Що читають наші письменники
— З великою приємністю прочитав дві книги незалежного білоруського видавництва «Гостра брама»: вибрані вірші Славоміра Адамовича «Плавільшчыкі расы» та збірку документальної прози Олександра Лукашука «У фыялетавай ночы выгал крыла». Поезія Адамовича такого рівня, що захотілося її перекласти українською. Поза тим ознайомився з рукописом Володимира Діброви «Збіговиська», що невдовзі вийде друком у Києві. Під впливом своєї одинадцятилітньої доньки, яка тільки відкрила для себе Едгара По, відновив в пам'яті його новели. І разом з тим нагадав собі підзабуті повісті Івана Єфремова.
Що з літератури постійно на столі? Довідникова література — те, за чим звертаєшся під час роботи. Звичайно, є декілька поетів, які постійно поряд, — Зеров, Рильський. Перечитую Шевченка, але не можу сказати, що кладу його книжку біля узголів'я.
Повертаючись до теми про те, що зараз читаю — хочу додати, що перечитав перші чотири числа «Світу науки» — української версії американського журнала «Scientific America». Хотілось би, щоби це видання вижило при нашій загалом неспрятливій для наукових, зокрема природничих, видань кон'юктурі.
Богдан ЖОЛДАК розпочав з важливого:
— Перша і найголовніша книга, яку читаю, і, дійшовши до кінця, забуваю, як вона розпочиналася, і тому починаю спочатку — це «Приказки та прислів'я і таке інше» Михайла Номиса. Це найментальніша українська книжка. Ще з розряду таких, що до них повертаюсь, — «Савка» Івана Сенченка та Герман Гессе в українському варіанті, де вірші переклала Ліна Костенко. Звичайно, міг би ще назвати «Кобзар» Шевченка — але це і так зрозуміло...
Зараз читаю Антона Мухарського «Сни рудого скорпіона». Ця книжка в мене як кишеньковий цитатник. Іншим таким цитатником для мене є Лесь Подервянський.
Дмитро КАПРАНОВ поєднує роботу з відпочинком:
— В даний момент читаю вже у віддрукованому варіанті роман «Ключ» Шкляра, що переміг у першому конкурсі українського гостросюжетного роману «Золотий Бабай».
А завжди в мене на столі, звичайно ж, Біблія для тих, хто пише і намагається видавати, — закон про авторське право.
Окрім того, читаю Юрія Покальчука, збірку оповідань «Те, що на споді». Чому взявся за неї? Тому що багато чув. Чому продовжую читати? Тому що сподобалася. Тема погано розроблена в Україні — події сексуального життя людини.
Часто перечитую ті два оповідання з останньої збірки Богдана Жолдака «Бог буває», які він присвятив нам з братом.
Запитання, які книжки лежать постійно на робочому столі Оксани ЗАБУЖКО , викликало у письменниці сміх:
— Якби я ще книжки тут тримала! — вигукнула вона. — Ваше запитання звучить, як погроза. Ви якраз під руку потрапили: щойно закінчила розшукувати серед «геологічних напластувань» свого стола фотографію для шведського видавця. Скоріше, які книжки лежать не на столі — на столику біля ліжка...
Читаю американське сенсаційне дослідження «Священна кров і святий Грааль» — це свого роду езотерична історія християнства — та «Марію- Магдалену. Міф і метафору» Сьюзен Хаскінз. Це те, що під рукою. Тема цієї і попередньої книг цікавить мене з розрахунку на майбутню роботу.
А те, що читаю під час переїзду в метро,—«Ключ» Шкляра. Дочитую. Це вже як стеження за сучасним літературним процесом.
Серед тих книг, до яких повертаюся протягом свого життя, — «Вінні Пух». Можу цитувати напам'ять сторінками. Мудра книга всіх часів і народів, на мою думку. Це книга, з якою познайомилася у чотирирічному віці. Знайомство з «Гамлетом» відбулося пізніше, у підлітковому віці, але ця книжка теж супроводжує мене все життя.
Після того, як виявилося, що двоє з опитаних читають один і той же роман, нічого не залишалося, як поставити запитання авторові нового українського бестселера Василеві ШКЛЯРЕВІ . Він зізнався, що за останні два місяці майже нічого не читав, крім редактури власного тексту: «Ключ» тільки вийшов у видавництві АСТ- Прес-Дік-Сі.
— А книжка, до якої постійно повертаюся,— сказав пан Василь, — це том Григора Тютюнника. Він геній нашої доби. У Тютюнника знаходжу те, чого ніколи і ніде не знайду: відтворення часу в його творах магічне. І він буде і надалі залишатися незбагненним.
