Єпископ від ФСБ
Амбіції у владики Тихона простягаються дуже високо. З чуток, він мріє закінчити свої дні московським патріархом
Єпископа Єгор’євського Тихона (Георгія) Шевкунова часто називають духівником Володимира Путіна. Сам він останнім часом це категорично заперечує, зокрема і в інтерв'ю правозахисниці Зої Свєтовій, яка провела міні-розслідування про минуле єпископа Тихона і його роль в сучасній російській політиці. З цього розслідування випливає, зокрема, що на початку 2000 років нинішній єпископ слова про духівника Путіна не спростовував.
Ну, щодо духівника це, мабуть, занадто сильно сказано. І справа тут не стільки в тому, що єпископ на шість років молодший за президента. Як пише та ж Свєтова, яка спирається на розповідь колишнього друга, а нині непримиренного ворога Путіна, «православного банкіра» Сергія Пугачова, одного разу той спостерігав, як у кремлівському домовому храмі поруч з президентським кабінетом отець Тихон Шевкунов причащав Володимира Путіна. «Я був проти, - згадує банкір. - Путін запізнився на службу, і сповідь тривала півсекунди». Так більше, ніж півсекунди путінська сповідь тривати і не могла. Вочевидь у всіх випадках, навіть коли Путіну поспішати нікуди, його сповідь обмежується наступним коротким діалогом: «Грішив?» - запитує Тихон. «Ні» - на блакитному оці відповідає Володимир. Цей змістовний діалог цілком міг укластися в неповну секунду.
Але ж духівник - це та людина, якій сповідаються часто і довго, у якої запитують поради у скрутних життєвих обставинах. Уявити собі наявність у Путіна такого роду духівника, будь то владика Тихон або якийсь інший священнослужитель, абсолютно неможливо. Володимир Володимирович - людина максимально закрита, і не можна уявити собі, щоб він ділився своїми таємницями навіть із колишньою дружиною або з нинішніми коханими. У цьому сенсі Тихон Шевкунов, безумовно, духівником Путіна ніколи не був. А ось радником Путіна з питань православної церкви, історії і культури та членом президентського «ближнього кола» владика Тихон, безперечно, є.
Як відомо, його кар'єра в Російській православній церкві почалася у Видавничій Раді Московського патріархату під керівництвом митрополита Питирима (Костянтина Нечаєва), про тісні зв'язки якого з КДБ було дуже добре відомо. Свого часу відповідні матеріали про Питирима опублікував відомий правозахисник о. Гліб Якунін, який закінчив свої дні протопресвітером Апостольської православної церкви, опозиційної Московському патріархату. Сам владика Тихон своїх зв'язків із КДБ, а згодом з ФСБ ніколи особливо не приховував. Деякі його однокурсники з ВДІКу і товариші по службі у видавництві Московської патріархії, чиї висловлювання наводить Свєтова, стверджували, нібито Шевкунова прозвали Шептуновим. Наскільки це справедливо, зараз важко судити. Зате цілком автентичним видається свідчення одного з товаришів по службі у видавництві тоді ще послушника Гоші Шевкунова, ніби майбутній друг Путіна ще тоді говорив, що потрібно співпрацювати з КДБ, бо тільки спецслужби зможуть захистити країну від сатанізму і ісламізму і що КДБ - це та сила, яка здатна утримати державу від розпаду.
Серед духовних чад Шевкунова - колишній начальник інформаційно-аналітичного управління зовнішньої розвідки генерал-лейтенант Микола Леонов, губернатор Санкт-Петербурга Георгій Полтавченко, голова Ради безпеки Росії Микола Патрушев, голова російського Конституційного суду Валерій Зорькін, телеведучі Андрій Малахов і Олександр Крутов і багато інших осіб з тим або іншим ступенем впливу. А познайомив о. Тихона з майбутнім президентом Путіним ще в 1996 році Сергій Пугачов, як сам банкір зізнався Свєтовій.
Відтоді Пугачов з путінського «ближнього кола» був з ганьбою вигнаний, а Шевкунов, навпаки, максимально зміцнив свої позиції і тепер претендує на роль головного ідеолога путінського режиму. Його вважають основним замовником справи проти режисера Кирила Серебренникова, який багато в чому не догодив єпископу своєю творчістю, зокрема своїм антиклерикальним фільмом «Учень», де юнак, який став релігійним фанатиком, поступово затягує в мракобісся своє оточення. Чи не вгледів тут Шевкунов натяку на себе? Недарма ж він очолює комісію з розслідування вбивства царської сім'ї і закликав Слідчий комітет перевірити версію про ритуальне вбивство. Щоправда, сам владика Тихон у розмові зі Свєтовою заперечував, що коли-небудь бачив цей фільм Серебренникова, але він, врешті-решт, міг послати подивитися картину своїх молодих учнів. Вся історія людства бачиться Шевкуновим як торжество великої православної імперії - Росії в боротьбі з підступним Заходом, який постійно виставляє проти неї ворогів - зовнішніх і внутрішніх.
І владика Тихон, а слідом за ним президент Путін, всерйоз мріють про відродження православної імперії, хоча б у межах її православних територій і з обов'язковим включенням Білорусі й України. Ці ідеї пропагуються у створених під його керівництвом виставках «Росія - моя історія», які збираються зробити основою шкільного курсу історії і на облаштування яких з бюджету пішли мільярди рублів. Також мільярди коштував гігантський храм на Сретенці, де служить владика Тихон. До речі, найближчий храм до відомого комплексу будівель на Луб'янці. Що ж, солідна церква для солідних людей. Тому можна сказати, що, подібно до інших людей з «ближнього кола», Шевкунов - теж мільярдер, щоправда, поки тільки рублевий, а не доларовий, як Медведєв, Сєчін, Ковальчуки та Ротенберги.
Але амбіції у владики Тихона простягаються дуже високо. З чуток, він мріє закінчити свої дні московським патріархом. Що ж, у разі, якщо Путін переживе нинішнього патріарха Кирила (Володимира Гундяєва) і при цьому залишиться при владі, такий сценарій не виглядає фантастичним. Попередник Кирила патріарх Алексій II (Олексій Рідігер) прожив 79 років. Якщо Кирилу, якому зараз 71 рік, Бог відпустить приблизно стільки ж, Тихон Шевкунов отримає шанс стати патріархом десь у районі 2026 року, коли йому самому буде близько 68 років. Путін, очевидно, сподівається, що тоді він сам відбуватиме черговий президентський термін (другий раз другий термін поспіль).
Якщо на той час відносини між Путіним і Шевкуновим не зіпсуються, то залишиться тільки продавити Архієрейський собор. Напевно, це буде значно легше зробити, ніж продавити Російську академію наук, яка так і не зробила Михайла Ковальчука академіком і своїм президентом. РПЦ значно тісніше пов'язана з державою, ніж РАН. Тож у владики Тихона є шанс.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
