Про Маленького принца і «ген нищення»
Вандали знову розбили скульптуру казкового героя на Пейзажній алеї
Кілька днів тому хтось відламав скульптурі руку. І це вже не вперше, коли казкового персонажа з твору Антуана де Сент-Екзюпері нівечать невідомі, такі інциденти відбуваються практично щороку. Столична влада обіцяє винних знайти та покарати, але ті загадково зникають. Відновлювати Маленького принца беруться ініціатори створення алеї, звертаючись по кошти до меценатів. І що прикро, потерпає від «цінителів» мистецтва не лише Принц. Минулої весни з Пейзажки невідомі викрали скульптуру бронзової дівчинки, яка була частиною фонтану-слона. Її вага — 30 кілограмів! «Ми втомилися боротися з вандалами, які обкрадають Пейзажку. Ми неодноразово просили київську владу створити комунальне підприємство, яке б стежило за порядком, але марно», — коментував раніше скульптор та автор фігур Костянтин Скретуцький.
І річ не в тім, скільки коштів знадобиться на відновлення казкового героя. Річ не у цифрах, а в культурі поведінки.
«ДО СКУЛЬПТУРИ НЕ ПРИСТАВИШ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО...»
Владислава ОCЬМАК, культуролог, києвознавець:
— На це немає взагалі ради. Бо в усі часи та в усіх країнах були і є люди, які мають у собі «ген нищення». Єдиний можливий шлях захистити культурне надбання від цих людей — це нав’язливе, масоване, постійне, безупинне у державних масштабах просвітництво та загалом підвищення культурного рівня суспільства. Щоб культура сприймалася не лише як те, що живе у музеї, концертному чи театральному залі, куди можна ходити або ні, і більшість не ходить, а як невід’ємна частина життя, що оточує нас всюди. На це потрібні десятиліття державної роботи. Бо до кожної скульптурки не приставиш поліцейського. І тут я би говорила про відповідальність самих митців: інколи на хвилі не надто розвинених смаків суспільства нам подають як високе мистецтво, що не є таким. Інколи ми видаємо бажане за дійсне, формуючи хибне уявлення про справжні мистецькі цінності. Але це не означає, що «ширвжитку», яким заповнені наші вулиці, площі, можна завдавати шкоду. Ні. Низький рівень суспільства загалом як наслідок гуманітарної кризи країни, нижчий рівень індивідуальної культури людини як базового поведінкового комплексу, і як наслідок — маємо випадки шкідництва.
