ІД та хибні стереотипи: прагнення смерті як маска прагматизму
ІДІЛ, наймасовішій воєнізований екстремістський рух в світі, названий найстрашнішою терористичною загрозою останнього часу, вже кілька місяців вважається «переможеним». Однак, незважаючи на те, що доктринальні документи і ідеологія ІД були досить уважно вивчені численними дослідниками, деякі особливості поведінки членів ІД і характер поширення впливу ІД дозволяють припустити, що не всі ідеї були коректно зрозумілі не лише дослідниками, а в першу чергу численними коментаторами.
І спорадична поява в різних виданнях публікацій, сповнених апокаліптичних страшилок, базується саме на відсутності розуміння природи цього руху і спровокованих страхом самовідтворюваних стереотипах.
Таке нерозуміння спотворює громадську думку, створює викривлений фон для прийняття політичних рішень, отже створює небезпеку не тільки відродження ІД, але і ескалації загальної терористичної загрози, зокрема, появи нових аналогічних рухів.
Долати стереотипи набагато важче, ніж заробляти на їхньому поширенні, але робити це необхідно, якщо ми прагнемо безпеки.
Вивченню ідеології ІД присвячено велику кількість різноманітних робіт останнього часу, в тому числі і роботи вітчизняних науковців, що стосуються порівняння феноменів масової насильницької поведінки в сучасних конфліктах на різних територіях. Ці дослідження дозволили, нарешті, зробити ряд важливих висновків, найбільш, на першій погляд, вражаючий, але цілком очевидний з яких полягає в тому, що, всупереч поширеній думці, апокаліптичні прагнення не є керівним мотивом або виправданням дій ІД. Навпаки, діяльність групи представляється суто прагматичною в своєму акценті на створенні вакууму влади і подальшому державному будівництві.
Іншими словами, ІД зовсім не є неймовірно жорстоким релігійним апокаліптичним культом смерті, як вважали багато коментаторів і стверджували політики, але є жорстоким, втім цілком раціональним ідеологічним рухом.
У 2014, коли ІД захопила величезні простори в Іраку і Сирії і ввела спостерігачів в шоковий стан, майже миттєво перетворившись з конгломерату розрізнених груп у глобальну загрозу терористичного характеру, виникла необхідність пояснити цей феномен.
У відповідь на потік наповнених жорстокими сценами пропагандистських роликів, виник шквал риторики про архаїчний релігійний культі смерті, на якому заснована ідеологія ІД. А поява матеріалів про «останню битву» і «кінець днів», які розповсюджувалися пропагандою ІД, тільки посилили це враження.
«The Atlantic» опублікував широко цитовану статтю «What ISIS Really Wants», в якій було проаналізовано пропаганду ІД, і був зроблений висновок про те, що «Ісламська держава - не просто колектив психопатів. Це релігійна група з ретельно продуманими переконаннями, що вони є ключовими агентами прийдешнього апокаліпсису». У свою чергу «The New York Times» також опублікувала серію статей з поясненням апокаліптичних прагнень ІД, як основної ідеології руху.
Таке тлумачення, засноване більше на впливі пропаганди ІД, а не на глибокому вивченні її ідеології та поведінки, призвело до того, що політики почали називати ІД «культом смерті», а дослідники та журналісти почали писати статті, що пояснюють, як саме дії ІД повинні прискорити апокаліпсис.
Проблема такого бачення в тому, що ІД зовсім не поводиться як апокаліптична група або як культ смерті. На підконтрольних їм територіях вони збирають податки, будують дороги, ухвалюють і дотримуються законів про охорону природи, і навіть проводять масові вакцинації. ІД як інститут, і окремі її члени виявилися набагато більш зацікавленими в розбудові держави, ніж в колективному самогубстві.
Важливо відзначити, що на відміну від пропагандистських матеріалів (наприклад, матеріалів періодичних видань ІД - журналів і газет «Дабік», «Румія», «Дар-аль-Іслам», «Константінійє», «Аль-Фатіхін», «аль-Наба», радіо «аль-Байян», «Макмадас», «аль-Таухід»), в доктринальних текстах ІД спостерігається відсутність будь-яких помітних посилань на апокаліпсис або «кінець днів», передбачених в хадисі, в якому описується масове битва між арміями Ісламу і Заходу в Дабіку - невеликому містечку на півночі Сирії.
