«Лабіринт із криги та вогню»
Побачила світ антологія драми про Майдан і війну
У Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса нещодавно представлено антологію драми «Лабіринт із криги та вогню», яка побачила світ у видавництві «Смолоскип». До цієї книжки увійшли п’єси, присвячені подіям Майдану 2013 — 2014 років та війни на Донбасі. Упорядниками виступили драматурги Неда НЕЖДАНА та Олег МИКОЛАЙЧУК-НИЗОВЕЦЬ.
Кожна поява антології драматургії наразі — доволі рідкісна подія, що вже саме по собі привертає увагу. Важлива й тематика, обрана для фокусу видання. Адже сьогодні ми не лише перебуваємо у вирі історичних подій, а й усвідомлюємо це, тому осмислена робота з фактами, враженнями, рефлексіями дуже актуальна. Варто, нарешті, відзначити й те, що всі п’єси, які увійшли до антології, вже або інсценізовані, або відзначені преміями, або реалізовані ще в якийсь спосіб.
СЮЖЕТИ СВІТОВОГО ВИМІРУ
«Кожен драматург сьогодні, напевно, ставить собі запитання: як писати про Майдан та війну, коли писати — по гарячих слідах чи дочекатися якогось глибшого і тривалішого переосмислення? — запитав один із авторів антології, Олександр ВІТЕР під час свого виступу на презентації. — Мені здається, що треба писати саме одразу, тут і тепер. Бо пізніше так не напишеш, пізніше не передаси тих свіжих емоцій, того духу, не покажеш стільки важливих подробиць».
Чи то прагнучи узагальнень і рефлексій, чи шукаючи документального ефекту, всі автори цієї книжки п’єс так чи інакше мають справу з конфліктами й сюжетами універсального, світового виміру. Виразним свідченням цього стало те, що чимало п’єс, опублікованих у «Лабіринті із криги та вогню», вже перекладено й поставлено в інших країнах, і там вони привернули увагу.
Промовистий приклад навела Неда Неждана: «На прем’єрі вистави за моєю п’єсою «Maidan Inferno, або Потойбіч пекла» один африканський драматург сказав: «Це така африканська п’єса!» Для мене важливо, що вона промовляє не лише українські, а й універсальні смисли».
СКЛАДНОЩІ ВІЙНИ ТА МИРНОГО ЖИТТЯ
Українські драматурги в різний спосіб, із різними естетичними родзинками (від психологізму до фантасмагорії) описали чимало «вузлів» війни і Майдану. Це і фіксація документальних свідчень, і психологічні та філософські особливості полону, і трагедія вагітної жінки, яка втрачає на фронті чоловіка. А, скажімо, Ігор Юзюк виписав заснований на реальних подіях сюжет про одного з «піаністів Майдану», котрий пішов на фронт, став снайпером і потрапив у полон. Снайперів рідко залишають у живих, але героєві Юзюка пощастило: командир того загону, що його захопив, дуже любив музику. Він змушував бранця постійно грати класику і за це зберіг йому життя...
Музикант навіть повернувся додому, але мирне життя виявилося теж дуже непростим. «Я хотів наголосити на дуже великій проблемі: більшість нашого суспільства не хоче помічати війну. Для них її просто не існує. А війну виграє не армія, а народ — своїм духом, налаштованістю на перемогу», — розповідає Ігор Юзюк.
Олег Миколайчук-Низовець нагадав, що ця книжка стала одним з останніх видавничих проектів, підтриманих і схвалених Осипом Зінкевичем (1925 — 2017), головою видавництва «Смолоскип», блискучим українським культуртрегером. Осип Зінкевич добре вмів наперед розпізнавати стратегічні проекти, і, схоже, не помилився він і тут: антологія «Лабіринт із криги та вогню» має всі шанси стати одним із вагомих документів історії української драматургії 2010-х років.
