Чому українці виявилися «твердим горішком» для рашистів-2?
«Better dead then red». Це лаконічне, але ємне гасло у США першої половини 1980-х можна було зустріти на авто, футболках, стінах будинків тощо. То були Штати часів Рейгана, які поставили метою знищення «імперії зла», і то були масові настрої, як еліти, так і посполитого люду. Сьогодні таке видається неможливим. Сьогодні панує настрій мінімізувати «the risk of escalation with Russia». Зрозуміти такий настрій можна, проте його втілення у практичні дії якраз і стимулює російську ескалацію у найрізноманітніших формах – від суто воєнної до геополітичної й (дез)інформаційної. Натомість радикальний і ризикований умонастрій часів Рейгана якраз і зупинив Москву від вторгнення до Польщі у 1981 році, від розширення агресивних дій на Близькому та Середньому Сході, від нових африканських воєнних авантюр. І при цьому куди потужніша за нинішню РФ Російська імперія (під псевдо СРСР), яка існувала на початку 1980-х, не насмілювалася доходити у своїй пропаганді, у конструюванні тоталітарних міфологем до такого паскудства, яке пронизує все теперішнє «високодуховне» життя Росії, знизу догори…
Що ж сталося? Що об’єднує втечу західних союзників з Афганістану та голландців зі Сребреніці, масакру Брейвіка та нездатність майбутньої еліти Норвегії до опору насильству, незчисленні «червоні лінії» Обами в Сирії, які Путін щоразу спокійно і без наслідків для себе порушував, небажання дати Україні танки Abrams (які Єгипет випускає за ліцензією!), занепад ВПК ключових держав-членів НАТО, навіть відмову від ядерної енергії? А сталося те, що на Заході вже кілька десятиліть ведеться заповзята боротьба з тим соціокультурним чинником, що зветься маскулінністю. Саме цей глибинний чинник об’єднує окреслені вище явища. Глибинний, але водночас очевидний. Ясна річ, не тільки він – але він є одним із найголовніших, він у мейнстрімі.
Охочі можуть звернутися до Вікіпедії, я ж зупинюся на деяких, як на мене, засадничих положеннях. Так, у статті «Будь мужиком! Чому традиційна маскулінність шкідлива та небезпечна», вміщеній в одному з українських Інтернет-видань, сказано: «Маскулінність – це передусім антифемінність, необхідність не бути жіночним, потреба відрізнятися від жінок. Це мотивація на досягнення й успіх у публічному житті. Маскулінність – це потреба в конкуруванні та перебуванні в ієрархічному чоловічому середовищі. Наприклад, у процесі соціалізації – це ігри, які мають змагальницьку компоненту, в дорослому житті – це ринкова конкуренція, захоплення командними різновидами спортивного дозвілля». Простіше кажучи, головні лиха сучасної цивілізації – від чоловічного первня у ній, від чоловічності, які визнається «токсичною». У 2019 році Американська психологічна асоціація (найбільше у світі об’єднання психологів і психотерапевтів) опублікувала посібник для психологів, які працюють із хлопцями та чоловіками. Там прямо сказано: «Традиційна маскулінність з її стоїчним ставленням до життя, змагальництвом, домінуванням та агресією, загалом завдає шкоди». І ще одна цікава цитата: «У хлопчиків частіше діагностують синдром дефіциту уваги та гіперактивності, ніж у дівчат, і вони стикаються із суворішими покараннями в школі». Висновок американських психологів: геть чоловічі якості! Ідеалом є т.зв. «жіноча поведінка» (вміння бути м’якими, проявляти почуття та піклуватися, вміння слухати), якій деструктивно протистоять чоловіки – точніше, «нереформовані» чоловіки з їхньою «традиційною» маскулінністю.
Така схема, як на мене, є посутньо міфологічною та не має нічого спільного з наукою. Як би без «традиційної маскулінності» Колумб відкрив Америку, а Магеллан й Ель Кано здійснили навколосвітню подорож? Як би без неї перемогли нацизм і фашизм у Другій світовій? Як би вийшли у космос? До речі, тут маємо цікаві сюжети. речі. «Советский человек» в описанні Скобова наче має всі риси маскулінності. Проте насправді то була дуже специфічна маскулінность. Он Гагаріну («настоящий мужик», як його звали) наказали збрехати після космічного польоту – мовляв, приземлився разом із кораблем – і він це заявив на прес-конференції, хоча катапультувався й приземлився окремо віл капсули. А ще збрехав (теж було наказано), що Головний конструктор (тобто Корольов) – «истинный русак», хоча знав, що це, м’яко кажучи, не зовсім так. Так, Гагарін був мужик, але совєтського розливу, який мав суб’єктні якості тільки в рамках, обмежених членством у КПРС і наказами командирів. А от геніальні конструктори Сергій Корольов і Валентин Глушко мали ознаки маскулінності, які нині звуться «токсичними», їхні особисті риси були яскраво суб’єктними, бо вони обоє формувалися в досовєтські часи та в добу вільного розвою українізації. Стоїчне ставлення до життя, змагальництво, домінування… Цікаво, як без стоїчного ставлення до життя вони пройшли б ҐУЛАҐ? Навіть агресія стала в пригоді: «завоювання космосу» - таким було тодішнє гасло, і воно надихало людей. Утім, тепер модно лаяти на всі заставки Колумба (сидів би дома, нехай Америка і далі жила за кам’яного віку!) та Черчилля (ціла купа маскулінних ґанджів), а кровожерність і розпусність жінок-правительок списувати на те, що вони, мовляв, жили у «чоловічому світі» та змушені були діяти за його приписами.
На загал, маємо (у найкращому разі) красиву університетську гіпотезу, що дуже небезпечна у разі її втілення у суспільну практику. По-перше. вона ігнорує об’єктивно наявні антропологічні типи з їхніми відмінностями. Рівняти під один копил тих, кого класична психологія відносила до холериків і флегматиків – це чинити справжнє бузувірство. По-друге, світ не зводиться до університетських кампусів і навіть до євроатлантичної спільноти. Зневага у цій спільноті до маскулінності спонукає тоталітарні режими та рухи всього світу ставитися до США, НАТО та ЄС як до нікчем і намагатися їх здолати, в тому числі за допомогою терору. «М’яка сила» Обами мала наслідком крах «арабської весни», відживлення режиму Асада та появу ІҐІЛ. По-третє, у самій євроатлантичній спільноті низове, часто підсвідоме несприйняття антимаскулінного мейнстріму закидає на верхи політики таких екзотичних персонажів, як Трамп. А в чинному уряді США, як на мене, хіба що міністр оборони генерал Остін Ллойд не позбавлений яскраво виражених чоловічих рис. Та йому, схоже, можна, бо ж він має темну шкіру…
За цих обставин українці є, звичайно, не «совками», вони відновили своє європейське єство – таке, яке мали європейці перших двох третин ХХ століття. Такими є у своїй більшості й жителі посткомуністичних держав, з усіма плюсами та мінусами своїх соціокультурних настанов. Ну, а громадяни «старого Заходу», у кого не встигли викорінити гіперактивність і стоїчне ставлення до життя, воюють у добровольчих українських формуваннях і волонтерять, допомагаючи Україні у боротьбі з фашистською Росією. Ну, а на додачу у цілій низці європейських держав найрішучіше налаштовані на протистояння з рашизмом жінки-політикині, яскраво вирізняючись на тлі тих чоловіків, які внаслідок демаскулінизації більше схожі на ліверну ковбасу…
Сергій Грабовський
