Сумний «ювілей»-3

Продовження. Початок див. у «Дні» № 5 - 6 від 28 січня 2022 р.
   «Саботаж УВО»
     Паралельно з «Кулаком» Самчук писав ще два твори – «Саботаж УВО» та першу частину «Волині» «Куди тече ця річка». «Саботаж УВО» так і не було надруковано за життя автора. Письменник, пишучи цей твір, використовував власний досвід перебування в цій організації (зокрема, він займався поширенням її друкованого органу «Сурма»), а також черпав інформацію з націоналістичних часописів – тієї самої «Сурми» та «Українського націоналіста».

«Саботаж УВО» Самчук завершив у Празі. У рукописі твору зазначена дата завершення його написання: «Прага. 26 березня 1931 р.». Цікаво, що основними місцями дії роману якраз і є Прага, і як протилежність цьому місту – село Тилявка. Ось як у творі зображене це глибоко провінційне село: «Маленькі, в непорядку розкидані хатинки, прибиті глибокою темнотою, десь-не-десь лише просочують крізь чорну заслону мацюсіньку точку, яка ледве-ледве тремтить, ніби зоря біліоновокілометрового віддалення. Там замість шуму авт шумить ліс, а замість трамваїв завиє порою довгим-довгим виттям засмучений темнотою та непогодою собака. Як зловіще часом відкликалось те виття в душі його (тобто головного героя твору. – П.К.), яке нагадувало сурму якихсь невидимих чорних духів, що окутали дику країну. І мимоволі порівнює він ці дві картини і міряє в думці той шлях, той простір, який віддалює одну від другої. Він намагається уявити собі частину земної кулі з горами Карпатами, злітає думкою над нею, сягає якомога далі на схід і, дійшовши до замкненого кордону двох сучасних світів Сходу та Заходу Европи, спиняється там в якомусь закинутому, забутому сільці, де панує ця темнота та виють собаки з вовками». Зовсім іншим є світ – світ Праги, де волею долі опиняється головний герой Тарас Дужий, що працював шкільним вчителем школи у Тилявці. До речі, він за часів свого вчителювання все ж намагався окультурити це забуте Богом село – засновує тут кооператив, читальню, спортивну футбольну команду.

Головного героя польська влада за сфабрикованими свідченнями спочатку засудила через приналежність до підпільної групи, що мала начебто з допомогою більшовиків організувати повстання на Волині, а потім – за поширення націоналістичної газети «Сурма». Далі – тюрми в Кременці та Львові. Втеча з ув’язнення. Нелегальний перехід польсько-німецького кордону. Життя в Бойтені. Після цього німецького міста герой потрапляє до Праги, де знайомиться з членами нелегальної УВО. Бере участь у саботажній і підривній діяльності організації. Є, звісно, в романі й любовні історії – кохання до сільської дівчини Параньки, взаємини з німкенею Ерікою Ґротгавз та нерозділені почуття польської вчительки Марисі. Неважко помітити, що у творі чимало автобіографічного. Та все ж головний герой твору – це не реальний Самчук. Це, як і в «Кулаці», Самчук, який би міг бути, але не став, така собі фантазійна біографічна проєкція.

У романі чимало документального. Тут описуються здійснювані бойовиками УВО акти непокори, політичні атентати, масові саботажі, протидія державним заходам, руйнування ліній зв’язку та майна колоністів, напади на поштові транспорти з метою захопити гроші для потреб організації, а також розповсюдження нелегальної преси. Говориться у творі й про відповідь польської влади на діяльність УВО, про так звану пацифікацію, від якої особливо потерпало українське сільське населення. Здійснювалися обшуки, нищення майна, підпали збіжжя й будинків, принизливі екзекуції чоловіків і дітей, ґвалтування жінок, моральні знущання, коли селян змушували вигукувати хвалебні гасла польській державі та її очільнику Юзефу Пілсудському тощо. Йдеться у творі й про жорстоке ставлення карателів до української сільської інтелігенції – вчителів, священників, працівників українських культурно-освітніх організацій і кооперативів, спортивно-пожежних товариств «Луг» та гімнастичних товариств «Сокіл». Розповідається тут і про ліквідацію загонами пацифікаторів осередків «Просвіти», сільських читалень, українських шкіл і гімназій, про наругу над пам’ятниками і портретами Тараса Шевченка, могилами українських вояків. Пацифікацію показано у поєднанні з передвиборчою кампанією до польського сейму, що супроводжувалася розправою з українською опозицією. Представників останньої ув’язнили до колишньої Берестейської фортеці, перетвореної польською владою на тюрму. У результаті цього всього в 1930 р. на виборах до сейму й сенату потрапило вдвічі менше українських депутатів, аніж на попередніх виборах. Веде мову Самчук на сторінках роману й про міжнародний резонанс, викликаний репресіями польської влади проти українців та інших національних меншин. Говориться про мітинги-протести, які відбувалися в різних країнах Європи й Америки, а також про обговорення становища національних меншин у другій Речі Посполитій у Лізі Націй.

Чому «Саботаж УВО» так і не побачив світу за життя письменника? На це були різні причини. Опублікувати цей твір (а він був досить об’ємний – приблизно 500 сторінок машинописного тексту) у націоналістичному «Літературно-науковому віснику» не було змоги. Адже це було легальне видання й мусило проходити цензуру. А остання, зрозуміло, не дала б дозвіл на публікацію такого твору. З тих самих причин твір не могли публікувати інші легальні видання Західної України. Та й, зрештою, чи захотіли б вони публікувати такий відверто націоналістичний твір? Щодо нелегальних націоналістичних видань, то вони були «малоформатними» й не надавалися для публікації такого об’ємного твору.

Звісно, Самчук міг би спробувати опублікувати «Саботаж УВО» пізніше, коли жив у Канаді. Але зробити це було нелегко – треба було знайти видавця, кошти. На той час роман втратив свою актуальність. А Самчук уже встиг попрощатися зі своїм юнацьким максималізмом-націоналізмом, що знайшов відображення в «Саботажі УВО». Та й твір, будучи ранньою пробою пера письменника, не був настільки художньо досконалим, як пізніші твори письменника. Тому «Саботаж УВО» виявився «написаним у шухляду». А шкода… Адже це перший і чи не єдиний твір в українській літературі, присвячений висвітленню діяльності Української Військової Організації (УВО).

Зараз роман «Саботаж УВО» підготувала до друку дослідниця творчості Самчука, професорка Ірина Руснак. Цей твір є доступним в електронній версії на сайті видавництва «Фоліо». Це видавництво має намір опублікувати практично всі твори Самчука. Сподіваємося, що незабаром з’явиться й паперова версія цього роману.

Далі буде