Найщасливіша людина та, яка дарує щастя найбільшому числу людей
Дені Дідро, французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва

Убита інвестиція

19 липня, 1997 - 00:00

16 грудня 1996 року голова правління Запорізького ВАТ "ТФПК" Георгій Федорчук підписав контракт на кредит з іноземною фінансовою компанією на $350 млн. для фінансування соціальних проектів міста під 4% річних, з поверненням через 10 років. Так "дешево" гроші Україні поки що ніхто не давав. Але досі вони в Запоріжжя не надійшли. А Федорчука намагаються звинуватити в розтринькуванні майна та коштів в особливо великих розмірах із притягненням до кримінальної відповідальності. З жовтня 1994 року його 18 разів особливо ретельно перевіряли за всіма параметрами госпдіяльності, не пред'являючи при цьому жодного письмового збвинувачення. Чому? Наприкінці 80-х Георгій Юрійович, начальник АТП, почав будувати сучасний автопарк. Чудово знаючи з досвіду, що автотранспортне підприємство справа неприбуткова, у проект заразом включили також будівництво швидкоокупних об'єктів - цегляного й автошинного заводів, підземної автостоянки, інших рентабельних виробництв. Усе це склалось у промислово-транспортний комплекс, будівництво якого очолив Федорчук.

Справи йшли успішно. Але до 1994 року український карбованець інфлірував у геометричній прогресії. І Федорчук зрозумів, що при його обсягах обігу можна довіряти лише доларові, шукати кредит за кордоном. У вересні 1994 року ухвалою Запорізького міськвиконкому на базі колективу місцевого АТП він зареєстрував ВАТ "ТФПК", аби завершити будівництво комплексу.

Кредити банки дають під гарантію або під заставу нерухомості. На $350 млн. нерухомості в "ТФПК" не було. Є також інший спосіб отримання кредиту, коли ви вносите певну страхову суму в нейтральний банк, у якому кредитор не сумнівається. Заручитися гарантіями банків Федорчукові не вдалося. "Хороший ти хлопець, - кажуть банкіри, - але з вашими законами вже стільки разів прогоряли. Покладіть для страховки відповідну суму в міцний закордонний банк, тоді й домовимося".

Банк Федорчук знайшов і почав торгуватися про потрібну суму в $350 млн. Він узяв "іноземця" змором, переконуючи в перспективності регіону, цінності землі, багатстві надр тощо. Переконав. Домовилися про страхову суму в $450 тис. (тобто 0,126% від суми!). Григорієві Юрійовичу вдається збити кредитний відсоток з 12 до 4.

Залишилося знайти заставні 450 тисяч. І він знайшов. Із сорок третьої спроби в ЗАТ "Запоріжбуд". Грошей у ЗАТ не було також, але були боржники. Ці борги Федорчук реалізував і зміг покласти в банк-посередник потрібну страхову суму. "Запоріжбуд" також не образили, позаяк після отримання кредиту Федорчук зобов'язався не лише повернути взяте в борг, а й закупити для них устаткування на таку ж суму. А сам "Запоріжбуд" був давно на грані зупинки: зубожілі замовники не мали коштів із ним розрахуватися. А виступаючи генпідрядником будівництва промислово-транспортного комплексу, він був зацікавлений у реалізації проекту "ТФПК".

Отримавши $450 тис., Федорчук продовжує торг із банком, і йому вдається знизити страховий внесок. У результаті він проплатив лише $155 тис., заощаджене повернув в Україну, закупивши автомобілі й переказавши $59 тис. на оплату мита й частини податків. Не вистачило на акциз і ПДВ, але він зобов'язався повернути їх через три дні після отримання кредиту разом з пенею 0,3% за кожен прострочений день. Усно дозволили відстрочку тодішній міністр фінансів В.Короневський, начальник Головної податкової інспекції Запорізької області В.Ільїн, узгоджено її було з начальником податкової інспекції Запорізької області Е.Єрмолаєвою. 16 грудня 1996 року на руках у Федорчука вже був контракт на $350 млн. під 4% річних на 10 років. Отут усе й почалося...

