Донбас: чужий серед своїх? Чи все-таки рідний?
Сьогодні половина країни опинилася без політичних представників
Самотність називають хворобою XXI століття. Але я не про самотність людини, а про самотність цілого регіону. Донбас, безперечно, ніхто не ставив на коліна. І ось зараз він - гордий, незламний - залишився зовсім самотній. У рідній Партії регіонів розбрід і хитання. Шкода, що мало хто згадує, що саме Партія регіонів ішла у владу з гаслом посилення прав місцевого самоврядування, що могло б зняти багато сьогоднішніх проблем. А міцно осівши на Олімпі, раптом розвернулася на 180 градусів і зайнялася будівництвом жорсткої владної вертикалі. Але не це вважають зрадою деякі виборці, а те, що Янукович утік, не «роздававши Майдан».
КПУ, що має велику підтримку на Донбасі, одноголосно голосує сьогодні зі «Свободою» і «Батьківщиною» в парламенті. І мало хто з виборців замислювався, що коаліція комуністів і олігархів теж, м'яко кажучи, протиприродна. Але ось голосування з «фашистами» їм точно не пробачать.
Сьогодні половина країни опинилася без політичних представників. І що, хтось із двохсот політичних партій, зареєстрованих в Україні, кинувся, так би мовити, політично опікати величезний регіон ? На жаль, ні. Швидше, навпаки, в хід знову йде сценарій «розділяй і володарюй». В'ячеслав Кириленко вніс і парламент проголосував за його законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади державної мовної політики». Володимир Яворівський вніс проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо скасування норми про відповідальність за заперечення чи виправдання злочинів фашизму. Зараз цей законопроект вивчають парламентські комітети. Депутати-свободівці реєструють проект Постанови про подолання наслідків радянської окупації України. Комітети працюють над законопроектом про посилення відповідальності за заклики до сепаратизму.
Чи час зараз для таких рішень? Нещодавно під час обговорення питання федералізації психолог Олег Покальчук сказав, що в суспільстві склалася певна «потреба відділення» як прояв інфантилізму, небажання працювати над собою: «Це немовби підміна: я відділю себе від інших, не таких як я, і тим самим стану краще, чистіше, сильніше». Але ж і працювати над собою повинні всі. Трагізм ситуації в тому, що зараз Донбас - це «москалі» для України і «хохли» для Росії. Такий ось чужий серед своїх. Так, напевно, ментально Донецьк і Львів дуже далекі один від одного. На карті між ними всього тисяча кілометрів. І будуть ці кілометри розділяти чи об'єднувати країну, залежить, зокрема, і від рішень політиків.