Одним з ключових текстів в ідеології ІД є «Issues in the Jurisprudence of Jihad» (Mas'ail Fi Fiqh al-Jihad), якій деякі коментатори називають «біблією джихадистів», - текст, який використовується для навчання нових членів ІД. Цей 579-сторінковий текст, написаний одним з ключових ідеологів ІД Абу Абдуллою аль-Мухаджирі, призначено для пояснення і виправдання всіх дій членів ІД і стратегії руху: від обезголовлювання полонених, викрадення людей, рабовласництва і масових вбивств до створення зброї масового ураження, на основі специфічно представлених юридичних і богословських аргументів.
Важливо відзначити, що «Jurisprudence of Jihad» є послідовною і повторюваною розповіддю про жертву, позиція якої і виправдовує терор, як необхідну самооборону. В першу чергу, самооборону від Заходу, який «прагне перекрутити віру мусульман; створити свій власний колективний ринок, який наповнений до краю невір'ям, відступництвом і ідолопоклонством, хоче нав'язувати свої бажання мусульманам і втручатися в справи будь-якого народу». На цій основі, а не на очікуванні апокаліпсису і останньої битви, і побудовані обґрунтування вбивств, викрадення людей і захоплення заручників, проведення операцій із самогубством і навіть вбивство дітей.
В нещодавно опублікованому звіті «Tackling Terror: A Response to Takfiri Terrorist Theology», його автори відомі фахівці з ісламського права Салах Аль-Ансарі і Усама Хасан аналізуючи "Issues in the Jurisprudence of Jihad", ретельно спростовують кожен аргумент ІД, який виправдовує насильницькі дії, і стверджують, що ІД виходить за межі прийнятної - навіть радикальної - ісламської думки.
Ймовірно, все ж можна сказати, що пропаганда постійної війни і використання смерті як тактичного ресурсу, може обмежено кваліфікувати ідеологію ІД як культ смерті. Але апокаліптичним вченням ідеологія ІД аж ніяк не є.
Роль того, що ми називаємо «культ смерті» в ідеології ІД дещо складніша. Звіт Аль-Ансарі підтверджує дані, наведені в нашій роботі «On Experience of Social Networks Exploration for Comparative Analysis of Narratives of Foreign Members of Armed Groups: IS and L/DPR in Syria and Ukraine in 2015-2016», що вийшла раніше в журналі «International Journal of Cyber Warfare and Terrorism», про те, що тема «кінця світу» використовується як наратив.
В ідеології ІД апокаліптичне оповідання використовується в першу чергу для вербування і підвищення бойового духу солдатів під час бойових дій. Цей наратив потужно впливає на уяву, що є дуже важливим, але при цьому він є обмеженим тільки цими двома напрямками - вербуванням і підвищенням морального духу.
При цьому багато нових членів ІД були залучені на територію Халіфату не так пропагандою апокаліпсису і в якості солдатів, скільки ідеєю побудови справедливого утопічного суспільства, як цивільні фахівці, що беруть участь у відновленні Халіфату.
Якби наближення апокаліпсису було основним мотивом членів ІД, політикою можна було б знехтувати. Однак, спостереження показують, що відтік членів ІД був обумовлений не стільки не виправданими очікуваннями кінця світу, скільки несподіваним нелюдським поводженням угруповання по відношенню до своїх побратимів мусульман-сунітів. Це прямо суперечить поясненням, що базуються на теорії «культу смерті».
Таким самим індикатором відсутності зацикленості на «кінці світу» є той факт, що після втрати в ході операції «Щит Євфрату» міста Дабік, що має символічне значення для апокаліптичної ідеології, пропаганда ІД легко перебудувалася: замість журналу «Дабік» почався випуск журналу «Румія», і не робилося жодних спроб повернути сакральне місто.
