«Спонукати не лише дивитись, а й думати...»

У роботі культурного форуму під назвою «Музеї України у всесвітньому культурному просторі», який, за традицією, збирається раз на три роки, повинні взяти участь музейники з усіх регіонів нашої країни. Напередодні офіційного відкриття фестивалю, яке відбудеться сьогодні біля пам’ятника академіку Д. Яворницькому, директор історичного музею розповіла «Дню» про майбутню зустріч музейних працівників та їхні плани на майбутнє.

— Нас радує, що, незважаючи на всі фінансові труднощі, кількість гостей фестивалю збільшується. Нинішнього року на ньому буде представлено 106 музеїв, заповідників, громадських об’єднань, виставкових фірм, професійних видань, які візьмуть участь у конкурсах за трьома номінаціями. По-перше, це конкурс «Мистецтво музейної експозиції», в рамках якого організовуються міні-виставки «Раритети в експозиційному національному музейному просторі» і «Структура повсякденності в музеї». По-друге, проводитиметься конкурс музейних видань, їх близько 160 в нашій країні. І, нарешті, третій конкурс — «Впровадження музейних програм, акцій, заходів (промоушн)». Адже часто музеї створюють щось нове, проводять виставки, цікаві заходи, але донести їх до людей не завжди виходить. На цей конкурс було подано понад 60 заявок. У цілому ми очікуємо прибуття до Дніпропетровська близько 300 наших колег. Як сторона, що приймає, ми покажемо свої напрацювання — наприклад, нічну екскурсію «Коли ми будемо солдатами...». У меморіальному будинку-музеї Д. Яворницького відбудеться фольклорне свято «Їх об’єднувала любов до України», присвячене Д. Яворницькому та Лесі Українці. Також презентуємо нову експозицію четвертого залу нашого музею «Історичні фігури в історії Катеринославського краю другої половини ХIХ — початку ХХ століття» — це буде театралізоване дійство. Після оновлення тут з’явиться багато нових експонатів, які ніколи раніше не виставлялись у музеї. Сподіваємося, що цей зал стане найбільш відвідуваним. І, ясна річ, на фестивалі проходитимуть круглі столи і майстер-класи. Ми запросили фахівця з Києва, який розповість про розроблену ним систему оцінки музейних цінностей. Наші колеги поділяться досвідом, розкажуть про свої поїздки за кордон, де вони знайомилися з музейною справою. Крім того, обговорюватиметься використання сучасних технічних засобів у роботі українських музеїв. Але найголовніше — фестиваль дає нам можливість прямого спілкування.

— Які зустрічі музейників, окрім фестивалю в Дніпропетровську, проводяться в Україні?

— На жаль, зараз це єдиний великий проект, коли ми можемо обмінятися досвідом. Звичайно, буває, що співробітники кількох музеїв зустрічаються й на інших заходах, але спілкування у всеукраїнському масштабі дає зовсім інші, більш цікаві результати. Я знаю, що після першого і другого фестивалів чимало музеїв почали обмінюватись виставками, ділитися своїми проектами. Тому ми вважаємо музейний фестиваль дуже важливим аспектом у нашій діяльності. Тут ми обговоримо наші проблеми, а на завершення звернемося до уряду та Верховної Ради. Тим більше, що наступний рік оголошено роком культури і музеїв зокрема. Нас повинні почути, адже на фестивалі будуть представлені музеї з усіх регіонів України. І дуже важливо, що у нас присутні як музеї національного рангу, так і музеї села. На фестивалі вони змагаються на рівних, тому що раритети й оригінальні напрацювання можуть бути скрізь. Хочу підкреслити й такий момент: із собою музейники привезуть найцікавіші експонати — скажімо, Пересопницьке євангеліє, на якому складають присягу президенти України. Всього діятиме півсотні виставок, де представлені найрізноманітніші експонати: від загадкових археологічних артефактів до сучасних високотехнологічних об’єктів. У нас навіть народився слоган: «50 виставок із 50 музеїв за 5 гривень». Ми хочемо, щоб виставки під час фестивалю відвідала якомога більша кількість людей. Бо об’їздити всі музеї України дуже складно, а так відвідувачі зможуть побачити найцікавіше в одному місці. Там будуть виняткові експонати, і їх треба бачити.

