Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Слідами Юрія Шевельова в Харкові

«День» зробив свої «позначки» для меморіального маршруту
20 червня, 2013 - 11:12
IГОР МУРОМЦЕВ ІЗ КНИЖКОЮ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА «ВНЕСОК ГАЛИЧИНИ У ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ»
МАРІЇНСЬКА ЖIНОЧА ГIМНАЗIЯ, ЯКIЙ ШЕВЕЛЬОВ ДОПОМАГАВ ФIНАНСОВО
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ

«Ті, хто знайомиться з життям і творчістю Юрія Шевельова, дуже змінюються, для них починається нове життя, відкриваються нові краєвиди. Я це відчула на собі та на кількох своїх слухачах, які зустрічали мене після ефірів, розпитували про книжки Шевельова», — розповідає краєзнавець Вікторія Склярова, автор та ведуча радіопередачі «П’ятий Харків», — цю назву як символ майбутнього міста, міста-мрії, винайшов Шевельов.

Краєзнавці Харкова завзято намагаються донести «благу звістку» про видатного харків’янина, вченого-славіста зі світовим іменем, до всіх небайдужих жителів міста та України — нещодавно вони втретє видали книжку його філософських роздумів «Триптих про призначення України», яку представлять сьогодні. До слова, нагадаємо, минулого року «День» видав його твори «Москва, Маросєйка» та «МИ і ми» у збірці «Бронебійна публіцистика».

Наприкінці червня на славетному будинку Саламандри, де вчений прожив із 1915 по 1943 роки, встановлять меморіальну дошку Шевельову за ескізами Валера Бондара. Також рушії відродження пам’яті про Шевельова збираються влаштувати екскурсію місцями, пов’язаними з його перебуванням у Харкові, зі сторінками його біографії. Це зробити не дуже легко, зізнаються знавці. Зокрема, видавець Олександр Савчук, який став ініціатором нового видання Шевельова, вказує на те, що збереглося мало офіційних відомостей про життя вченого, майже немає точних адрес установ, де він працював, для розробки екскурсії необхідна ретельна робота з архівними документами. «Місць, які пов’язані з довоєнним життям Шевельова, небагато, їх адреси не завжди відомі», — зауважує краєзнавець Михайло Красиков, відзначаючи, що будівлі могли бути знесені, перебудовані або змінити адреси. Вікторія Склярова вважає, що знайти основні місця, пов’язані з харківським життям Шевельова, вдасться орієнтовно до листопада 2013 року, тоді краєзнавці сподіваються влаштовувати прогулянки по куточках, де вчений жив та працював у довоєнні роки, які відвідував під час своїх візитів до улюбленого рідного міста у 1980—1990-х роках.

Згоден із цими міркуваннями один із найближчих до Шевельова харківських учених професор мовознавства Ігор Муромцев. Він визнає неабиякі «здібності» радянської системи знищувати пам’ять про тих, кого оголошували «ворогом народу» — саме з цієї причини понад 40 років ім’я та праці видатного вченого були закриті для його співвітчизників, в той час як світ визнавав велич його генія. Одним із основних джерел для пошуку слідів Шевельова в Харкові краєзнавці називають автобіографічний твір Юрія Шевельова (або Джорджа Шереха, як він називався для своїх публікацій в Америці) — його книжка спогадів «Я, мені, мене... (і довкруги)». Але навіть ця книжка є не історичним документом, зазначає Ігор Вікторович, а художнім твором. До того ж багато дослідників вказують на любов Шевельова до містифікацій, каже Ігор Муромцев, який гуляв із вченим містом, приймав його у себе вдома на Москалівці у провулку Степовому, 6 та багато років вів із ним дружне, тепле, майже родинне листування.

«Він полюбляв містифікації та обігрування, починаючи з місця і часу народження. В його книжці «Я, мені, мене...» він пише, що народився в Харкові, хоча до того вважалося, що місцем народження було місто Лодж у Польщі!» — зауважує Ігор Муромцев. За його словами, «польська версія» була вигадана матір’ю Шевельова в умовах тотального переслідування слідчими органамив, щоб «заплутати сліди», а відомості про харківське народження Шевельова доведені документально.