"Укрсоцбанк", який обслуговує "ТФПК", відмовився прийняти валюту, й Федорчук потрапив у цейтнот. Усе зарубіжжя з 25 грудня, завершивши справи, йде на різдвяні канікули. На розміщення кредиту залишалося кілька днів. Федорчук іде в Нацбанк до В.Ющенка, просить підтримки у прем'єра П.Лазаренка. Реакція - однакова. Ціла держава з трудом отримує кредити, а якийсь запорізький Федорчук $350 млн. під 4%. Блеф! Так не буває. Федорчук доводить, показує контракт - не приснилося ж. У відповідь - "Не може бути!".

На сьогодні історія з кредитом обросла найрізноманітнішими плітками. Підприємцю, кажуть одні, відмовили через перманентну політичну напруженість у найвищих ешелонах. Інші вважають, що в країні немає банку, спроможного розмістити таку солідну суму. Треті підозрюють Федорчука в нечесності: мовляв, мав іншу, приховану мету. Відтоді в Георгія Юрійовича і з'явився солідний загін недоброзичливців серед тих, хто й раніше скептично спостерігав за його діяльністю. Він і раніше не був "ображений" відсутністю уваги з боку контролюючих органів, а тут загалом лавиною посипалися перевірки на ВАТ.

4 лютого в акціонерному товаристві почалася перевірка, керована старшим податковим інспектором Заводського району Л.Павленком. Тривала вона три дні, але акти голові ВАТ пред'явили аж через 1,5 місяці, 18 березня. На вимогу Федорчука це акт було тричі перероблено й у присутності свідків підписано лише 31 березня з набором істотних зауважень. Але в титулі акту так і залишилася дата 18 березня. З того дня всі рахунки ВАТ було заблоковано. Фактично Федорчука позбавили змоги оскаржити в суді розмір виставленого штрафу. А з виставлених йому 1,5 млн. грн. акуратно набігає позовний відсоток. Федорчук оскаржує ці дії в голови обласної податкової адміністрації Е.Єрмолаєвої - підтримки не знаходить. Він письмово звертається до голови облдержадміністрації В.Похвальського. Той переадресовує скаргу Е.Єрмолаєвій... Згодом в офіс "ТФПК" приходить з обшуком начальник податкової поліції Заводського району В.Житник. У відсутність Федорчука він зламує двері до кабінету, вилучає документацію, канцтовари, оргтехніку. І при цьому припускається багатьох порушень. Так само, у відсутність Федорчука, було проведено трус і в його квартирі. З арештом домашнього майна - без санкції прокурора.

Що ж виявила податкова перевірка? Остання зобов'язала ВАТ "ТФПК" переказати в бюджет пеню, ПДВ, акциз, визначила фінансові санкції, які було "накручено" за час підготовки й оформлення кредиту. Загалом на суму 1 млн. 484 тис. 4 грн. 69 коп. Федорчук знову підтверджує, що до повернення боргів готовий відразу ж після надходження кредиту. Дайте лишень його отримати. Аби кредит не пропав, домовився тимчасово розмістити його в "Моравія-банку". Залишається виконати формальності й $350 млн. - у Запоріжжі. Гроші, які винятково завдяки Федорчукові можна буде вкласти в завершення будівництва промислово-транспортного комплексу, цегляно-черепичного заводу, в будівництво двох фармацевтичних фабрик, науково-дослідного медико-клінічного центру в Запоріжжі. Крім того, тільки з кредиту в $350 млн. майже 200 млн. надійдуть у скарбницю як податки, акцизи й пеня.

Як у поганій комедії: чоловік дістав гроші, які держава випросити не змогла, готує тисячі нових робочих місць, збирається впроваджувати найсучасніші технології, а йому приписують півторамільйонне розтринькування майна та коштів, підводять під статтю "від 6 до 12". Зарубіжних банкірів переконав, а з місцевою владою домовитися не вдається.

І йому не залишається нічого іншого, як подати позов до арбітражного суду на незаконні дії податкової адміністрації з єдиним проханням: довести, що він не злодій. А гроші так і лежать у "Моравія-банку".

Вони не потрібні чиновницькій Україні...

P.S. Бюджет Запоріжжя на 1996 рік було передбачено в розмірі 170 млн. грн., виконано на 120 млн...

Віктор ПУЖАЙЧЕРЕДА, "День"
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments