Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Криза всередині кризи

Як подолати «провалля» між отриманням диплома та першою роботою
2 липня, 2015 - 12:55
ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Щорічно початок липня для українського ринку праці знаменується значним вибухом. У цей час більшість студентів вищих навчальних закладів отримує дипломи та розпочинає пошуки свого першого місця роботи. Тут на них часто чекає розчарування — здебільшого вимоги роботодавця зовсім не відповідають тому, чому їх  вчать у вишах протягом п’яти чи шести років.

Олександр Горпінченко — випускник Київського національного торгово-економічного університету. Хлопець пробував шукати роботу ще під час навчання, навіть знайшов вакансію, яка відповідає його спеціалізації «економічна кібернетика». Та ось проблема — вимоги до роботи значно ширші, ніж пройдений матеріал.

«Я навіть не можу надіслати резюме, — розповідає Олександр, — бо мої навики, здобуті в університеті, не відповідають вимогам роботодавця. На практиці треба володіти значно ширшим колом інструментів, вміти створювати проекти та навіть доробляти чужі, а з цим ми взагалі справ не мали. Розумію, що вчитися потрібно самостійно, але я очікував, що університет хоча б зможе окреслити потреби ринку праці. Звісно, ми займалися самоосвітою, але, на жаль, розуміння її необхідності приходить не одразу. На молодших курсах нам все обіцяють чомусь таки навчити. Краще б дали зрозуміти, що освіта «для годиться», а покладатися можна лише на себе. Це було б більш ефективно».

«ДЛЯ ГОДИТЬСЯ», АЛЕ НЕ ДЛЯ РИНКУ ПРАЦІ

Сьогодні в Україні — 450 тисяч безробітних, кожен третій серед них — віком до 30 років. Більше того, четверта частина молоді в Україні взагалі не може знайти роботу, розповідає голова Державної служби зайнятості Ярослав Кашуба. Як правило, випускники університетів не відповідають потребам спеціальностей, не мають практичних навичок, а незначна кількість вакансій дає працедавцю широкий вибір та жодного стимулу для того, щоб наймати людей без досвіду роботи.

«Ми маємо таке явище, як криза всередині кризи, — говорить Ярослав Кашуба. — Сьогодні молода людина після закінчення вищого навчального закладу, не маючи досвіду роботи та відповідних навичок, не може знайти хорошу вакансію за тією спеціальністю, яку вона освоїла. У нас 450 тисяч безробітних і лише 45 тисяч вакансій. Це — провалля. Для того щоб покращити ситуацію, держава має здійснити наступні кроки. Перший — це модернізація служби зайнятості. Ми до цього готові. Другий крок — створення для роботодавців належних умов, щоб вони хотіли надавати нові робочі місця. Також ми хочемо, щоб роботодавець, який візьме на роботу людину одразу після навчання, мав відповідну компенсацію з фонду соціального страхування. Окрім цього, за нашою пропозицією, гроші, які потрібно буде витратити на перекваліфікацію випускників, буде компенсовано фондом соціального страхування».

За словами заступника міністра соціальної політики Валерія Ярошенка, близько 60% населення України має вищу освіту. Це надзвичайно високий показник. До прикладу, за даними Організації з економічного співробітництва та розвитку, у США 42% освіченого населення, а у Великобританії — всього 38%.

«Молоді люди у нас надзвичайно освічені, але я подискутував би щодо якості цієї освіти, — розповідає Валерій Ярошенко. — Ми з вами знаємо, яке безмежне провалля між отриманням диплома та практичною роботою. Сьогодні майже відсутнє стажування під час навчання. Також існує дисбаланс на ринку праці. У будь-якій розвинутій країні, щоб відкрити нову професію, треба пройти «кола пекла». У нас відкриття будь-якої професії до недавнього часу залежало від того, з яким чемоданом зайде ректор вишу до Міністерства освіти. Тому у нас на ринку праці задекларовано у п’ять разів більше професій, ніж у тій же Франції. Варто розуміти, що будь-яка нова професія руйнує ринок праці. Прикро, коли складається ситуація, коли батьки готові «продати останню корову», аби дитина закінчила вищий навчальний заклад, хоча потім вона не зможе працевлаштуватися. Так і виходить, що люди з вищою освітою йдуть працювати на ринок».

ЯК ПОЗБУТИСЯ БЕЗРОБІТТЯ

Для того щоб вирішити проблему безробіття, експерти радять якомога швидше вводити в освітній процес практичну складову, а також залучати до навчання бізнесовий сектор. Спеціаліст з працевлаштування та відновлення Міжнародної організації праці Грегор Шульц наводить приклад успішної роботи такої системи у Німеччині.

«Німеччина є економічним лідером ЄС, — розповідає пан Шульц. — Середній рівень безробіття у нашій країні вдвічі менший, ніж загалом по світу. Така ситуація склалася тому, що у нашій країні освіта дуже тісно пов’язана з потребами працедавців. Ми розробили систему стажувань, яка прив’язана до приватних структур. Лише один день наші студенти вивчають теорію, а протягом інших чотирьох робочих днів здобувають навички на практиці. Молоді люди займаються тим, що їм насправді потрібно, це приносить дуже швидкі результати. Звісно, ви не зможете змінити систему освіти швидко. Необхідне втручання приватного капіталу, модернізація виробництва та інфраструктури».

ШУКАЧІ РОБОТИ ЧИ РОБОТОДАВЦІ?

Українці звикли до того, що після навчання вчорашній студент, щоб набратися досвіду, повинен працювати на когось. Але є серед молодих людей і ті, чиї ідеї можуть забезпечити зайнятість не лише їм, а й іншим людям. Тривала робота у чужих проектах може загасити їх запал, тому експерти радять державі звертати увагу на таких молодих людей та давати їм можливість для розвитку власного бізнесу.

«Надати всім робочі місця сьогодні неможливо, — розповідає генеральний директор Microsoft Ukraine Надія Васильєва. — Навіть якщо ми разом із державою допоможемо студентам знайти роботу у великих компаніях — все одно отримаємо глухий кут. Сьогодні в Україні великі компанії — не міжнародні. Це старі українські підприємства. Коли туди приходять молоді, розумні студенти, вони взагалі не розуміють, як ця система ще досі працює. Адже процеси, якими вона керується, давно не конкурентоздатні. Тому особисто ми працюємо з двох боків. Перш за все намагаємося розвинути технологічні навички, показати дітям, які ще навчаються у вищих навчальних закладах, що їм треба вміти зараз. Якщо вони прийдуть на роботу завтра, післязавтра або і через десять років, їм варто пояснити, чого буде потребувати роботодавець тоді. Ми намагаємося розробити план, щоб не доганяти тенденції, а вже мати людей, які готові працювати з майбутніми викликами. Також ми надаємо навички ведення бізнесу та підтримку протягом першого року роботи. Зараз в Україні відкрити бізнес не так просто. Проте це не лише зайнятість для однієї людини, а й нові робочі місця». 

Зараз освітня система України активно реформується. Міністерство освіти намагається наблизити її до європейських стандартів. Однак ці спроби не рятують ринок праці. Жодних зрушень щодо зменшення рівня безробіття досі не помітно, а з втратою 800 тисяч робочих місць, що опинилися на окупованих територіях (про що зазначає пан Ярошенко), експерти очікують лише поглиблення кризи.

Олена БЕРЕЖНЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