Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

«Якщо предки збудували, то ми мусимо зберегти»

На Вінниччині місцевий фермер власним коштом відреставрував церкву козацької доби, залишилися внутрішні роботи
15 серпня, 2018 - 19:17
ВЕЛИЧНУ СВЯТИНЮ ДОВЕЛИ ДО ТОГО, ЩО ВІД НЕЇ ЗАЛИШИЛИСЯ ЛИШЕ ДЕРЕВ’ЯНІ СТІНИ, ЯКІ ПОЧАЛИ ЗАРОСТАТИ СПЕРШУ БУР’ЯНАМИ, А ПОТІМ І ДЕРЕВАМИ. ВІДРОДИЛИ ХРАМ МІСЦЕВИЙ ФЕРМЕР МИКОЛА МОТУЗЮК РАЗОМ ІЗ СИНОМ ІГОРЕМ / ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Унікальну дерев’яну церкву козацької доби відбудували у селі Мала Ростівка, що в Оратівському районі. За збереженими відомостями храм звели ще 1776 року, реставрували у 1830-х, а закрили сто років тому, після 1917-го. Хоча місцеві жителі розповідають, що службу в церкві правили до 1943 року, щоправда, таємно, а потім почали використовувати приміщення під клуб, пізніше — колгоспну комору. Довели до того, що від величної святині залишилися лише дерев’яні стіни, які почали заростати спершу бур’янами, а потім і деревами.

Відродити святиню вирішив місцевий фермер Микола Мотузюк разом зі своїм сином лікарем-онкологом Ігорем. Спершу шукали і вивчали документи про церкву, кажуть, що об’їхали пів-України в пошуках подібної, але не знайшли. Тому за підтримки істориків, реконструкторів, сільської громади вирішили самотужки відновлювати храм з надзвичайною архітектурою. Реставрація тривала два роки і нині роботи на завершальному етапі. На великі свята у церкві уже відбуваються богослужіння. Скільки грошей витратив фермер на унікальну споруду, не зізнається, каже, що гроші пам’яті не мають, а збережена церква стоятиме ще роки.

«Я приїхав на Оратівщину у 80-х роках. Щоразу, коли відвідував Малу Ростівку, зруйнована церква на горі не давала мені спокою. Церква руйнувалася, по суті гнила, і це боліло. Сільський голова писав листи по інстанціях, їздив навіть на ВДНГ до Києва, клопотав, щоб її забрали, але оскільки святиня не є пам’яткою архітектури, ніхто не реагував. Тим часом люди (чи як їх назвати) позривали підлогу, дошки добротні, дубові, порозтягували по господарствах. З роками від святині залишилися руїни...

Ми з сином шукали відомості про церкву, з’ясували, що будівництво Покровської церкви в селі Мала Ростівка завершилося 1776 року. Вона мала унікальну побудову — дерев’яний тетраконх із прибудованою дзвіницею. Такі храми часто зводилися козаками, тому й називають церкву в селі козацькою. Коли зайнялися фермерством, то спершу були думки знести її і побудувати новий храм, з «нуля». Але потім зрозуміли — якщо предки збудували, то ми мусимо зберегти. Склали трохи грошей і влітку 2016 року, якраз після жнив, приступили до реставрації.

Бюрократичної тяганини не було, оскільки церква не числиться в пам’ятках. Та без допомоги спеціалістів не обійшлося. Треба було знати, наскільки надійними є старі балки. Допомогла експертиза. Її проводили в Києві в одній з експертних установ. Спеціалісти дослідили частину деревини зі зрубу, яку ми привезли їм на випробування, і встановили, що деревині, з якої зроблені стіни церкви, приблизно триста років. Окремі балки ми залишили, але чимало довелося замінити.

Почали з того, що підігнали крани, підняли споруду, поставили на колодки, підмурували фундамент, кинули ваги з дубу, постелити дерев’яну підлогу, щоб акустика була хорошою під час богослужінь, зробили покрівлю. Усі стіни обробили антисептиком, щоб шашель не їв. Відновили бані і спорудили дзвіницю. Тепер церква точно така, як була колись. На сьогодні залишилося зробити іконостас і благоустрій території. Роботи на фініші. В церкві по святах править священик із сусіднього села Чагова. Люди приходять, але не багато. Село маленьке, 150—200 осіб, але діти на службі є постійно, і це радує».

Мала Ростівка розташована в глибинці, за 20 кілометрів від районного центру, тому туристи туди не часто заглядають. А даремно, бо, окрім козацької церкви, у селі розташований розкішний палац генерала Заботіна. Він прекрасно зберігся до наших днів, хоч і стоїть пусткою на підгір’ї.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments