Глибина різкості тридцять п'ятого дня
Що означає мобілізуюча фраза «Ми переможемо!»? Коли і як настане мир, який влаштовує всіх українців?
Це обговорювані теми у суспільстві, особливо у моменти змін на дипломатичних і військових фронтах. Окрилені вірою у свої сили, правотою ідеї та успіхами у відбитті агресії, ми здійнялися над реальністю. Деякі настільки, що стали симетрично схожими на Путіна, який відганяє реальність, як набридливу муху. Знищимо режим, відвоюємо Крим, повернемо Донбас та заберемо заморожені капітали путінізму для відновлення країни. Тут Захід допоможе нам, як сказано в одному літературному джерелі.
Однак, це поки що не картина з натури. Сьогодні рано виставляти його ескіз замість вибитої вибухами шибки. З Путіним неможливо домовитися просто тому, що він не дотримується договорів. А приплюнута санкціями військова машина Росії здатна працювати ще півроку, як стверджують економісти, які знаються на цьому. Капітали заморожені, але не конфісковані. Все разом говорить про тривалий час визвольної війни. Адже поки що немає свідчень слабкості кремлівського режиму та зниження його підтримки серед населення Росії. Навряд чи варто спокушатися прогнозами колективного Арестовича про відведення військ від Києва, кремлівське визнання поразки в «спецоперації» та інші приємні для вуха, але розслаблюючі запевнення. Знову ж таки, не варто транслювати путінську брехню. Навпаки, зараз настає найскладніший період, коли ворог врахував тактичні прорахунки, підтягує резерви і готує нову операцію «Вторгнення-2». У нас вистачить сил відбити її, якщо перестанемо заноситись у хмари, кричати про зради на кожному кроці, боротися зі своїми з такою ж люттю, як із чужими.
Як сказав мудрий чоловік, який працював у держдепі США, "у цій війні не буде ні Мюнхена, ні Нюрнберга, ні Версаля". Росія сотні років душить Україну і продовжуватиме душити найближчим часом. Швидше за все, за кілька місяців відбудеться перезавантаження режиму. Путіна, можливо, змінять, але все залишиться на місцях. Адже бенефіціарів путінського «процвітання» достатньо на керівних постах та фінансових потоках Мордора. Ніхто просто так їх не віддасть. Знадобляться роки санкцій, численні полоскання російського мозку, і невиліковний вуглеводневий запор Росії.
У цій війні кожен з нас, і насамперед Володимир Зеленський, має болісно і складно визначити ступінь компромісу. Йти до перемоги незважаючи на втрату людей та економіки, або піти на поступки, які допоможуть не лише вижити, а й стати переможцями.
Згадаймо, як СРСР переміг Німеччину, але лишився в історичному програші. Через 10 років після війни німці жили гідніше за переможців. Упевнений, незабаром ми побачимо Республіку кримських татар на місці півострівної військової бази, але сумніваюся, що до 2040 року вдасться ліквідувати гуманітарну, екологічну та економічну катастрофу Донбасу. Тому що рукотворні політичні утворення податливі, а з бідою в ідейному та матеріальному втіленні, та ще замішаної на крові, стикатися, немов зі стіною.
Особисто для мене перемога означає гасло столітньої давності: «Геть від Москви!». Можливість побудувати державу, яка живе у душах людей. Гарантії західної підтримки перетворень у країні. Головне, зберігши українців – зберегти Україну, нашу армію, нашу єдність та волю. Тобто, ресурс відродження.
Москва, щоб виглядати світовою державою, на кожному кроці кричить, що вона бореться з НАТО та США. Нам не треба перебільшувати масштаб суперника для самоствердження. Ми боремося зі світовим злом. А отже, небезпечно вважати його слабким. Давид не посміхався перед Голіафом, заряджаючи каменем свою пращу.
