«Приклад мужності»

Два з половиною роки умовно з випробувальним терміном у три роки і забороною займатися публічною діяльністю – такий вирок отримав сьогодні Микола Семена від окупантів у Сімферополі за статтю з правдою про Крим (детально про перебіг і обставини «суду» див. у матеріалі).  Редакція «Дня» з великим співчуттям сприйняла цю новину, адже Микола Михайлович – наш багаторічний колега, високопрофесійний журналіст і справжній громадянин України. Нагадаємо, вирок міг бути гіршим – п’ять років ув’язнення, і навіть «прокурор» просила три роки умовно, тому не дивно, що документаліст Валерій Балаян, котрий був присутній на «засіданні», у себе у фейсбуці таке рішення «суду» назвав перемогою захисту Семени. Проте це фактично і означає те, про що йшлося раніше: Миколу Михайловича заблокували, адже навіть його пости у соцмережах окупанти здатні розглядати як прояв публічної діяльності, заборона на яку від маріонеткового суду, на жаль, цілком реальна. Також нагадаємо, що адвокати мають намір оскаржувати цей вирок в апеляційному порядку, а потім звертатимуться в міжнародні інстанції.

Вирок Миколі Михайловичу коментують люди, що знають його особисто:

«ПОКИ РОСІЙСЬКА ОКУПАЦІЙНА ВЛАДА ПЕРЕБУВАТИМЕ НА УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ, В КРИМУ БУДЬ-ХТО НЕ УБЕЗПЕЧЕНИЙ ВІД ПОДАЛЬШИХ РЕПРЕСІЙ»

Рефат ЧУБАРОВ, голова Меджлісу кримськотатарського народу:

– Микола Семена – це метр української журналістики, зокрема кримської як її частини. Микола – мій друг. Він не міг себе повести інакше після того, як Крим став тимчасово окупованим Росією. Я сьогодні у світлинах на фейсбуці побачив, що на суд до Семени прийшли кримські татари, серед них і Ільмі Умеров, якому оголосять вирок 27 вересня (вчора йому «прокурор» попросив три роки і шість місяців умовно, а Миколі – два роки і шість місяців). Я побачив світлину, де вони удвох, усміхаються, і написав: «Ільмі та Микола – мужні чоловіки в тимчасово окупованому Криму». Микола є одним із тих людей, поряд із Олегом Сенцовим, Ахтемом Чийгозом, Ільмі Умеровим, Русланом Зейтуллаєвим, багатьма іншими, хто є – справжнім обличчям українського, кримськотатарського Криму.

Микола Семена писав (до анексії – ред.) дуже багато статей, присвячених темі необхідності переформатування статусу Криму. Микола Семена при всіх президентах і при будь-якій владі писав про те, що кримська автономія має бути кримськотатарською автономією, оскільки джерелом цієї автономії має бути право кримських татар самовизначатися на своїй землі і в складі української держави. Микола себе продемонстрував у різних ситуаціях, і те, що він так мужньо і гідно зустрів і цей вирок, говорить про те, що це цілісна і дуже чесна особистість.

Зараз українська влада може висловити чергове занепокоєння, обурення, засудження, і це треба обов’язково робити на всіх рівнях. Але українська влада не в змозі вплинути на поведінку окупаційної російської влади. І чесно кажучи, ніхто зараз не в змозі, бо Росія відкидає всі заклики і вимоги, що оголошуються з найпотужніших майданчиків, як-от Організація об’єднаних Націй, або Європарламент, Рада Європи.

Ситуація з незаконним засудженням Миколи Семени – це ще одне свідоцтво, що поки російська окупаційна влада перебуватиме на українській землі, в Криму будь-яка людина не убезпечена від подальших репресій.

«ЦЕ ДЛЯ НАС ВЕЛИКА ТРАГЕДІЯ, ТОМУ ЩО МИ ФІЗИЧНО НЕ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ ЙОМУ»

Сергій КОСТИНСЬКИЙ, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

– Ситуація з громадянами України, які перебувають на окупованій території і зокрема з журналістами, які продовжують працювати на окупованій території як журналісти, а не пропагандисти, колаборанти, – це велика трагедія. Це традегія українського народу і української держави, якій дуже складно захистити своїх громадян. Я пишаюся тим, що знайомий з паном Миколою. Є декілька людей, які є авторитетами української журналістики в Криму – це Валентина Самар, Володимир Притула, Олександр Янковський, які виїхали з окупованого Криму, і Микола Семена, який, на жаль, залишився через власні обставини. І це для нас велика трагедія, тому що ми фізично не можемо допомогти йому.

Я маю велике сподівання, що ці приклади мужності, які демонструє пан Микола, надихатимуть людей, які виїхали, працювати для повернення Криму, і тих людей, які залишилися в Криму, – чекати на повернення України.

Пану Миколі можу побажати тільки сил, надії і віри у свою країну. І, звичайно, дочекатися повернення Криму під юрисдикцію української держави.