Церковний світ всередині воюючих народів
От якби у 1939-му пейсах співпав із Великоднем, могло не бути геноциду. Дівчата рейху пройшлися б під руку з єврейками по п'яцца Сан П'єтро і… Готове умиротворення паств. Але календар схибив. Хоча нинішня ідея Папи Франциска I набагато краща за стару, від Папи Пія VII. Той пропонував полякам заради миру здати німцям Данциг. Слава богу, досвід врахований, справа обмежилася кантуванням хреста представницями агресора та її жертви у католицькому світі. Бо православний світ у цей час був зайнятий війною армій, церков та народів.
Безглузді івенти на релігійному ґрунті пояснюються просто. Коли люди чують слово «віра», вони мають на увазі під нею церкву. І навпаки, апріорне переконання асоціюють з інституцією та храмом. Насправді ж віра є властивістю свідомості та психіки людини, а церква – підприємство зі своєю ієрархією, бюджетом, бізнес-планами, іншими атрибутами, що дозволяють матеріально утримувати духовність.
У XX і XXI століттях церкви не запобігали війнам і впливали на політику, у міру, властивій їм у середніх віках. Світ змінився. Церкви – ні. Досі вони існують у парадигмах минулого, не презентуючи зміни, що відбулися з кліматом, наукою, психологією окремої людини та поведінкою спільнот. Крім того, церкви втратили моральний авторитет, долучившись частиною своїх крил до тероризму, підтримки тоталітаризму, педофілії, фінансових махінацій, заразившись іншими хворобами правлячих еліт реального світу. Тобто вони скористалися сучасними вадами, але виявилися не в змозі сприйняти вимоги людей змінити світ, наблизивши його до ідеалів, що спускаються з кафедр та амвонів.
