Переворот у Туреччині: простих рішень не буває
Переворот в Туреччині з самого початку приречений був на провал. Хоча б тому, що його перемогу не благословив би світ. Неможливо розраховувати, здійснюючи насильницьке захоплення влади і запевнивши, що «нові правителі залишаться вірні міжнародним договорам і зобов'язанням», почути у відповідь від Німеччини і Америки: «А, ну тоді ладно».
У Туреччині є явне протистояння традиціоналістів і кемалістів, світської частини і частини, прихильною традиціям ісламу. Але насильницьке захоплення влади не вирішує цю проблему, а тільки посилює. Якби противники Ердогана могли б перемогти на виборах — не було б потреби в захопленні влади.
Не варто прив'язувати свої симпатії і антипатії до особистості Ердогана, або до благородних цілей бунтівників. Все це пусте. Навіть в разі перемоги путчистів ні про яку демократію і свободу мова б вже не йшлося. У разі, коли меншість захоплює владу, вона змушена застосовувати системний терор для зміцнення своїх позицій.
Для нас турецька історія цікава тим, що надія на українського Піночета, живе в масах і міцніє з кожним підвищенням тарифів. Багато в Україні просто таки насміхаються над еволюційним шляхом розвитку країни, вірячи — саме вірячи — в швидкі і прості рішення.
Давайте подивимося на наслідки турецьких подій. Захід не прийме силову перемогу тих, хто не може перемогти демократичним шляхом. Армія деморалізована і обезголовлена. Ердоган отримав підтримку і тепер будь-яка опозиція до нього буде сприйматися через упереджену призму. У нашому випадку такі наслідки були б смертельними для країни.
Страх перед військовими був причиною постійної деградації армії в СРСР. Все, що ми застали як проблеми української армії — це наслідки радянського правління. Армія повинна бути білою кісткою, колискою еліти. Але путчі, «готовність взяти на себе відповідальність за країну» після вчиненого перевороту — це не шлях для військових. Подивіться на Маккейна. Ось шлях для відповідального військового — політика і служіння країні, а не змови і перевороти.
Повертаючись до Туреччини і проводячи паралель з Україною... Коли ми оголошуємо список претензій до Ердогана, навіть якщо він обґрунтований, ми повинні розуміти, що ті, хто має силу, міць, бажання протистояти йому, зважившись на путч, фактично зрадили своїх потенційних прихильників і позбавили їх надії на довгий час. Тому що вважали за краще швидкі і прості рішення еволюційних перетворень, яким вони мали всі шанси стати ініціаторами.
Давайте подумаємо над цим і залишимо, нарешті, руйнівну для нас мрію про переворот, який «рушить країну вперед». Путін, Сталін, Гітлер — це наслідки вдалих свого часу переворотів меншини, які вирішили нав'язати силою свою волю більшості.
