Поверніть природу в місто!

Вимушена ізоляція стала поштовхом переосмислити цінність спілкування з природою. За кожної нагоди люди намагаються більше гуляти в парку, в лісосмугах чи біля озер. Інша справа, що знайти справді природні оази в міському просторі буває непросто. Класичний підхід до озеленення міст передбачає викошені під нуль газони й «причесані» палісадники, висаджені спеціально вирощеними квітами. Гірше того — на пострадянському просторі здавна набув поширення особливий тип «облагородження» міських дворів, реалізовуваний ініціативними, але наділеними специфічними естетичними уподобаннями місцевими мешканцями. Йдеться про всілякі «клумби» з шин, пофарбовані в кітчеві кольори, з різноманітними «лебедями», вирізаними з тих же автомобільних покришок. Назвати це природним середовищем важко навіть з натяжкою.

Тим часом у європейських країнах спостерігається протилежна тенденція — відтворення максимально природних ландшафтів, висаджування в місті диких рослин та відмова від надміру «причесаних» просторів. Ідея проста — острівці незайманої природи посеред міських «джунглів». Що може допомогти Києву й іншим містам України підхопити світову тенденцію?

ПРИРОДНІ ЛУКИ ЧИ КЛАСИЧНІ КЛУМБИ?

Ще літо толком не почалося, а в столиці вже красуються голі газони з випаленою травою. Уже не вперше комунальні служби перестаралися з поновленням трав’яного покриву. Нещодавно кияни навіть зареєстрували петицію на сайті Київської міської ради з пропозицією перестати стригти газони впродовж року, щоб трав’яні покриви принаймні частково відновилися. Бо річ не лише в світовій моді на природний еколандшафт (ecological nature like plantings), а й у глобальній зміні клімату. Щоби адаптуватися до щодалі посушливіших змін у природі, в країнах ЄС змінюють підходи і до формування зелених насаджень, і до догляду за ними. Так, наприклад, у Кракові та Варшаві тимчасово відмовилися від скошування трави на користь високих травостоїв з дикорослою рослинністю. Це також дає можливість зберегти природне біорізноманіття місцевості.

«Специфіка природних лугових газонів з дикорослими рослинами дуже проста», — розповідає викладачка катедри Національного університету біоресурсів і природокористування, кандидатка біологічних наук Олександра СТРАШОК. За її словами, для цього беруться рослини з аборигенної флори, які вже самі по собі зростають у певному місці й не потребують таких великих агротехнічних ресурсів та догляду, як класичні ландшафти. «В основі цього підходу —  відтворення історично сформованих ландшафтів та використання насіння дикорослої флори місцевості. Значною перевагою дикорослих видів є те, що догляд за ними є значно економнішим, адже рослини, які територіально зростають у якійсь місцевості, завжди будуть більш адаптовані до тамтешнього клімату. Це сприятливо впливатиме й на розвиток флори та фауни, а також насичуватиме повітря киснем й очищуватиме його від пилу», — каже вона.

Утім, газонний травостій має як переваги, так і недоліки. Дикорослі рослини у високій траві — найкраще місце для розмноження кліщів, тому до вибору місця слід підходити відповідально. «Важливість скошування травостою в садах, парках, на бульварах, прибудинкових територіях та в інших місцях відпочинку людей полягає не лише в естетично-декоративному вигляді території, захисті газонного покриття від бур`янів. Це запобігання поширенню шкідників, зокрема й кліщів, які сидять саме у високій траві, — пояснює керівник КО «Київзеленбуд» Олексій КОРОЛЬ у коментарі «Вечірньому Києву». — Лугові газони з високим травостоєм мають облаштовуватись у місцях найменшої взаємодії з населенням: уздовж доріг, транспортних розв`язок, транзитних зон, автомагістралей, на лугопарках, у спеціальних зонах, у великих парках на віддалених територіях тощо».

МАВРИТАНСЬКІ ГАЗОНИ, ЗЛАКОВІ САДИ ТА ЗЕЛЕНІ ЗУПИНКИ

Не обов’язково повністю переходити на лугові газони. Альтернативою для столиці та інших міст України може бути й популярний нині мавританський газон, у якому змішують класичні газонні види та квіткові польові рослини.

«Серед усіх видів газонів це єдиний, що не потребує скошування, косять лише два-три рази на сезон, — пояснював у ЗМІ Олексій Король. —  Такі газони влаштовують із суміші деяких видів багаторічних та однорічних злаків із квітковими рослинами в співвідношенні приблизно 80:20. Із них найчастіше зустрічаються такі види, як біла конюшина, ромашка, люпин, дзвіночок, васильки, дикий мак тощо».

