Револьвер брехні б'є влучно
Брехня – найпростіший спосіб отримати владу та визнання. Тому вона є дуже популярним інструментом у політиці, бізнесі, будівництві кар'єр тощо. Єдина вада практикуючих відмову від правди – неминуче зіткнення з реальністю, яку легко закидати словами, але якій неможливо запобігти матеріальному вигляді.
Нещодавно професор російської славістики Шефілдського університету Ніл Бермель спробував розібратися в історії кремлівської пурги. Для цього він відмовився від англійського слова брехня (lie), замінивши його російським vranyo, як найбільш доречним для опису предмета. «Вранье» – те, чим російська влада називає правду про себе, і те, як вони зображають самі себе. Два вектори «вранья» відрізняють його від «лжи» спрямованістю меседжу та дуалістичною формою доведення до громадськості. Що схоже на револьвер, який стріляє в ціль та протилежний бік одночасно. Тому, куди влучила куля, визначити не можна.
Сьогодні титанік кремлівської брехні, який ще недавно гордо розсікав простори світової громадської думки, наскочив на айсберг України. Сталася подія, яку прийнято називати моментом істини, хоча замість моменту я сказав би: час. Він відкрив для світу справжнє обличчя нинішньої Росії, агресивної та репресивної машини, де кожен механізм налаштований на обман, збочення та насильство. Відчувши удар об реальність, кремлівський титанік одразу ж задраїв люки, ще голосніше ввімкнув бравурну музику на палубах усіх класів і скинув за борт демократичний баласт. Можливо, у такому стані він міг би зберегти плавучість, але брехня зіграла злий жарт із його виробниками. Вона виявилася настільки заразною та комфортною для росіян, що увійшла до звичок кожного. Кремль бреше генералам, генерали брешуть генштабу, резиденти брешуть центру, уряд бреше народу і народ бреше уряду... Всі брешуть несвідомо і з наміром, з натхненням і під примусом. Бо ніщо інше в побуті спілкування не прийнятне, та й небезпечне для того, хто говорить правду. Її не можна доводити до вух ні царя, ні народу. І не потрібно. Навіть шкідливо. Тих, хто живе в глибинах брехні, не можна швидко піднімати на поверхню. Когнітивний дисонанс розірве судини. Хай усе йде, як іде. Перемагаються українські нацисти заодно з військами НАТО, ракети «Москви» детонують від зіткнення з косяками ставрид, «іскандери», оминаючи російськомовних, влучають точно в бандерівців… Як не дивно, але у брехні й шлях до порятунку. Царю повідомлять, що мети війни досягнуто, той оголосить підданим про перемогу для загального тріумфу. Зіткненню з реальністю можна запобігти. Адже ніхто не перевірить доповідь і ніхто не дізнається, що відбувається за залізною завісою, яка цього разу опускається за взаємним бажанням воюючих сторін. Так буде найкраще для всіх. Ми впевнені, куди влучила куля з револьвера брехні. Вони теж.
