Вперше після Японії симфонічний оркестр НФУ виступить на домашній сцені
Програма першого післягастрольного виступу оркестру під орудою дириґента Віктора Олійника, – відзначиться полістилістикою та різнонаціональним колоритом: данський композитор Нільс Гаде надихався шотландсько-ірландськими віршами Оссіана, українець Борис Лятошинський звернувся до польської теми в баладі «Гражина», Джордж Гершвін передав музичну мандрівку американця Парижем, а британець Ендрю Веббер взагалі відобразив світ життя котів за законами американського мюзиклу.
Відкриє програму увертюра одного із найвпливовіших данських музикантів XIX століття – Нільса Гаде. Він був композитором, диригентом, скрипалем, органістом та знаним педагогом. Свою кар'єру він розпочав як скрипаль Королівського данського оркестру, а європейський прорив як композитор здійснив у 24-річному віці 1841 року з фантазійною увертюрою «Efterklange af Ossian» («Відлуння Оссіана»). Твір заснований на циклі віршів, які Джеймс Макферсон переклав з шотландської гельської мови. Перекладач переніс «місце дії» з шотландсько-ірландських островів на скандинавські, тому Оссіанські поеми розглядалися як нордичний еквівалент грецької «Іліади» і вплинули не тільки на поетів, а й на музикантів та художників.
Борис Лятошинський мав у своєму родоводі, окрім українських предків, також і предків-поляків. В останні роки життя він виявляв особливе зацікавлення польською культурою й традиціями. Першим великим симфонічним твором «на польські теми» в його доробку стала балада «Ґражина» для симфонічного оркестру (1955), навіяна поемою Адама Міцкевіча. В цьому опусі прородньо й яскраво виявлений романтичний характер симфонізму Лятошинського.
Оркестрова п'єса Джорджа Гершвіна, створена під впливом джазу і вперше виконана 1928 року у Нью-йоркському філармонійному товаристві під керівництвом Уолтера Дамроша. Вона була натхнена часом, проведеним Гершвіном у Парижі, та передає враження від визначних пам'яток та енергії французької столиці 1920-х років. Привід для захоплення митець знаходить навіть в просто паризьких вулицях з їх метушнею, гудками таксомоторів, ошатним натовпом, безпосередньою реакцією парижан на будь-який жарт.
Бродвейські «Коти» Ендорю Ллойда Веббера є одним з найвідоміших у світі мюзиклів – після прем’єри в Нью-Йорку постановка не сходила зі сцени впродовж 10 років, а за майже тридцятирічну історію виставу побачили майже 80 мільйонів глядачів. Та і як може бути інакше, коли головними героями стали одні з найулюбленіших домашніх друзів?!
За додатковою інформацією, акредитацією, організацією інтерв’ю, запрошення у прямі ефіри / записи, включення через месенджери соцмереж, – звертайтеся до
керівниці комунікаційного відділу НФУ Ольги Стельмашевської: +380672388185
