Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Хто має охороняти природу?

Експерти наполягають на потребі реформування галузі та призначення голови Держекоінспекції
23 січня, 2020 - 10:29
ТЕТЯНА ТИМОЧКО / ФОТО З САЙТА NRCU.GOV.UA

Державну екологічну інспекцію за останні пів року й ліквідовували (Постанова КМ від 14 серпня 2019 р. № 750), і повертали (Постанова КМ № 873 від 12.10.2019). А 12 вересня на фейсбук-сторінці Міністерства енергетики та захисту довкілля України було наведено слова міністра Олексія Оржеля, висловлені ним на V Міжнародному екологічному форумі «Вода та енергія»: «Один з наших пріоритетів — це повне перезавантаження роботи екологічної інспекції». 21 листопада виконувачем обов’язків голови Держекоінспекції став Єгор Фірсов. Для призначення голови було проведено конкурс, і хоч, як розповіла Тетяна ТИМОЧКО, голова Всеукраїнської екологічної ліги, уже запропоновано п’ять кандидатів, та жодного з них і досі не було затверджено. Тож громадськість взяла на себе ініціативу й пропонує варіанти дій. Зокрема, нещодавно відбулася пресконференція, на якій було запропоновано проєкт реформування природоохоронної галузі.

РОЗДІЛЕННЯ ФУНКЦІЙ

Як зауважує Тетяна Тимочко, цей проєкт передбачає розділення функцій екологічної політики, державного контролю і нагляду та господарської функції. За її словами, нині ці функції об’єднані, і з цим великою мірою пов’язана корупція. «Тому що лісники формують лісову політику, контролюють самі себе й займаються господарською діяльністю. Водники формують водну політику, займаються господарською діяльністю і самі себе контролюють. Це стосується риби, мисливства... Так само й ліцензійна діяльність. Міністерство видає ліцензії підприємствам... інспекція, орган, який у компетенції Міністерства, має це контролювати. Це поєднання функцій не дає можливості для прозорої, якісної екологічної політики», — розповідає Тетяна Тимочко.

У основі концепції лежить ідея про те, що має бути Міністерство екологічної політики і сталого розвитку. Ще після створення Міністерства енергетики та захисту довкілля Всеукраїнська екологічна ліга виступила проти такого об’єднання. Як зазначає Тетяна Тимочко: «Об’єднання двох міністерств, одне з яких є забруднювачем, а інше, яке є не галузевим, а системним міністерством, призвело, ми це вже бачимо, до мінімізації екологічної політики». 

У цьому Міністерстві екологічної політики і сталого розвитку, за словами Тетяни Тимочко, «ми маємо зосередити виключно всю екологічну політику, яка буде мати стосунок до всіх видів ресурсів: водних, лісових, рибних, мисливських, щодо біорізноманіття... — але це лише політика. Для видачі рецензій і дозволів — має бути окрема структура, яка не підпорядкована тій, що формує політику. За таких обставин відділення від неї ще функцій контролю і нагляду призведе до того, що одні — видають дозволи й рецензії, а інша структура це контролює. Звичайно, господарська функція має бути повністю вилучена з діяльності центральних органів виконавчої влади. Господарська функція в сфері лісового, водного господарства, мисливства й рибальства має бути віднесена до державних акціонерних компаній, які в законний спосіб, на рівні з усіма будуть отримувати ліцензії, дозволи, підлягатимуть перевірці незалежними компетентними органами».

Серед інших пропозицій, висловлених Тетяною Тимочко, — потрібно розбудовувати служби державного нагляду й контролю в новостворених об’єднаних територіальних громадах, це має бути й на місцевому рівні, а не лише обласному. Укрупнення, на її думку, не є ефективним, а лише концентрує владу в одних руках. Також має бути прозора система конкурсів, де кожна процедура буде регламентована. В такий спосіб можна буде запросити найбільш фахових спеціалістів, адже кадрове питання для реформування природоохоронної сфери не менш важливе, ніж структурні зміни. Так само важливим є призначення керівників, зокрема голови Держекоінспекції, що забезпечило б ефективну роботу структури.

Михайло ЗАХАРЧЕНКО, голова громадської ради при Держекоінспекції, наголосив, що моніторинг слід забрати в Міністерства й передати Держекоінспекції, щоб це було як у європейській моделі (проводять моніторинг, за наслідками якого здійснюється контроль і нагляд, а потім за його результатами фіксується, де є порушення, і це знову спонукає до моніторингу; згодом відслідковуються зміни, динаміка). «Треба делегувати окремі повноваження органам місцевого самоврядування з нагляду за додержанням законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів. Зокрема, здійснення контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», — додає Михайло Захарченко.

«УРЯД ЗМІНИВСЯ, АЛЕ ДОКУМЕНТИ ЛИШИЛИСЯ. І РОБОТА МАЄ ПРОВОДИТИСЯ»

Крім того, можна скористатися й уже наявними здобутками. Зокрема, як розповів Михайло Захарченко, протягом 2017—2018 року уряд ухвалив низку документів, розпоряджень про схвалення концепції реформування системи державного нагляду, контролю в сфері охорони природного середовища. «Була схвалена концепція, низка заходів доопрацювання та впровадження цієї концепції. Так, вона не є досконалою. Але це був документ, над яким велася кропітка робота як Державної екологічної інспекції, як громадськості, так і громадської ради. Ми тричі виносили це питання на обговорення громадської ради. Були зауваження до цієї концепції, але в цілому ми її схвалили, — пояснює Михайло Захарченко. — Ба більше, цей документ пройшов опрацювання в 11 центральних органах виконавчої влади, було розроблено проєкт закону про нову природоохоронну службу, який був покликаний впроваджувати нові механізми контролю, беручи європейський досвід у сфері охорони навколишнього середовища. На жаль, цей закон не був прийнятий. Але ті розпорядження, документи уряду, які були напрацьовані, є чільними. Уряд змінився, але документи лишилися. І робота має проводитися». 

Є також інші завдання — стандарти, які поставлені перед нами метою вступу до ЄС. «Україні треба впровадити 29 європейських природоохоронних директив і 4 протоколи, відповідно до Асоціації з ЄС», — зазначає Тетяна Тимочко. Як вона вказала далі, за минулий період здійснено перші кроки щодо впровадження Водної рамкової директиви, натомість іншими директивами ЄС у сфері охорони довкілля майже не займалися.

Європейські стандарти стосуються і «локальнішого» рівня. Наприклад, відомо, що в Україні певний час діяла заборона здійснювати перевірки бізнесу щодо дотримання природоохоронного законодавства, про що на пресконференції слушно нагадав Олександр ЧИСТЯКОВ, голова Національної екологічної ради України. А навіть коли завдяки діям громадських організацій вдалося домогтися відновлення перевірок, розповідає Тетяна Тимочко, все одно для цього потрібний дозвіл органу, що стоїть вище, а це унеможливлює перевірку саме в момент порушення природоохоронного законодавства. «Якщо підприємство скидає отруйні речовини в річку, неможливо протягом 2—6 годин домогтися виїзду лабораторії, інспекторів для складання всіх відповідних документів. А коли всі ці процедури проходять, річка все змиває, і довести стає неможливим», — підсумовує Тетяна Тимочко.

ІМПУЛЬСИ ДО РОЗДУМІВ

Також під час заходу були висловлені твердження, які спонукають до роздумів. Наприклад, чому, попри заяви про корупцію в Держекоінспекції, досі не відкриті кримінальні провадження? Водночас, як поділився Михайло Захарченко: «Всіх керівників територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції пропустили через так зване сито — зробили формальне щорічне оцінювання. Це прописано в Законі «Про державну службу», що посадові особи раз на рік проходять оцінювання знань та їхньої роботи. За результатами оцінювання їх усіх за формальними ознаками підвели під звільнення і сказали, за моєю інформацією, «подумати». Далі ми бачимо: частина звільнилася, частину звільнили, а частина залишилася».

Також він розповів, що на конкурси на заміщення вакантних посад не було запрошено представників громадської ради. Як зауважує Михайло Захарченко: «Раніше Державна екологічна інспекція надсилала до обговорення громадської ради всі нормативні документи тощо, які стосувалися її діяльності. Останні чотири місяці ми цього не бачимо — жодної комунікації, консультацій».

Хоч частину інформації, наведеної Михайлом Захарченком, було представлено в контексті «за нашими даними», проте точно зрозуміло, що необхідним є контроль за трансформацією Держекоінспекції. Адже екологія, як не втомлюється писати «День» — це питання не лише збереження природи. Це питання нашого життя в прямому сенсі цього слова. Актуальність цієї теми лише підсилюється даними дослідження Глобального альянсу з питань здоров’я та забруднення (GAHP), який сформував рейтинг держав з високою смертністю через екологію (про що під час пресконференції зазначив Олександр Чистяков). Україна там на третьому місці серед європейських країн...

Марія ЧАДЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