Сам Шевельов на початку своїх спогадів вказує, що не користується документами для написання, а бере інформацію тільки зі своєї пам’яті, й додає: «зрадливість пам’яті загальновідома», нібито заздалегідь вибачаючись за можливі неточності. Ось, наприклад, як письменник описує дім, де він народився: «Той будинок на Сорокинському провулку, 4, з мешканням на другому поверсі, я бачив пізніше сотні разів і добре його ззовні пам’ятаю: двоповерховий, з червоної цегли, без прикрас, за кілька кроків від Сумської вулиці, по другий бік якої був вхід до Університетського саду, де стояв пам’ятник Каразінові, а тепер — Шевченкові». Провулок Сорокинський тепер став вулицею Гіршмана. Але будинок під № 4 сьогодні триповерховий. Отже, ми можемо лише приблизно назвати його місцем народження Юрія Шевельова. Також невідоме точне місце навчання Шевельова-гімназиста. «Він каже, що вчився в гімназії на вулиці Гоголя. Можливо, це Третя чоловіча гімназія на вулиці Гоголя, 7. Але треба робити дослідження», — говорить Ігор Муромцев. Будинок колишньої Третьої чоловічої гімназії досить відомий, він був запроектований та зроблений архітектором Олександром Гіршем у 1864 році в популярному тоді в Харкові «цегляному» стилі з елементами середньовічного зодчества. Зараз в цій будівлі розташовані офіси різних комерційних установ, політичних партій, а ті сліди минулого, що не затерті в радянську епоху, зникають під тиском повсякденності.

Відомо, що Шевельов працював викладачем у газетному технікумі та університеті. Місцезнаходження газетного технікуму шукають на початку проспекту Московського, перед мостом через річку Лопань.

Ігор Вікторович згадує, що під час прогулянок із Шевельовим вони заходили на вулицю Маршала Бажанова. До війни це була вулиця Чорноглазівська, і в одному з будинків на парному боці Шевельов мав власну квартиру, розповідав про своє життя в ній. І знову — без точної адреси. Вчені також гуляли в саду Шевченка, Шевельов розповідав Ігорю Вікторовичу про своє викладацьке життя.

Хоча залишились улюблені місця вченого, які загальновідомі. Наприклад — будівля театру ім. Шевченка, з боку вулиці Римарської — це театр «Березіль». Шевельов не тільки був пристрасним театралом, а й писав рецензії на постанови театру «Березіль» і в Україні, і в Америці, підтримував його фінансово. Також він відвідував Театр російської драми, обожнював оперу та оперету. Або ж Маріїнська гімназія навпроти театру на тій же вулиці Римарській. Цій установі вчений віддав частину своєї Шевченківської премії вже в 1990-х роках.

Можливо, до екскурсії місцями Шевельова включать і готель «Київський» по вул. Культури, 4, бо саме тут Шевельов зупинявся під час його приїздів до Харкова у 1980—1990-х роках.

Але ж, безумовно, найвідомішим і точним місцем, пов’язаним із довоєнним життям Юрія Шевельова в Харкові, є будинок Саламандри, розташований між вулицями Сумська та Римарська, на якому з боку вулиці Сумської буде розташована меморіальна дошка. Вчений жив із боку Римарської, 22, у квартирі 46, із 1915 року.

Багато мандруючи світом, Шевельов завжди залишався вірним рідному місту. Він заснував у Нью-Йорку та інших містах Америки товариство «Друзі Харкова». «Для Шевельова Харків — це улюблене місто! — говорить Ігор Вікторович. — За спогадами Даниленка, в передсмертний період Шевельов повторював: «Як хочеться до Харкова!»

Тепер настала черга Харкова вшанувати свого видатного сина.

Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків, фото надано автором
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments