Кремля повністю припинилося, і терористам просто ні на що жити. Як розповідав герой відомого кінофільму, якщо у батька немає золотого запасу, то хлопці розбігаються. 

З донбаськими сепаратистами, хоч місцевими, хоч так званими добровольцями з Росії ситуація зовсім погана. Серед перших дуже небагато хто може розраховувати на амністію за реінтеграції регіону до України, другим також не позаздриш. Якщо вони громадяни Росії і приїхали до України воювати, а їх начебто ніхто не посилав, то вони несуть відповідальність навіть не за однією статтею Кримінального кодексу. І за озброєну боротьбу, і за найманство тощо. 

Як показує практика, повернутися до Росії теж непросто. Як заявив голова СБУ Василь Грицак, російським найманцям влада батьківщини, що встала з колін, перешкоджає поверненню. Більш того, їх поступово починають знищувати. Причому пересікти російський кордон не дають навіть тим терористам, які залишилися без зброї. Насправді недаремно ж будували паркан на кордоні України і Ростовської області. Смугу, яку не відгородили парканом, замінували й охороняють посиленими нарядами прикордонників. І так не лише в Ростовській області, а й в інших. 

Усі ці так звані добровольці починають відчувати повною мірою. Звідси, як заявив спікер Адміністрації Президента Андрій Лисенко, дисципліна у сепаратистів падає, і бойовики більше нікому не підкоряються. Як наслідок — криміногенна ситуація на Донбасі продовжує погіршуватися, і за останні дні було зафіксовано кілька зіткнень бандформувань. Вони ніяк не можуть поділити сфери впливу, і така поведінка становить велику небезпеку для мирних громадян.

Річ не лише в тім, що сепаратисти і так звані добровольці матері-батьківщині не потрібні, в очі б вона їх не бачила. Наразі це гарматне м’ясо дуже знадобилося в Сирії, де самими авіанальотами 30 літаків і вертольотів укупі з дороговартісними ракетними обстрілами ситуацію не переламати в потрібному для Москви напрямі. Отже, припинення фінансування разом із прямою економією грошей має на меті виштовхування донбаських сепаратистів і російських добровільно-примусових вояк до Сирії, що терміново стала братською. 

Цю просту дилему сепаратисти всіх мастей також чудово розуміють і зовсім не рвуться до Сирії, оскільки розуміють, що це квиток лише в один кінець, і назад повернеться мало хто. До Росії залишається надія хоч якось просочитися, із Сирії — навіть надії немає.

 Проте перед російською владою стоїть ще одна проблема. Адже дуже багато хто з Донбасу встиг повернутися. Перш за все це стосується добровольців так званої першої хвилі. Серед них було доволі багато таких, що їхали до України захищати так званий «русскій мір» з ідейних міркувань. Це потім хлинув натовп найманців і кримінальних злочинців, які не знайшли собі місця на величезній території Росії. 

Ці ідейні найбільше турбують московських можновладців. Серед них багато розчарованих, які в такому повороті подій звинувачують Кремль. Типовий приклад — Стрєлков-Гіркін. Відкрито проти влади він не виступає, але досить часто обережно критикує. Зокрема, він виступив проти бомбардувань Сирії і тим більше посилання туди військ для наземної операції. Хоч регулярних, хоч нібито добровільних. І таких, як Стрєлков-Гіркін, досить багато. Серед них поки що панує безлад, але це до тих пір, поки хтось у високих кабінетах не захоче їх використати для цілей, що не збігаються з устремліннями начальника Росії. 

Є і ще одна мета. Багато хто в Москві «аж до самих до окраїн» вважає відступ з України тимчасовим. Зараз Сирія, потім може буде Ірак або обидві країни разом, а потім можна буде повернутися до побудови «русского міра». Ось лишень утремо носа американцям і Заходу в цілому — і повернемося до головної ідеї відновлення єдиної і неподільної. 

Звідси випливає, що треба тих, хто повернувся з Донбасу, поставити під контроль. Не розпускати по містах і селах, а об’єднати. 

Для цього у Москві провели захід під назвою «Перший з’їзд «Союзу добровольців Донбасу» (СДД). Як повідомляє Бі-Бі-Сі, на з’їзд СДД в Музеї Великої вітчизняної війни на Поклонній горі зібралося близько 600 делегатів. Як пояснив давно відомий діяч «ДНР» Олександр Бородай, це здебільшого — польові командири, і за кожним із них — у середньому декілька десятків осіб. Раніше Бородай оперував числом громадян Росії, які пройшли Донбас, 30—50 тис. осіб. 

Характерний зміст виступу Бородая. «Ми повинні координуватися... ми маємо бути готові знову, якщо знадобиться, захистити нашу батьківщину. А наша батьківщина — там, де живуть російські люди». На його думку, війна на Донбасі не закінчилася, і тому присутні не є ветеранами. Бородай бронепоїзд залишає на запасному шляху. 

Були піднято й соціальні питання. Як повідомив виконавчий директор СДД і колишній міністр держбезпеки «ДНР» Андрій Пінчук, метою союзу є захист і представлення інтересів учасників війни в Україні, їх соціальна реабілітація і матеріальна допомога. Крім того, СДД, за словами Бородая і Пінчука, добиватиметься законодавчого закріплення статусу «добровольця, що воював за межами Росії». 

Політикою всередині Росії СДД не займатиметься. Його членам заборонено виступати з політичними заявами, представляючись членами союзу. Крім того, в документах СДД оголошено заборону на критику керівництва самопроголошених «ДНР»-«ЛНР». Програмний принцип прочитав Андрій Пінчук. «В умовах війни будь-яка діяльність проти обраного народом Донбасу керівництва народних республік є неприпустимою. Оскаженіле критиканство у результаті не приводить до якихось позитивних наслідків, а лише ллє воду на млин ворогів Росії і Донбасу... Союз усіляко підтримує керівництво народних республік».

Звісно, керівники новоявленого союзу всіляко заперечують будь-який зв’язок із владою. За словами Олександра Бородая, ідея створення СДД належить йому з групою однодумців. Відповідаючи на запитання кореспондента Бі-Бі-Сі, він сказав: «Жодної спеціальної підтримки російської влади ми не маємо, але розраховуємо на те, що до нас буде проявлено, скажімо так, прихильний інтерес».

Упродовж шоу Андрій Пінчук урочисто роздавав перші посвідчення членів СДД. Їх отримали багато польових командирів, зокрема, відомі радикали, командири групи «Русич» Олексій Мільчаков і Ян Петровський, а також командир батальйону «Спарта» Арсеній Павлов (Моторола).

І, звичайно, як без іноземних агентів і шпигунів. У програмних документах союзу говориться, що «з урахуванням інтересу іноземних організацій, спецслужб, інших ворожих справі захисту Донбасу сил, і діяльністю, що відбувається у зв’язку з цим, інформація про членів Союзу повинна зберігатися у суворій таємниці». 

Як випливає з повідомлень, російське Міністерство юстиції скороспішно зареєструвало СДД в статусі громадської організації. Цікаво, до чого такий поспіх. Не інакше — через прихильний інтерес.