Хрестовий похід на Київ
27 червня Предстоятель Української Православної Церкви Московського Патріархату митрополит Онуфрій закликав усіх православних християн приєднатися до Всеукраїнського хресного ходу миру, любові і молитви за Україну. Пізніше Дмитро Тимчук на своїй сторінці у Facebook повідомив, що в населених пунктах, що знаходяться під контролем "ДНР" та "ЛНР", ведеться активна робота "агітаторів" з числа місцевих священиків і "активістів", які агітують місцеве населення приєднатися до хресної ходи з Донбасу на Київ, організованої УПЦ (МП). За словами Тимчука, в середовищі місцевих жителів ходили наполегливі чутки про те, що під час хресного ходу заплановані якісь провокації.
І тим не менше, хресний хід стартував. 3-го липня з Донецької області від Свято-Успенської Лаври вийшла велика процесія вірян Московського Патріархату. Тисячі людей: священики, люди похилого віку, жінки, діти, ченці та черниці - йдуть пішою ходою, несучи в руках не тільки ікони, а й портрети російських царів. На фотографіях, опублікованих в інтернеті, видно велику кількість чоловіків різного віку, переважно молодих людей. 9 липня до молитовного походу на Київ приєдналися віруючі зі Свято-Успенської Почаївської лаври, що вТернопільскій області. Дві колони зі сходу і заходу країни рухаються назустріч одна одній і, за задумом організаторів, 27 липня повинні зустрітися в столиці України якраз напередодні святкування річниці хрещення Русі. Злука? "Схід і Захід разом"?
Тут потрібно зазначити, що цій "ініціативі" УПЦ МП передувала серйозна арт-підготовка в підконтрольних незаконним банд-формуванням ЗМІ. Ось уже кілька місяців не припиняються спроби дискредитувати в інформаційному просторі проект створення Української помісної православної церкви. У своїй статті "На порозі захоплення Лаври: цивілізаційний виклик Росії" від 17 червня, розміщеній на сайті "Російська весна", як він сам себе називає, "відомий український політик, депутат легітимної Верховної Ради, голова екс-парламенту Новоросії" Олег Царьов звинуватив офіційний Київ у виношуванні планів по захопленню "Лаври та інших Православних святинь". Єдине, що утримує київську владу від їх спроб "знищити православ'я на Русі", вважає Царьов, - це "страх перед реакцією народу України".
"Взагалі, - йдеться в статті, - страх - це головне мотивуюче почуття сьогоднішніх можновладців. Страх перед тим, що на захист Патріарха Онуфрія, Православних святинь, Віри православної підніметься така кількість людей, що змете всю українську владу вкупі з радикалами". "Не поділяю пригнічені настрої багатьох моїх товаришів, які говорять, що все вже пропало. Але вважаю злочином нічого не робити в розрахунку на те, що українська влада не наважиться зробити атаку на Церкву. Наважиться, і ще як. Здійснити нову перемогу над літніми священиками дуже спокусливо - це не Донбас захопити, де можна таку здачу отримати, що кісток не збереш. Про "відвоювати Крим" нікому з тих, хто володіє хоча б зародками інтелекту, взагалі в голову не приходить ", - пише" відомий зіцголова Новоросійської мрії.
А вже 23 червня на сайті "Російська весна" він публікує нову статтю під назвою "Про необхідність створення на Україні потужного православного руху (братств) на захист віри", в якій пропонується дати "адекватну відповідь на виклики російському православ'ю з боку режиму Порошенка і його заокеанських кураторів ". У статті звучать заклики до створення православних братств, незалежних від храмів і місцевих священиків. "Ситуація на Україні схожа на ту, в якій опинилися наші предки, - пише автор. - Країна під контролем іншої держави. У багатьох жителів України відчуття того, що країну окупували. Постійно відбуваються захоплення храмів, все більш наполегливими стають спроби взяти під контроль церкву . Мені здається, прийшов час звернутися до історичної пам'яті зі створення братств для захисту віри на західній Русі ... В Україні величезна кількість віруючих, воцерковлених людей. Завдання Братства - їх об'єднати. Віруючу людину перемогти неможливо. ЇЇ не зупинить втрата життя або, тим більше, майна. Спільноту переконаних у своїй вірі і правді людей зупинити не можна ".
Віряни - одна з найуразливіших до пропаганди категорій. Коли про "захоплення святинь" розпинається Царьов - це щонайменше смішно. Але коли митрополит дивним чином не помічає іноземної агресії, якій піддається Україна, жодного разу, навіть побіжно не звертається із закликами ні до лідерів самопроголошених утворень, ні до їх кремлівських кураторів, натомість організовує молитовний хід з гаслами про мир до Києва - це чинить щодо людей, які звикли вірити, а не перевіряти -дуже серйозний пропагандистський ефект.
Сьогодні, коли пропаганда в церквах набуває загрозливого для держави масштабу, впоратися з ситуацією буде дуже непросто. Очевидно, що саме на релігійний конфлікт в Україні вирішено зробити ставку архітекторами "русского мира". "Захист віри" в арсеналі Кремля є убивчим аргументом і неодноразово застосовувався протягом останніх десятиліть пострадянської історії. Проблема полягає в тому, що держава навіть у стані національно-визвольної війни не може тиснути на церкву. Московський патріархат спирається на підтримку: фінансову та інформаційну - російської влади. Але у своїй підривній діяльності Кремль користується не УПЦ (МП) як такою, а тим, що величезна кількість українців ставиться до позиції однієї з найвпливовіших релігійних організацій країни індиферентно, вважаючи, що віра відділена від тих поглядів, які поширюють її проповідники. Віруючі і тільки вони можуть змусити священиків відокремлювати свободу віросповідання від пропаганди.
Так що ж за акція розгортається перед нами? І як розуміти мовчання церковного керівництва щодо відверто україноненависницьких закликів з вуст екс-гауляйтера "Новоросії"? З огляду на ту роль, яку зіграли деякі священнослужителі Московського патріархату в розпалюванні сепаратистських настроїв в Криму і на Донбасі навесні 2014 року - питання аж ніяк не риторичне. Що за процесія рухається зараз Україною? Хресний хід "за мир", або Хрестовий похід "русского мира"? Можливо, саме суспільство повинне наразі задавати ці питання вголос і вимагати на них відповіді?
