Сила хвилі

Катастрофа, що вибухнула в останні дні старого року в південно-східних країнах, черговий раз нагадала людству про непевність його існування на цій планеті. Всього за кілька годин океанська стихія забрала життя понад 255 тисяч людей. У тому числі й трьох українських громадян. І посіяла страх перед майбутнім у мільйонів людей, що живуть на узбережжі. Україна, на щастя, розташована на віддалі від епіцентру океанських катастроф. Та чи не таїть у собі інших, не менш страшних сюрпризів наше мирне Чорне море? Про це ми сьогодні розмовляємо з Юрієм Дмитровичем ШУЙСЬКИМ, професором, завідувачем кафедри фізичної географії Одеського національного університету, доктором географічних наук, президентом Асоціації «Євроберег-Україна».

— Юрію Дмитровичу, так що ж це за явище таке — цунамі?

— Цунамі є сейсмічною хвилею в океані. Взагалі, хвилі можуть бути викликані різними причинами — вітрами, припливами, низкою інших факторів. Але цунамі викликають тільки різкі вертикальні переміщення морського дна. Наприклад, якщо ви, сидячи у ванні з водою, різко б опустили витягнуті руки.

— І наскільки часто відбувається це явище у природі?

— Протягом року у світовому океані відбувається багато тисяч поштовхів, які викликають сейсмічні хвилі. По суті, вони тривають безперервно. В океані, особливо в західній частині Тихого океану, багато активних ділянок морського дна. Тому цунамі й трапляються найчастіше в районі Японії, Філіппін, Курильських островів, Камчатки та Гавайських островів. Характер і природу будь-якої хвилі визначає її висота і довжина. Хвиля вважається небезпечною, якщо її висота сягає більше одного метра. Але такі хвилі зустрічаються рідко. Навіть у відкритому океані вони з’являються не щороку. А що стосується так званих «хвиль-убивць», які сягають в океані висоти більше 5 метрів, то це трапляється один раз на сотню років. Щоправда, в періоди особливої активності земної кори це може відбуватися частіше.

— Яка ймовірність виникнення подібних процесів на Чорному морі?

— В Чорному морі все інакше. Тут переміщення гірських порід настільки незначні, що істотних хвиль не викликають — 50—60 сантиметрів заввишки, не більше. Періодично затоплення відбуваються в Криму, але вони аж ніяк не катастрофічні.

Однак історія знає випадки, коли внаслідок сильних землетрусів біля чорноморських берегів підіймалася хвиля заввишки більше одного метра біля берега. В 1939 році внаслідок 11-бального землетрусу в Малій Азії піднялася така хвиля цунамі. Вона забрала життя понад 23 тисяч чоловік. Сьогодні з урахуванням процесу трансформації природних явищ висота хвилі в Чорному морі за таких умов може сягати вже 2,5 метра. Прибійний потік такої хвилі може ненадовго затопити смугу суші близько 150 метрів завширшки там, де берег високий, і до 4—6 кілометрів у пологих районах пересипів і перешийків. Таких пересипів на території Одеської області безліч. Але всі ці спостереження стосуються формування цунамі, коли епіцентр землетрусів знаходився біля берега. Якщо ж трапиться так, що епіцентр землетрусу виявиться в морі, далеко від берега, це може викликати хвилю до 5 метрів заввишки. Ось це може обернутися дійсно серйозними проблемами для багатьох чорноморських прибережних міст. Але ймовірність такого розвитку подій сьогодні дуже мала.

— Це трохи заспокоює, однак погодьтеся, тривожно жити біля моря з думкою про те, що твій будинок може опинитися під товщею води?

— Думаю, особливо переживати не варто. Єдине місце, де можна чекати суттєвого затоплення — це Ак-Монайський перешийок на схід від Феодосії. І то сейсмографи ніякої особливої активності в цьому районі не прогнозують. А ось що реально може виявитися небезпечним для узбережжя, особливо в північному районі Чорного моря, то це сильні шторми. Небезпека полягає в руйнуванні берега під впливом сильних штормів. Берег тут складається з дуже слабких гірських порід. Вони дуже нестійкі, тому під впливом шторму берег відразу відступає на 15 метрів. Щороку від хвильового руйнування Україна втрачає в середньому близько 65 гектарів території. Якщо рік не штормовий, ця цифра знижується до 38 гектарів. Але якщо море активне і шторми повторюються часто, втрати складають до 208 гектарів на рік. В Одеській області море в основному з’їдає площі курортних районів: Затоки, Бугове, Санжейки, Чабанки. В Херсонській області — це смт Лазурне. Корінні мешканці, знаючи підступність водної стихії, завжди селилися за 800—1000 метрів від моря. А нинішні забудовники прагнуть розташуватися фактично на пляжі й підставляють себе під удар. Під впливом моря берег постійно відступає і чим ближче до води споруди, тим більше у них шансів бути зруйнованими. Це хронічна біда прибережних територій.

— Чи існують інші загрози для приморських територій?

— Так. У зв’язку із сучасними змінами клімату, відбувається безперервне підвищення рівня моря. Змінюється водний баланс в морях і океанах. А оскільки Чорне море є внутрішнім, слабко сполученим зі світовим океаном, то ці зміни на ньому позначаються особливо сильно. За останні 50 років інтенсивність підвищення рівня в ньому зросла приблизно в 7 разів. Можна сказати, що процес наблизився до критичної позначки. Загалом по світовому океану рівень підвищується до 28—29 сантиметрів за сто років. А на окремих ділянках Чорного моря ця цифра доходить до 150 сантиметрів. Якщо так триватиме далі, то до 2100 року на різних ділянках рівень води може підвищитися від 0,5 до 2 метрів.

— І чим це нам загрожує?

— Передусім активізацією руйнівного процесу на узбережжі. Якщо, скажімо, сьогодні, в районі курорту Санжейки берег відступає на 1,3 — 1,4 метра за рік, то при такому підвищенні він відступатиме зі швидкістю 5-6 метрів за рік. Тобто, за якихось 20 років, море просто злиже з лиця землі це селище.

— Які ще прибережні райони можуть виявитися затопленими внаслідок підвищення рівня моря?

— Це Придунайський район — село Приморське і місто Кілія, потім Затока, Сергіївка, і частина Одеси. Затопленими виявляться всі пересипи лиманів, які в основному розташовані в Одеській області. І далі весь район від Дніпро- Бузького лиману в районі Херсона до Бакальської коси в північному Криму. І це абсолютно реальна перспектива.

— Чи можуть берегоукріпні споруди чи греблі зупинити руйнівні процеси?

— В тім то й річ, що протистояти цьому не можуть ніякі споруди. Але не забувайте, що реальна загроза виникне ще через десятки років. Поки що це тільки прогнози. Але і вони ще не остаточно розроблені. Щоб досконально вивчити ці природні процеси, потрібні постійні дослідження, а вони вимагають серйозного і тривалого фінансування. Тоді ми зможемо стверджувати щось більш конкретно. Проблема в тому, що сьогодні в Україні ніхто, крім вчених, цими питаннями всерйоз не цікавиться. Навіть у Польщі, не кажучи вже про Сполучені штати і Велику Британію, існують окремі служби, які проводять постійний моніторинг стану берега. У нас такої служби немає. Хоч її необхідність очевидна.