Захищають довкілля, попри війну

Обіцяли мінімальне втручання у природу, використання німецьких технологій та відновлення території – а насправді понад 400 гектарів Вільнянщини перетворюється в канави, терикони та небезпечні стоки у місцеву річку Вільнянка.

Понад п’ять років мешканці Вільнянська, що у Запорізькій області, ведуть боротьбу з Біляївським збагачувальним комбінатом (БЗК) через кар’єр з видобутку каоліну. Місцева громада знайшла низку законодавчих та екологічних порушень у розробці родовища та звертається з позовами до судів, аби відстояти своє право на безпечне життя.

Люди бояться, що навколишні населені пункти і Запоріжжя залишаться без чистої води, бо, як показують результати досліджень, на місці видобутку каоліну є радіоактивний уран. Розробка родовища означатиме, що забруднена вода стікатиме до річки Вільнянка, з якої бере питну воду Вільнянськ та Запоріжжя.

«День» з’ясовував, які порушення знайшли місцеві активісти у роботі підприємства та які є можливості відстояти право громади на безпечне довкілля.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗАГРОЗИ

Із 2017 року в Україні діє закон про оцінку впливу на довкілля. Тож перш ніж розпочинати будівництво кар’єру на території Павлівської сільради (Вільнянський район), БЗК мав отримати від Міндовкілля висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД), чи допустима така планована діяльність, чи ні. Висновок готується на основі звіту, який своєю чергою розробляв Біляївський збагачувальний комбінат.

Ще одна важлива складова процедури ОВД – участь громадськості, вона може надсилати свої зауваження та пропозиції до звіту ОВД упродовж 25 робочих днів з моменту оприлюднення звіту на сайті Міндовкілля. Зауважень від мешканців було надіслано рекордно багато.

Попри це, у червні 2019 року Біляївський збагачувальний комбінат отримав від Міндовкілля схвальний висновок щодо «розробки Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів, будівництва гірничо-збагачувального комплексу продуктивністю 100 тис.куб.м на рік, зміна цільового призначення земельних ділянок площею близько 95 га»».

Як пояснює Дмитро БУРКОТ, еколог та співзасновник громадської організації «Вольтерра», під час громадського обговорення звіту не врахували зауваження від кількох осіб. Зокрема, Андрія Салякіна, який на той час був головою Вільнянської районної ради. Згодом з’ясувалося, що у звіті не враховані позиції ще кількох осіб. Тож висновок прийнято всупереч законодавству про ОВД.

«Упродовж чотирьох років після оприлюднення звіту Міндовкілля стверджувало, що ці особи ніяких зауважень не подавали, - додає Дмитро. – Зараз БЗК зробив ще одну експертизу за понад 200 тис. грн, до речі, всього за 10 днів, і стверджує, що у кількох людей були частково подібні зауваження, і тому позовні вимоги Салякіна безпідставні. Ще й відшкодування вартості експертизи комбінат планує стягнути у суді з пана Салякіна у разі його програшу. А така вірогідність досить висока, якщо взяти до уваги історію судових засідань саме у Запоріжжі, де  успіху громада так і не має по цей день, на відміну від усіх інших судових інстанцій від Дніпра до Києва. Цю ж справу, до слова, Верховний Суд вже повертав на повторний розгляд. Виходить дивна ситуація з правосуддям у нашій країні, де законом про ОВД чітко вказано про необхідність включення до Звіту усіх зауважень (п. 10 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про ОВД») та, відповідно, передбачено можливість оскарження висновку будь-якою особою з підстав неврахування або неналежного врахування зауважень та пропозицій (ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про ОВД»).  У випадку Салякіна навіть прізвище його у розділ звіту не потрапило, тож і оскаржити висновок з вказаних підстав він не може».

Утім, мешканці, які подавали зауваження, виявились праві, адже вже після позитивного висновку з ОВД громада отримала результати досліджень провідних наукових установ, які йдуть у розріз з поданими даними у звіті. Так, Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського встановив наявність особливо цінних земель на території планованої розробки кар’єру. Зміна їхнього цільового призначення перебуває у компетенції Верховної Ради.

За висновками Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України, зразки каоліну з Біляївського родовища належать до другого класу небезпеки, а не першого, як заявляли в  БЗК. Досліджені зразки містили важкі метали, які можуть забруднювати ґрунти. А в  Київському НДІ судових експертиз встановили, що у звіті з ОВД суттєво применшено обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря під час видобутку каоліну. 

Наразі громада отримала ще й висновок Інституту держави і права ім. Корецького, яким встановлено, що висновок з ОВД видано з порушенням законодавства.

