Без позиції. Чий Крим у «Вікімедіа»?

Зараз триває міжнародний конкурс «Вікі любить пам’ятки» (2010 року його уперше провели у Нідерландах, Україна долучилася чотири роки тому, мета — збір фотографій під вільною ліцензією для ілюстрування статей у Вікіпедії). Цього року він відбувається у 25 країнах світу. Українці можуть додавати до 30 вересня включно фотографії наших пам’яток, обов’язково — офіційно визнаних. А ще краще — мало популяризованих, наприклад, про фортецю у Кам’янці-Подільському назбирався цілий фотоальбом, а про малознані садиби, костели чи руїни давніх замків — світлин обмаль. Це ще й своєрідний спортивний інтерес — переглянути свої домашні фотоархіви і таким чином вибороти для України перше місце, як це сталося, наприклад, минулого року.

Чому так акцентуємось на значимості конкурсу? Бо без нашої з вами активності цього року не обійтись: конкурс відбувається на тлі юридично-політичного конфлікту з Росією. Пам’ятки культури й архітектури Криму одночасно представлені у конкурсних списках і України, і Росії. Наша позиція зрозуміла, бо від свого ми не відмовляємось. Але складається так, що і російська сторона не хоче обійти увагою пам’ятки півострова. Перед проведенням конкурсу Росія підготувала собі юридичне підґрунтя для привласнення кримських «перлин». Так, у Росії набрав чинності закон №122-ЗРК/2015 «Про внесення змін до Закону Республіки Крим «Про об’єкти культурного спадку в Республіці Крим»». За цим законом об’єкти культурної спадщини Криму визнано такими, що підпадають під державну охорону РФ.

У російський список потрапили переважно пам’ятки місцевого значення та щойно виявлені об’єкти культурної спадщини. На щастя, такі пам’ятки, як Генуезька фортеця у Судаку або печерне місто Чуфут-Кале, зі статусом національних об’єктів, у російську версію не увійшли. Немає в ній і пам’яток Севастополя, який є окремим суб’єктом, а відтак, потрібен окремий закон, щоб привласнити собі його історико-архітектурні родзинки.

«Ми бачили російський прес-реліз про початок конкурсу, в якому ідеться, що кримські пам’ятки будуть теж, при чому як окраса конкурсу. Вони декларують, що пам’ятки територіально належать Росії», — коментує виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна» Наталя Тимків. Після такого повороту ГО «Вікімедіа Україна» влаштувала опитування серед учасників конкурсу щодо доцільності його проведення. Одні закликали бойкотувати, інші — провести окрему номінацію по Криму.

Однак оргкомітет вирішив, що проводити українську частину конкурсу потрібно і на часі: «Бойкот не вирішує ситуації, адже у разі перемоги на російському національному етапі фотографії із Криму чи Севастополя потрапляють на міжнародний етап із підписом «Крим, Росія». Разом із тим оргкомітет планує звернення до юристів Фонду Вікімедіа щодо правомірності використання НП «Вікімедіа РУ» бренду Вікімедіа, а також до міжнародного організаційного комітету», — пояснюють у ГО «Вікімедіа Україна».

За словами Наталії Тимків, так само на роз’яснення від оргкомітету очікує і Росія, яка цей процес запустила. Однак навряд чи допоможе вирішити своєрідний конфлікт інтересів. Бо позиція керівників конкурсу — аполітична. Так, Асаф Бартов, керівник програм Фонду Вікімедіа, зазначив: «Хоча широка політична та військова боротьба проти російської анексії Криму є абсолютно зрозумілою, розв’язання цього питання не є у межах компетенції ні Фонду Вікімедіа, ні українського чи російського відділень. Щодо того, як проводити фотоконкурс пам’яток у цій ситуації, Фонд Вікімедіа не займає жодної позиції. Це повинні вирішити організатори української та російської частин, а також організатори міжнародної частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки»».

Навряд чи розкладе все по поличках і міжнародний оргкомітет, який буде визначати країну-переможця. Подібні інциденти у конкурсі раніше траплялись (Азербайджан/Нагірний Карабах, Ізраїль/Палестина, Сербія/Косово тощо), і позиція оргкомітету спиралася на наявність чи відсутність офіційних списків пам’яток у тієї чи тієї країни. Але у даному випадку такі офіційні списки з Кримом є в України та Росії одночасно. За словами Наталії Тимків, оргкомітет не буде визначати, чиї списки, умовно кажучи, більш офіційні.

У випадку з «Вікі любить пам’ятки» ймовірність вирішити конфлікт на нашу користь усе ж існує. За перший тиждень конкурсу українці завантажили понад шість тисяч фотографій, у росіян — близько трьох тисяч. Яка частина стосується саме Криму, наш оргкомітет невдовзі зробить відповідну вибірку. На думку Наталі Тимків, на цьогорічний конкурс наші громадяни відреагували більш патріотично. Тому якщо у правовому полі виходу не знайдуть, Україна може пролунати у конкурсі як лідер за кількістю завантажених фото. Може, у цьому й буде секрет нашої перемоги?