Це показує, що апокаліптичний наратив був використаний тільки для побудови пропагандистського стереотипу, для позначення себе як групи, покликаної змінити світ. Тоді як реальна політика ІД була спрямована на створення вакууму влади, побудови власних інститутів і розвиток захоплених територій.
Саме розважливий прагматизм, замаскований істеричною і лякаючою пропагандою, і є найнебезпечнішою частиною ідеології і практики ІД.
Доктринальні тексти ІД спрямовані, в першу чергу, на обговорення питань про те, як зруйнувати режими невірних: як послабити політичні режими і створити вакуум влади, знищити економічні ресурси і довести до колапсу системи безпеки, організовуючи нападу на промисловість, інфраструктуру та об'єкти туризму. Ідея полягає в тому, що тривале насильство і зіткнення з силами внутрішньої безпеки призведе в кінцевому підсумку до суспільних безладів і створить вакуум влади, який буде заповнений джихадистами, що вміло використовують стратегічні засоби маніпулювання безладом. Далі слід створювати новий, лояльний апарат безпеки і армію на основі стратегії лідерства. Саме так ІД діяла в Іраку і Сирії в 2014, схожими засобами діяла і Аль-Каїда.
І ресурс такого підходу до руйнування держав в сучасному світі далеко ще не вичерпаний.
Нерозуміння ідеології і рушійних сил ІД робить стратегічно безуспішною будь-яку серйозну спробу сформувати політику боротьби як з самою ІД, так з радикалізацією майбутніх груп аналогічного спрямування. Крім того, це призводить до того, що реальна ідеологія ІД залишається цілісною, і зберігає свою привабливість для майбутніх найманців, які можуть приєднатися не тільки до ІД, але і до інших схожих екстремістських груп.
Будь-яка однобокість в аналізі рівносильна визнанню своєї некомпетентності, яке в області безпеки це загрожує найсерйознішими наслідками.
Твердження, що ІД є примітивним, архаїчним релігійним апокаліптичним культом смерті, є політично рівнозначним визнанню нерозуміння ідеології цього соціального явища; аналогом твердження, що ми маємо справу зі спонтанною групою, що складається з божевільних і ірраціональних індивідуумів, запобігти появі якої неможливо, а протистояти якій можна тільки силовими методами. Така позиція не дозволяє розробити політичні або соціальні інструменти, щоб зупинити потік найманців і новобранців в такі групи, послабити такі рухи, сформувати адекватну системну відповідь на дії таких груп, нейтралізувати їхню ідеологію.
Позначення ідеології як релігійного апокаліптичного культу смерті, не дозволяє коректно ідентифікувати реальні цілі і завдання цього руху, створює ореол таємничості, що стимулює приплив нових членів і співчуваючих. Таким чином, помилкова ідентифікація є метою пропаганди ІД і відповідає їхнім стратегічним цілям.
Зараз стає зрозумілим, що у воєнному відношенні ІД у своєму поточному вигляді неминуче буде розбита в Сирії та Іраку. Однак, вплив цього руху, як соціального явища в області глобальної і регіональної соціальної та воєнної безпеки ще довго не буде вичерпаним. Про це свідчать події у всьому світі - від західної Африки до Південно-Східної Азії. Як і коли виникне аналогічна загроза такого роду, і наскільки ефективно ми зможемо на неї відповісти, залежить від того, наскільки адекватно ми розуміємо, з чим ми маємо справу сьогодні.
І тут не має бути місця політичній доцільності, простим рішенням і прагненню легкої слави. Важливо відзначити, що багато вітчизняних дослідники - і окремі групи в Національній академії наук, і Центр близькосхідних досліджень, і незалежні групи, такі як «Центр вивчення гібридної війни» і «Центр вивчення повстанських рухів» - роблять багато роботи для того, щоб сформувати об'єктивну картину процесів, що відбуваються, тоді як чимало журналістів – а відтак, і суспільна думка - переважно все ще перебуває під впливом хибних і небезпечних кліше.
Об’єктивність сьогодні є вкрай важливою, бо насправді, загроза не лише ближче, ніж нам здається, а і не має тієї форми, яку ми собі переважно уявляємо…