«Ми зараз оскаржуємо у судах дві справи, які стосуються саме оцінки впливу на довкілля. Перша справа – про звіт та висновок з ОВД, в якому відмовилися проводити дослідження на вимогу громади. До того ж у звіті подана недостовірна інформація і применшені дані про шкідливі викиди. В цій справі є судова експертиза, яка підтверджує, що були зроблені недостовірні розрахунки. Друга справа – щодо неврахованих зауважень від пана Салякіна, - розповідає Дмитро Буркот. – Нам вдалося провести власні дослідження, які довели, що під каоліном є уран, а ще титан та цирконій. Комбінат, звісно, заперечує, що буде добувати уран, але загрози все одно від цього не меншають. Зараз щодня там ведуться роботи. У комбінату вже є проблеми з водою, про ці ризики я писав ще на етапі подачі зауважень до звіту ОВД. Уже йде скид води в річку, що не передбачено жодним документом. Роботи ведуться прямо на місці витоку ріки Вільнянка. Тобто саме місце обрано наскільки невдале, що може призвести свідомо чи несвідомо до наслідків, з якими буде дуже важко впоратися багатьом громадам».

Адвокат Олена ПЕЛИХ пояснює, якщо суд скасує висновок з ОВД, тоді будуть підстави для скасування дозволів на будівництво кар’єру, тобто діяльність комбінату на території Павлівської сільради буде припинена.

СУДОВІ ЕПОПЕЇ

Ще одна судова справа стосується скасування гірничого відводу, який отримав БЗК для будівельних робіт з розробки каолінового кар’єру на території Павлівської сільради. Щоб отримати акт гірничого відводу, треба мати згоди від усіх законних власників земельних ділянок. Однак комбінат не погодив межі гірничого відводу з жодним власником.

«Межі гірничого відводу – це 462 гектари землі, 95% якої розпайовані, вони належать понад сотні землевласникам. Тобто це приватна власність. Голова сільради підписав акт гірничого відводу начебто від всіх власників, хоча законодавство передбачає погодження зі всіма землевласниками або землекористувачами. Тобто Павлівська сільрада не була ні землекористувачем, ні власником, - розповідає Дмитро Буркот. – Однак спеціально було створено розпорядження, в якому Вільнянська райдержадміністрація начебто викуповує землю у законних землевласників. А всі сплати за землю проведе БЗК, хоча він не має ніякого відношення до держави. До речі, один із землевласників ще на початку цієї історії сказав, що не буде віддавати свою ділянку. Він виграв Верховний Суд і підтвердив, що право приватної власності є непорушним, а відібрати в нього земельну ділянку ніхто не має права.

До речі, в Запоріжжі ми не виграли жодного суду. І з деякими судовими справами доходили до Верховного суду, який був на нашому боці, а потім поверталися знову до місцевих судів на повторний розгляд справи. Попри це, ми виграли кілька судових справ, але поки що це не дає ніяких позитивних результатів. Через війну ми не можемо виходити на акції протесту, як це було раніше. На активістів постійно тиснуть, щоб змінили свою думку. Навіть приїздила із Запоріжжя поліція і проводила за один день обшуки в багатьох активістів».

НІМЕЦЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДІЇ

На фейсбук-сторінці Біляївського збагачувального комбінату йдеться, що «наше підприємство народжене видобувати каолін». Попри війну, підприємство продовжує реалізацію свого інвестиційного проєкту. Зокрема, у червні минулого року відновилися роботи зі зняття та перенесення родючого шару ґрунту на Біляївському родовищі первинних каолінів.

«Інвестиційний проєкт з розробки Східної ділянки Біляївського родовища каолінів та будівництва збагачувальної фабрики був підготовлений світовим лідером з багаторічним досвідом у сфері технологій видобутку каоліну, - зазначають у БЗК. – Нові технології дозволяють розмістити і кар’єр, і фабрику на компактній території – до 50 га, а також забезпечують дотримання всіх екологічних вимог, які є в Європейському Союзі. Добувається «біла глина» на Біляївському родовищі відкритим способом, без використання вибухових пристроїв і жодних хімічних матеріалів. Руда з кар’єра потраплятиме на виробництво, де з використанням спеціального обладнання каолін за допомогою води відокремлюватимуть від піску. Потім «білу глину» просушуватимуть і пакуватимуть».

Щоби ні в кого не виникало питань щодо законності діяльності БЗК, підприємство опублікувало перелік документів, які це підтверджують. А заплановане будівництво начебто є екологічно безпечним та базується на німецьких технологіях.

«Чи справді підприємство працює за німецькими технологіями, ми теж перевіряли, - розповідає Дмитро. – Громаді розповідали, що комбінат працюватиме, як концерн AWK в Німеччині, його технології нібито мають мінімальний вплив на навколишнє середовище. Однак в 2015 році фото з його виробництва показали  в одному з екологічних конкурсів як докази жахливих наслідків впливу на довкілля. Коли концерн хотів почати ще один свій проєкт у 2016 році у Південній Баварії, місцева громада не дозволила це робити. І не просто так, мабуть».

Дмитро Буркот та Олена Пелих підсумовують, що боротися з комбінатом громаді не просто. Адже судові справи розглядаються повільно, судді зумисно тягнуть час і часто роблять це на користь комбінату. На активних людей тиснуть, аби зійшли з дистанції. Та однаково місцеві активісти не здаються і готові йти до кінця у боротьбі з незаконним будівництвом. 

Інна ЛИХОВИД

Фото з відкритих джерел