Ще один альтернативний варіант — це злакові сади, вони називаються садами «нової хвилі». Вони дуже популярні у Вроцлаві. «Перевага злакових рослин у тому, що вони багаторічні, посухостійкі та морозостійкі. Отже, не потребують особливого догляду. Зважаючи на відсутність системи поливу в столиці, вони були б для нас актуальними, — вважає Олександра Страшок. — Їх підстригають не газонокосаркою, а ножицями. Проте ці злаки — не дикорослі, це спеціальні рослини».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Та не конче спинятися на озелененні поверхонь, які під ногами. В деяких країнах Європи, переважно на півночі, вельми поширеними стають зелені зупинки. Для озеленення зупинок рослини добираються таким чином, щоби вони були кормовою базою для корисних комах задля збагачення фауни міста. Це поширена практика в північних країнах Європи.

Так, наприклад, у нідерландському місті Утрехт автобусні зупинки міста перетворили на екоготелі для бджіл. Наразі там уже діють 316 зупинок з зеленими дахами. Висаджена сукулентна рослинність підтримує життєдіяльність медоносних бджіл та джмелів, а також утримує дощову воду та фільтрує пил. Мешканці міста не зупиняються на цьому та планують встановити сонячні батареї на зупинках у найближчі кілька років.

«Є ідея робити й в Україні такі зупинки для пташок, комах чи навіть для бджіл. Проте з цим теж не все однозначно. Наприклад, важливо дуже ретельно добирати травосуміші, щоби вони не були алергенними. Адже щодалі більше людей у всьому світі страждають на алергени від пилку, злакових рослин тощо. Чи, скажімо, якщо бджілка покусає дитину на зупинці, що тоді? Все має бути враховано», — вважає Олександра Страшок.

ВИСЯЧІ САДИ СЕМІРАМІДИ

Проте й зупинки — не є межею. Ми невпинно рухаємося до глобальної урбанізації. За статистикою ООН, у майбутньому збільшуватиметься кількість міських жителів, на яких, згідно з прогнозами, у 2030 році припадатиме 60% населення країн світу, а до 2050 року — приблизно 68%. Зрозуміло, що за таких умов у всіх містах зменшуватиметься кількість площі для зелених насаджень. Тож зараз набирає актуальності тенденція до вертикального озеленення: люди на багатоповерхівках облаштовують газони, городи чи сади.

«Кількість забудов щороку збільшується, тому зеленим насадженням потрібно розширятися вверх. В Україні вертикальне озеленення лише починає розвиватися, хоча вже багато ландшафтних фірм цим займаються, — додає Олександра Страшок. — Для вертикального озеленення важливі безліч чинників. По-перше, його неможливо зробити на кожному будинку через дуже важку вагу. Так, якщо говорити про фітостіну, її вага як мінімум 30 кг на метр квадратний, тому для такої реалізації старі будівлі не підходять. Озеленення дахів можна розділити на інтенсивне і екстенсивне, залежно від обсягу ґрунту (або іншого посадкового матеріалу), що розміщується на даху та кількості подальшого догляду. Інтенсивні — це так звані «сади на даху» з більшим шаром субстрату, на них можна висаджувати крупномірні рослини — багаторічники, чагарники та дерева. Натомість екстенсивний спосіб озеленення передбачає тонший шар субстрату з витривалими рослинами (седуми, трави, злаки), що в майбутньому мінімізує догляд за ними. Цей спосіб легший і в реалізації, і в догляді. Зелені дахи забезпечують добру теплоізоляцію: влітку служать для зменшення нагрівання, а взимку зберігають тепло».

 За словами пані Олександри, в світі «зелені дахи» дуже цінуються. Деякі європейські країни навіть дотують будівництво осель із озелененням. «Адже сад на даху —  це кисень, а отже, це екосистемні послуги. Ви робите суспільству великий плюс. Будинки, які мають таке озеленення, потребують менше опалення, а в теплі дні не так нагріваються. Але в нас є проблема: коли йдеться про озеленення будинків, люди чомусь не звертаються до спеціалістів. Так, на старі будинки пропонувати якесь озеленення недоцільно, але на нових комплексах робити озеленення даху не так уже й дорого. Орієнтовано від 30 грн з квартири на місяць залежно від типу вертикального озеленення, асортименту рослин та площі даху обійдеться утримання такого парку.  Інше питання, чи наше суспільство готове до нових підходів озеленення. До речі, в Україні поширений стереотип, що всі парки чи сади мусять бути площею на кілька гектарів. Зовсім ні! Можна робити й так звані кишенькові сади поміж будинками, це не потребує багато вкладень. Але важливо й змінювати свідомість людей. Бо якщо молодь готова до модернізації, то, скажімо, в людей, які працюють на державних об’єктах, бачення озеленення почасти таке: це має бути класична клумба з регулярним квітником й неодмінно з червоними квітами. Тож старше покоління треба переконувати».

Як бачимо, можливостей та ідей для озеленення міст — безліч. Та чи готові ми жити в балансі з природою та не нищити те, що створено іншими?