Слово про Святу Землю
Останні тижні слова «Іран», «ядерна програма», «протиракетна оборона у Європі», «позиція Росії» та «позиція США» у тих чи інших сполученнях регулярно повторюються в усіх провідних світових ЗМІ. І не випадково: адже маємо дуже багато важливих повідомлень, пов’язаних із наполегливим прагненням теократичного тегеранського режиму здобути можливість виробляти ядерну зброю (засоби її доставки у вигляді серійно вироблюваних ракет середньої дальності вже є, міжконтинентальні балістичні ракети потребують доведення — але ще торік Іран запустив свій перший супутник, отже, принципово проблема з такими ракетами теж розв’язана).
Та що цікаво: ведеться мова про найдрібніші деталі змінених американських планів щодо розміщення ПРО у Європі та реакції на це з боку Росії; аналізуються нюанси виразів облич Обами та Ахмадінежада, коли вони говорили про можливість врегулювання проблем навколо іранської ядерної програми; сповіщається про реакцію урядів Чехії та Польщі на зміни щодо розгортання ПРО на територіях їхніх держав; вказується, що Туреччина готова стати місцем проведення нового раунду переговорів між Іраном і шістьма провідними світовими державами з іранської ядерної програми — і так далі. Не говориться тільки, куди вже націлені іранські ракети середньої дальності, перші дві ядерних боєголовки для яких, за оцінками ряду експертів, можуть бути готовими на початку весни 2010 року.
Ні, звичайно, час від часу публікуються погрози Ахмадінежада на адресу Ізраїлю, його вислови стосовно необхідності ліквідації цієї держави, оскільки вона не має права на існування, та чергові, майже ритуальні прокльони на адресу світового сіонізму — і все. А яким чином Ізраїль може припинити своє існування? Це практично всюди «політкоректно» замовчується, але всі розуміють: тільки внаслідок широкомасштабної війни, причому з використанням отих самих ракет, хай навіть і без ядерних боєголовок.
У разі ж використання бодай двох боєголовок потужністю з ту, що вибухнула в Хіросімі, не потрібна буде навіть масштабна війна....
І хоча Ахмадінежад постійно дуже багато говорить про мир, не забуваймо: у 1930-х роках найпершими борцями за мир (за кількістю слів про нього) були Гітлер та Сталін. І наявність мільйонів палестинських арабів не зупинить тих, хто матиме ядерну зброю: адже так легко потім буде оголосити усіх мертвих мучениками джихаду, що віддали своє життя за віру у борті проти кяфірів! Згадаймо: Ленін казав, що 9/10 населення Росії можна принести в жертву заради світової революції. А на що здатні адепти «всесвітнього джихаду»? Тим більше, що Сектор Газа може й не надто зачепити після удару...
Та, власне, мова навіть не про колосальну людську гекатомбу, на яку може перетворитися нова війна на Близькому Сході (про це пишуть бодай інколи). Мова про те, про що не говорить, наскільки мені відомо, ніхто: ареною застосування зброї масового враження неминуче стане Свята Земля.
Якщо підходити зі світської позиції, то Свята Земля — це назва, яку свого часу християни дали Єрусалиму і навколишнім територіям. Назва ця виникла внаслідок розташування на цих землях основних християнських святинь, які були слідами подій священної (біблейської) історії чи із нею пов’язувалися, були місцями проходження цих подій (Голгофа, Віфлеєм, Йордан тощо).
А для віруючої людини Свята Земля — це щось незрівнянно більших обширів. Це місце, де на земну, людську історію впродовж тисячоліть падав прямий відблиск Царства Небесного. Це місце, де надихалися пророки і де Ісус Христос виголосив Свої проповіді. Це зібрані воєдино символи історії людського роду в його прагненні до перетворення цієї землі й цього неба на Нове Небо і Нову Землю. Свята Земля, як зауважив сербський єпископ Афанасій (Євтич), належить усьому людству і в земному, і в Небесному Царстві. Належність ця духовна і символічна, і в ній ще не розкриті Таїни...
А тепер елементарне запитання: а що станеться зі Святою Землею, якщо над нею вибухнуть бодай дві ядерні боєголовки?
Й інше запитання: а що в такому разі станеться з усією нашою цивілізацією?
Уживаю слово «нашою», оскільки та цивілізація, яка залишиться на планеті після знищення Святої Землі, уже не буде «нашою», навіть якщо йдеться не про християн, юдеїв чи мусульман, а про атеїстів та агностиків, але в європейських чи євроатлантичних обширах. І прогнозувати, якою стане ця цивілізація, я не берусь. Страшно, чесно кажучи.
І хай там толерантні євроідіоти викреслюють саму згадку про християнство з Конституції Євросоюзу, але безхристиянська Європа — це світ варварів. Навіть якщо ви людина світська, не воцерковлена, то має бути зрозуміло: європейська культура (в тому числі й українська, ба, й російська також) без християнської (часом притлумленої, неявної) складової просто неможлива.
Інакше кажучи, застосування зброї масового знищення на Святій Землі нас із вами перетворить на примар, на істот, з яких «висмикнули» дух і душу, принаймні, значну їхню частину. Важко сказати, чому на цю перспективу не зважають і про неї не говорять західні європейці: можливо, заважає згадана «політкоректність» (якою насправді найчастіше маскується капітуляція перед злом), можливо, економічна криза геть заїла. Проте чи можуть не зважати на це все українці, серед яких начебто більшість становлять християни?
