«Герой не тільки кримськотатарського і українського народу, а і всього Людства»
75 років Мустафі Абдуль-Джаміль Джемілєву
13 листопада вся Україна разом з кримськотатарським народом відзначила 75-річчя з дня народження Джемілєва. У цей ювілейний день Президент України Петро Порошенко вручив Мустафі один з вищих орденів країни - орден Свободи - за заслуги в боротьбі за суверенітет України, за розвиток демократії і відстоювання конституційних прав і свобод людини. З моменту відновлення української незалежності Джемілєва неодноразово нагороджували як в Україні, так і в цілому ряді інших держав. Дійсно заслуги Джемілєва як одного з найстаріших політичних діячів України заслуговують глибокої вдячності країни: депутат Верховної Ради України з 1994 року і до цього дня, Голова Меджлісу кримськотатарського народу з моменту його утворення і до листопада 2013 року, уповноважений у справах кримськотатарського народу, представник України на численних міжнародних зустрічах.
Однак до депутатського крісла життя Мустафи було зовсім іншім. У віці шести місяців коли він ще не вмів ні говорити, ні ходити він разом з усім кримськотатарським народом був оголошений небезпечним державним злочинцем і депортований з рідного Криму в Узбекистан на "спеціальне поселення". Цей жорстокий евфемізм насправді позначав безстрокове заслання і позбавлення всіх громадянських прав. Комуністичне "правосуддя" не полишало Мустафу Джемілєва без уваги аж до краху системи: тюремні терміни (1966-1967, 1969-1972, 1974-1975, 1975-1976, 1983-1986), заслання в Якутії в 1979-1982 роках, виключення з університету та інші позасудові переслідування. Але могутня тоталітарна система не змогла перемогти Мустафу, так само як і нечисленний, але гордий і волелюбний кримськотатарський народ.
Вище сказане більш-менш окреслює офіційну біографію громадського і політичного діячі, але за скупими словами адже є цілком нормальна людина - чоловік Сафінар, батько і дід. Найчастіше людська сторона громадських і політичних діячів залишається в тіні, але ж в тому персональному житті є і радості, і скорбота. Депортований з Криму в 1944 році Мустафа сьогодні знову вигнанець. Лицемірні окупаційні російські власті оголосили Джемілєва персоною нон-грата, закривши тим самим для нього можливість навіть відвідувати Батьківщину. Заборона на в'їзд в Росію, яка зневажаючи всі міжнародні норми анексувала Крим, позбавив також права сім'ї Джемілєва жити разом. Я впевнений, що Російська імперія не вічна, що недалекий той час, коли російським окупантам доведеться звільнити не тільки Крим, а й інші поневолені території, але сьогодні наші серця кровоточать і сльози сиріт і матерів жертв антигуманних окупантів також гіркі, як і в роки депортацій.
Понад півстоліття пов'язує мене дружба з Мустафою і сьогодні я піднімаю келих за його здоров'я і бажаю і моєму другові, і всьому кримськотатарському народу якнайшвидшого звільнення Криму і відновлення автономії в Україні.
На закінчення я хочу додати, що державні почесті і нагороди поза всяким сумнівом заслужені Мустафою, а й без офіційних нагород Мустафа Абдуль-Джаміль Джемілєв герой не тільки кримськотатарського і українського народу, а і всього Людства.
