Право – зворотний бік обов'язку.
Жан-Поль Сартр, франузький письменник, філософ

«Вовчак змінює історію і долі»

Волонтер Сергій Приходько — про те, чому кожні вихідні вже більше року їздить в урочище, «де народилась армія УПА», і як підтримує воїнів АТО
16 червня, 2017 - 13:55
СЕРГІЙ ПРИХОДЬКО З ДРУЖИНОЮ НАТАЛКОЮ, З ЯКОЮ ПОЗНАЙОМИВСЯ У ВОВЧАКУ

Волиняни завжди знали, що у Вовчаку, урочищі, куди і дороги нема, була  база «лісових хлопців». Ще влітку 1942 року тут починалися роботи по створенню бази для одного з перших підрозділів УПА, і якщо у пісні одній співається про те, що «десь далеко на Волині родилась армія УПА»,  то мова саме про урочище Вовчак. Тут був штаб, казарми, різноманітні майстерні, госпіталь, підстаршинська школа та інші виробничі підрозділи, необхідні для побуту і бойового вишколу повстанців. Після війни влада пройшлася по цьому місцю тракторами і бульдозерами, місцевість змінилася невпізнанно. Навіть колишні упівці, які сюди потрапляли, не могли впізнати знайомі, здавалося,  місця.  Тому ентузіастам, які працюють над відновленням Вовчака, довелося починати все на рівному, як кажуть, місці і з нуля.

18 червня у Вовчаку — перше престольне свято у  храмі, спорудженому на честь Всіх святих землі української і освяченому торік, на Успіння. Мене на нього запросив Сергій Приходько, один з волонтерів, які щовихідних, у будь-яку погоду, прибувають в урочище з різних куточків Волині (хоча основу людей, які створюють музей під відкритим небом, складають турійські «свободівці»). Відновлення історичної обстановки у Вовчаку — то, насправді, важка фізична праця. Відновлювати базу повстанців, розказує Сергій, доводиться за кресленнями, які зробили старі вояки УПА, по намальованому ними плану місцевості. Споруджували бліндаж і криївку, у яких за бажанням можна й переночувати, аби відчути дух тієї епохи, відновлювали окопи, обшивали їх деревом, косять траву, розчищають чагарники... Якщо незнищенна пам’ять, то й історія повертається  у цей лісовий закуток. У Вовчаку вже проводили фестивалі патріотичної пісні, вишколи молоді, патріотичні табори. «Рік тому Вовчак змінив моє життя. Вже  і  перше престольне свято нашого храму, і річниця наша з  Наталкою, — каже Сергій про дружину, з якою познайомився у Вовчаку. — Вовчак відроджується і  змінює долі».

Працює Сергій Приходько завідувачем стоматологічного відділення у Турійській райлікарні. Зуби учасникам  неоголошеної  війни на сході лікує безкоштовно. Каже, що «не піднімається рука брати з  них гроші». Ще  до Вовчака він започаткував благодійний проект, який назвав «Посмішка героя». У своєму відділенні облаштував виставку «На захисті держави», яка розказує про події, про героїв війни на сході, пацієнтам  пропонує невелику  підбірку патріотичної літератури, «щоби з користю коротали час у черзі».

Невдовзі ж, повідомив з гордістю, вирушає у Костянтинівку, аби звідти з мобільним пересувним стоматкабінетом виїжджати до позицій українських військових, які не можуть надовго залишати ці позиції, але зуби лікувати ж треба. Збирається бути там два тижні, і це будуть тижні, коли, як лікар, він нічого не заробить, а лише витратить власне. Стоматологічну допомогу українським солдатам надає волонтерська організація  «Тризуб-Дентал», котра полікувала зуби вже тисячам бійців.

Після повернення зі сходу Сергія знову чекатиме Вовчак: місце героїчної історії українців, місце боротьби за націю і державу. Хай це не звучить бравурно, але на таких чоловіках  як Сергій, які не виступають з трибун, не рвуть на грудях сорочку, але роблять значно більше  для держави своєю непомітною, на перший  погляд, працею, і тримається  нація, і формується  держава.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments