Боротьба за два життя

Із відомим ученим і лікарем-педіатром, досвідченим організатором медичних вдосконалень у цих галузях, академіком НАМН України Юрієм Антипкіним ми поспілкувалися про здобутки та перспективи надзвичайно важливої державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М.Лук’янової НАМН України», керівником якої він є.

«АКАДЕМІК ОЛЕНА ЛУК’ЯНОВА СТВОРИЛА ПОТУЖНУ ШКОЛУ НАУКОВИХ ОСОБИСТОСТЕЙ»

— Шановний Юрію Геннадійовичу, про що свідчить у історичному контексті неповторний шлях очолюваного вами легендарного закладу?

— Можна в такому сенсі сказати — хто є хто, й хоча б у цьому розумінні таке звернення звучить як поклик кількох епох. Річ у тім, що ІПАГ, а так зазвичай скорочено йменують Інститут, вступив у десяте десятиріччя свого існування. Адже він під первинною назвою «Охматдит» був заснований 1929 року. Й вже тоді, на зламі двадцятих-тридцятих років, розробку стратегії й тактики збереження здоров’я матері та дитини було висунуто на перший план організованої інституції, аналогів якої ще не було.

Якщо ж згадати в персоналіях низку видатних учених і лікарів на цьому тривалому шляху, після першого директора «Охматдиту» Б.Бендерської, варто виділити внесок у доручену справу з боку його подальших керманичів, зокрема Г.Писемського, О.Хохол, О.Папа, Ф.Турової, М.Бурової, П.Буйка.

Утім, найвищої оцінки заслуговує постать академіка НАН і НАМН України Олени Лук’янової. Олена Михайлівна очолювала ІПАГ понад 25 років, під її проводом Інститут 1993 року увійшов до складу АМН України. Вона була фактично турботливою Берегинею піклування про соціальне і медичне благополуччя материнства та дитинства. Саме Почесний громадянин Києва академік Олена Лук’янова створила потужну школу наукових особистостей у галузях соціальної й клінічної педіатрії, перинатології, неонатології, медицини плода. В подоланнях наслідків катастрофи на ЧАЕС стосовно неподільної біологічної системи «вагітна жінка — плацента — плід — дитина» Олена Михайлівна передбачливо запровадила дієві методи профілактики й медико-соціальної реабілітації екологічно залежних вікових груп у цих верствах населення, починаючи з першого світанку малюка.

Загалом, у її шуканнях та поглядах органічно поєднувалися всі сучасні магістралі Інституту, якому згодом буде заслужено присвоєно славне ім’я академіка О.М.Лук’янової.

— Ви є безпосереднім продовжувачем глибинного курсу Інституту, здобувши й необхідний науковий універсалізм на цій посаді. Які обставини сприяли цій відповідальній ролі?

— 1975 року я, як вихованець педіатричного факультету Київського медичного інституту імені О.О.Богомольця, перед отриманням лікарського диплому складав підсумкові іспити. Державну комісію на цій сесії очолювала саме Олена Лук’янова, тоді ще професорка. Мабуть, мої вичерпні відповіді з різних дисциплін й насамперед із педіатрії привернули її увагу. Отже, вона звернулася до керівництва КМІ, щоб мене як лікаря було направлено до складу ІПАГ.

Тож я опинився тут на посаді лікаря-ординатора в сфері клінічної пульмонології. За програмою, запропонованою Оленою Михайлівною, зосередився на формуванні протидії неспецифічним бронхолегеневим захворюванням. Поступово вдалося розробити й вдосконалити деякі методи диференціальної діагностики та лікування рецидивного чи хронічного ендобронхіту, включаючи й бронхіальну астму.

1990 року захистив докторську дисертацію в цих спрямуваннях. Мої прагнення й наукове зростання сприяли пропозиції з боку О.М.Лук’янової щодо призначення мене заступником директора ІПАГ з наукової роботи.

— Вам довелося долучитися й до аспектів радіаційної медицини в стратегії Інституту...

— Було вивчено патогенетичні механізми впливу малих доз іонізуючого випромінювання на перебіг вагітності і розвиток плода та дитини аж до генетичних чинників, й запропоновано заходи з мінімізації таких впливів. Ось, у загальних рисах, деякі віхи мого поступу в цих стінах. 2005 року Олена Михайлівна за погодженням з президією НАМН України рекомендувала мене на посаду директора ІПАГ. Зауважу, що вона, перебуваючи в абсолютному інтелектуальному апогеї, свідомо пішла на таке рішення, щоби надати вільне дихання молодій генерації в Інституті. 2007 року мене було обрано академіком НАМН України за спеціальністю «педіатрія». Додам, що слідом за Оленою Лук’яновою мене було обрано президентом Асоціації педіатрів України.

«СУЧАСНЕ ДЗЕРКАЛО ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ’Я ТА НЕДУГ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ В КРАЇНІ»

— Дякую за висвітлення й цих життєвих змін. Та ви не торкнулися унікального епідеміологічного дослідження показників здоров’я в локальному угрупованні матерів та їхніх дітей упродовж тривалого періоду. Досвід набув глобального європейського значення. Про що йдеться в межах цієї ініціативи?

— За останнє десятиліття в Інституті вперше в Україні й континентальному просторі за єдиними протоколами для країн Європи були виконані транснаціональні моніторингові дослідження в чинниках та ефектах соціальної епідеміології стосовно скринінгового бачення стану та перебігу динаміки здоров’я в окресленому колі вагітних жінок і народжених ними дітей, від початку буття до 18-річного віку.

Тож об’єктивно зафіксовано плюси й мінуси залежно від індивідуальних умов та факторів життя кожної особистості. За результатами цього безпрецедентного дослідження міжнародні експерти (м.Брно, Чехія) констатували, що українська частина цих унікальних спостережень є найліпшою. Я розцінив би ці узагальнені індекси як сучасне дзеркало показників здоров’я та недуг молодого покоління в країні на початку XXI століття...

— Це вкрай цікава перспективна розробка. Багатопрофільний Інститут спроможний до ключових інноваційних, оновлюючих звершень у державному та міжнародному обширі. Як впроваджуються такі необхідні напрацювання?

— У галузі педіатрії Інститутом уперше в Україні впроваджено й адаптовано стратегію ВООЗ/ЮНІСЕФ. У практиці цього фаху застосовано нормативні індикатори оцінки функціонально-резервних можливостей серцево-судинного потенціалу в дітей шкільного віку, а також нові вікові нормативи показників функції зовнішнього дихання, причому з урахуванням антропометричних зведень.

— Але саме життя змушує торувати й цілком нові горизонти в клінічній педіатрії. Йдеться про унікальний Центр дитячої гепатології. Про що свідчить цей досвід?

— Цей єдиний у країні Центр діє вже понад п’ять років, з 2015-го. Йдеться про дітей з наслідками вірусних гепатитів, автоімунними ушкодженнями функції печінки, успадкованими чи набутими гепатопорушеннями. Це абсолютно нові кроки, бо таких пацієнтів досить багато, і вони потребують сучасних методів допомоги медикаментозного та реабілітаційного спрямування. В цих впровадженнях істотно допомагають й концепції дитячої дієтології та гастроентерології, започатковані свого часу Оленою Лук’яновою. В Центрі дитячої гепатології за цей час перебували на дієвому стаціонарному лікуванні 2,5 тисячі дітлахів, а 5 тисяч маленьких пацієнтів було проконсультовано. В розробці індивідуалізованої схеми лікування беруть також участь нутріціолог та клінічний фармаколог. Проведено п’ять наукових конференцій з нового фаху.

На жаль, виникають випадки печінкової декомпенсації з розвитком циротичних змін. У подібних ситуаціях ми з недавнього часу співпрацюємо з Інститутом хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова. Виконано 12 трансплантацій печінки нашим спорідненим пацієнтам, наперекір учорашньому фатуму врятовані дитячі життя та долі.

«НА АЛЕРГІЧНІ СИМПТОМИ СТРАЖДАЮТЬ ПРИБЛИЗНО 15 ВІДСОТКІВ ДІТЕЙ»

— Юрію Геннадійовичу, такий досвід справді вартий суспільного схвалення, бо в дитячому віці ефективно виліковувати печінкові негаразди в спеціалізованому центрі розпочали вперше. Власне, ці милосердні кроки оцінить і майбутнє. Але піонерські за новаціями дослідження з дитячої пульмонології й алергології також дали можливість впровадити в клінічну практику нові критерії оцінки ступеня активності запалення дихальних шляхів у дітей. Тож створено Міжнародний алергологічний центр з відповідної діагностики в дітей та завтрашніх матерів у місяці вагітності. В цій галузі також вкрай доречні подробиці. І, якщо хочете, механіка лікування.

— На алергічні симптоми, починаючи від хронічних ринітів, страждають приблизно 15 відсотків дітей. І новітній Центр також діє з 2015 року... Але якщо серйозно, йдеться про складні завдання. Дійти до висновків — який, скажімо, антибіотик здатен викликати алергічний шок, — з першого погляду чи навіть анамнезу неможливо. Ось чому діагностика конкретного алергічного прояву в хворої дитини, та ще й з тяжким станом, здійснюється безпосередньо в реанімаційному відділенні, де є окрема палата для таких пацієнтів. Такий новий підхід істотно зменшує клінічні ризики щодо запобігання алергозам. Ясна річ, йдеться про профілактику і безпомилкову алергодіагностику й у вагітних жінок.

У ІНСТИТУТІ ДІЮТЬ 32 НАУКОВИХ ВІДДІЛЕННЯ           

— Доцільно, мабуть, зупинитися далі саме на жіноцтві, на здоров’ї кращої половини людства в діях Інституту, виходячи з його комплексної назви.

— Вдячний за це слушне запитання. Адже в Інституті діють 32 наукових відділення, які входять до дитячого корпусу (на 200 ліжок), й потужні акушерсько-гінекологічні відділення (на 300 ліжок). Функціонують дитяча консультативна поліклініка, жіноча та генетична консультації з кабінетами пренатальної УЗД-діагностики, планування сім’ї тощо. Вирішуються аспекти хірургічних втручань щодо новонароджених з певними вродженими вадами в перші години й хвилини життя, а також симультанних оперативних втручань у жінок з поєднаною гінекологічною та екстрагенітальною патологією. Маю зауважити, що низка новітніх технологій досі сприймається, так би мовити, на рівні наукової фантастики, але ж це — реальність.

Ось поле турбот цього комплексу. Молекулярно-генетичні дослідження, здійснені в Інституті разом з установами НАН України, дали можливість вивчити й з’ясувати причини генетичних аспектів патогенезу невиношування вагітності та механізми ранніх репродуктивних втрат, щоби запобігти їм. Вивчено взаємозв’язок дисгормональних захворювань молочної залози з розвитком безплідності в таких жінок. Розроблено дієві профілактичні заходи діагностики й лікування подібних станів. Уперше оцінено результати мікрохірургічного та ендоскопічного лікування поєднаних форм безплідності в жінок. Скажімо, в практику оперативної гінекології впроваджено емболізацію маткових артерій у лікуванні пацієнток з доброякісними пухлинами цього органу. Або візьмемо мультидисциплінарну взаємодію інститутів імені М.Амосова й О.Лук’янової в наданні акушерської, але водночас і кардіохірургічної допомоги вагітним з вадами серця, коли допомагає боротьба за два життя.

— Серед клінічних відділень у окремому дитячому корпусі, який споруджено за наполегливими зусиллями Олени Лук’янової, десятий поверх віддано неврологічній клініці для дітей, які страждають на такі синдроми. Знов-таки маємо унікальний напрям. Своє місце тут мають орфанні, тобто рідкісні захворювання. Тож ввійдемо й у такі палати та допоміжні підрозділи.

— Йдеться про рідкісні генетично обумовлені захворювання в дітей з ознаками аутизму. Розроблено алгоритми діагностики та способи реабілітаційного лікування когнітивної та епілептоформної дезінтеграції щодо цього несприятливого спектра в дітей раннього віку.

— Інститут був ініціатором таких загальнодержавних гуманітарних програм, як «Діти України», «Діти Чорнобиля», «Репродуктивне здоров’я нації» тощо. Але безперечним викликом є наступна реалізація державної профілактичної програми «Здоров’я дітей — старт на все життя!» Це ж, мабуть, не утопічний, а нагальний соціальний виклик?

— Усі питання, які ми, здається, висвітлили, стосуються й цієї програми, яка просто не може залишатися абстрактною з позицій демографії. Якщо відверто, працювати доволі складно, бо кожний робочий день з безліччю проблем, погодьтеся, неначе маленьке життя. Але ж у нас, без перебільшення та дифірамбів, потужний і здібний колектив: 52 доктори наук, 31 професор, 3 члени-кореспонденти й академік НАМН України, а загалом 276 науковців і 162 практичних лікарів високої кваліфікації. Й підсумовуючи енергетику задумів та звершень упродовж майже двох третин свого життя, я навіть дозволив би собі сказати: «Моя праця була недаремною».