— Як з’явилась сама ідея проведення музейних фестивалів?

— Скажу чесно, після того, як я побувала на аналогічних заходах у Росії — в Москві та Красноярську, мені така форма роботи видалась доволі ефективною і цікавою. Ми довго думали над тим, як і у нас проводити подібні зустрічі. Допоміг принагідний випадок — святкування 150-річчя від дня народження Дмитра Івановича Яворницького. Тоді з’явився указ Президента, де був пункт «провести фестиваль». Користуючись цим, ми розіслали колегам запрошення, запропонували разом подумати над формами роботи, розпланувати свої фінанси. Були й інші пропозиції щодо проведення фестивалів — скажімо, фестивалю, присвяченого історії козацтва, але вони залишились нереалізованими. Тому на перший фестиваль у Дніпропетровську 2005 року приїхали для обміну досвідом представники 65 музеїв — 170 осіб. А коли завершувався фестиваль, була пропозиція зробити його «мандрівним». Над прийомом гостей обіцяли подумати Львів і Одеса, але минув час, і колеги запропонували провести другий фестиваль знову в Дніпропетровську. На ньому багато хто висловлював думку, щоб наше місто стало місцем постійного проведення музейних фестивалів. Для нас це почесно, але, з іншого боку, проведення фестивалю в різних містах — теж хороша ідея. Збираємося ми раз на три роки. Досвід показав, що це саме той термін, упродовж якого нові розробки можна апробувати у своєму музеї, щось додати, зробити новий продукт. Тобто за цей час відбувається накопичення ідей та їх реалізація. Це стосується і наших видань, адже музеї поки що не мають можливості друкувати їх щороку. Були пропозиції проводити фестивалі через два роки, але з фінансами у багатьох непросто.

— Чи існують плани перетворення музейного фестивалю на міжнародний?

— Так, нам хотілося б, щоб на фестивалі були присутні колеги з близького і далекого зарубіжжя. У квітні цього року я була в музейному турі Європою. І залишила запрошення та програму фестивалю у Відні, Празі, Мюнхені, Кракові. Але поки що така співпраця тільки починається. Приїхати цього разу збирались колеги з Росії та Білорусі, проте їм завадили свої проблеми.

— Чому цьогоріч фестиваль проводиться у вихідні дні?

— Ми зробили це не випадково. Річ у тім, що в робочі дні більшість людей не може відвідувати музеї. Ми вирішили пожертвувати своїми вихідними. Адже якщо виставку робиш, то хочеться, щоб її побачила якомога більша кількість відвідувачів. Для них ми вигадали різні несподіванки, своєрідні культурні «провокації». Наприклад, у шостому залі нашого музею, де представлена історія першої половини ХХ століття, ми внесли зміни, які можуть збентежити людей. Таку методику я бачила в паризькому Луврі. У нас один із кращих музеїв України щодо оформлення експозицій, але хочеться спонукати людину не лише дивитися, а й думати, пробуджувати її емоції.

— Не так давно «День» відкрив новий історичний сайт — «Україна Incognita». Там є розділ, присвячений музеям України, — «Музеї онлайн», де вже представлені експозиції багатьох таких закладів, є й екскурсія з аудіосупроводом Меморіальним музеєм В. Липинського в Затурцях. Як ви оцінюєте новий проект, чи готові до співпраці?

— Ми однозначно вітаємо подібні проекти. Сайт «Україна Incognita», на якому розміщено яскраві фотографії експозицій, своєрідні екскурсії, може сприяти популяризації музейної справи в Україні. Сучасні засоби комунікацій у цьому сенсі відкривають величезні можливості. Можливо, в майбутньому з’являться навіть віртуальні музеї, але й зараз будь-яка людина може отримати наочну інформацію. Сайт «Україна Incognita» повинен стати ще однією єднальною ниточкою між музеями і встановити їх міцний зв’язок із користувачами інтернету. Хотілося б, щоб на сайті з’являлось якомога більше інформації і про Дніпропетровський національний історичний музей, і про музейні фестивалі, і про всі новинки в розвитку музейної справи в Україні.