Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

Мандрівка на 13 місяців

Уперше в історії Одеси яхтсмени здійснили кругосвітню подорож
15 жовтня, 2010 - 00:00
ФОТО УНІАН

Понад рік тому троє яхтсменів крейсерської яхти «Іваноїс» вирушили у кругосвітнє плавання з одеського порту. Свою мандрівку вони присвятили 215-річчю від дня заснування рідного міста. Почалася подорож 2 вересня 2009 року, а нещодавно, 12 жовтня, мандрівники повернулися на Батьківщину. До речі, прибуття яхти очікували ще 8 жовтня, проте вона запізнилася через погодні умови. Членів екіпажу зустрічали як справжніх героїв, адже ще ніхто з одеситів не наважувався на кругосвітку.

Як розповів капітан яхти Станіслав Тризна, екіпаж обігнув на вітрильному судні Африку, Австралію і Південну Америку, зайшов у Геную, Марсель, Валенсію, Варну, Констанцу та інші міста. За його словами, метою моряків була популяризація вітрильного спорту, зміцнення іміджу Одеси на міжнародному рівні, а також встановлення партнерських відносин із закордонними містами-портами. Місцева влада відзначила вчинок моряків і вручила нагороди. Так, капітан яхти був удостоєний почесної нагороди «За заслуги перед містом» за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Одесі, а також за успішне завершення навколосвітньої подорожі на яхті «Іваноїс». Інші члени екіпажу — вахтовий помічник капітана Анатолій Толчинський і яхтовий стерновий Олександр Савицький, теж отримали почесні нагороди від міського голови. Крім того, одеська міськрада виділила премію кожному членові екіпажу розміром 20 тисяч гривень.

І хоча мандрівка вже лишилася у минулому, спогадів про неї — маса. Адже у відкритому морі яхтсмени провели 13 місяців. Сам похід члени екіпажу називають вдалим, і це при тому, що у процесі переходу судно доводилося кілька разів ремонтувати. А от фінансових труднощів моряки не відчули.

— Нам стільки людей допомагали в Одесі, стільки допомагали під час переходу, що це стало спільною справою. І це дуже приємно. Навколо цього об’єдналися люди різних національностей та різних вірувань, — розповів Станіслав Тризна одному з одеських видань. — У морі все важливо, дрібниць не буває. Звісно, були й важкі моменти. Одеса здавалася такою близькою, а зайти в неї через негоду відразу не змогли. Ми були на французьких південних територіях, на двох островах. Це такий суворий край! Коли мене там запитали про враження, я відповів, що коли побачив їхню роботу, те, як вони живуть, то зрозумів: комунізм можливий. Море — це, звичайно, хвилі в океані. На четвертому штормі хвилювання було дуже високим, і було просто дуже страшно. Але коли хвилі стали ще вище, цей страх змінився захопленням. Втім, головна небезпека у море — це ті ж люди. У нас було два прецеденти, коли вночі судна ледь не стикалися з нами. Ми йдемо під вітрилом, у нас є обмеження маневреності. Це було біля узбережжя Аргентини — рибальське судно, а потім китайський суховантаж, який нас обганяв, постійно змінюючи курс. І що робити, на яку сторону класти вітрило? Було незрозуміло, як від нього піти. Зв’язувалися по рації, нанесли всі навігаційні вогні, приписані правилами. І тільки в останній момент вони пішли.

Після мандрівки моряки повертаються до звичайного ритму життя. Однак захоплення морем та бажання отримати чергову порцію адреналіну у них таке ж сильне, як і до початку подорожі. Тому не факт, що їхня перша кругосвітня подорож буде єдиною.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments