Юний хімік N-го віку
Репутаційні активи цього літа (вже можна й озирнутися), схоже, невеликі: характер нестійкий, схильний до потужного перегріву і скупості — склянки води не дочекаєшся, не позбавлений легковажності, але не пустотливий, з такою собі чарівливістю хулігана, а злий, запальний, навіть агресивний. Знаємо, може скипіти на порожньому місці, побешкетує і, думаючи лише про себе, раптово сховатися десь, щоб ніхто й не знав, звідки від нього біди чекати. З таким літом домовитися не просто, але певну незалежність від його дуже палких обіймів все ж собі забезпечити можна. Знаю простий рецепт: улюблений сарафан (краще два-три) і найзручніші сандалі. Навіть не улюблені балетки, а саме сандалі і ще бажано тонка сумка на ремені.
Щоправда, з останнім непросто, оскільки періодично-регулярно необхідно тягнути у дім продукти, фрукти. І тут перевірений рецепт під рукою: бажано мати одну, оманливо-легковажну сумку, яка легко проковтує, не змінюючи при цьому форми, кілограмів зо п’ять. Ідеш з ринку, ретельно приховуючи певний опір доданій вазі, ніби на пішохідній неквапливій прогулянці. Все ж, коли на сонці під 40 — час для закупівель обираю до восьмої ранку, а весь день — з тонкою сумкою на ремені. Така дружить із сандалями і піднімає настрій.
Всі ці наївні прийоми виживання влітку в ніби розпаленому місті і на виду і на слуху. Чому ж багато дівчат, у віці збитих льотчиць, так пристрасно тебе жаліють: мовляв, чого це вона замість того, аби захоплюватися далекими краями, розохотилися оспівувати сандалі. Кожен зрозуміє — з кредитоспроможністю, мабуть, ніяк. Десь ці кеш-аут і кеш-ін затрималися, як тут відчути себе центровою пані (мається на увазі, що сама собі центр і гаманець) і як пояснити, що можна відчувати себе голою і босою і навіть убогою, маючи безлімітну кредитку. От у багатьох і не виходить. Між іншим, це так і є. Тому й оспівую сандалі, які допомагають, активно мотаючись у справах, не притуплювати бажання милуватися яскравістю соковитих міських клумб, грайливих фонтанних бризок, пікантних кафешних острівців під ошатними парасольками.
Коротше кажучи, якби не сандалі... Хотіла навіть процитувати трохи історичних подробиць з життя сандаль, та навіщо? Маю і власний досвід: наприклад, зберігаю римські сандалі, в яких упродовж двох тижнів, причому в режимі цілий день на ногах, пройшли мало не в ритмі вальсу. Є й паризький варіант — у них двічі, з невмотивованою наполегливістю провінціалки, пішки піднялася на Ейфелеву башту, а потім, переслідувана фанатичним страхом щось пропустити, відчайдушно намагалася намацати його чарівливість. Чи то душевні рецептори не відгукувалися, чи то на знак протесту і образи на свою багаторічну заочну закоханість начитаної дівчинки у Париж, але особового захвату так і не отримала. І це при тому, що була завжди присутня деяка розпещеність киянки, яка з дитинства живе в чудовому місті. Нічого, вдруге, вже без жодного побоювання, у відважних сандалях, вивчала Париж неквапливо, смакуючи. Знаю, без зручного взуття, можливо, й не вловила б чогось прихованого, особливого.
До речі, знайти свою ідеальну пару все ж таки — непросто. В магазинах повно яскравого, як на мене, карнавального взуття, переобтяженого усілякими кристалами, лелітками, нав’язливими бантами, а ось прості, але стильні, шкіряні сандалі — рідкість. Симпатичні і невибагливі — де ви? Де той вишуканий мінімалізм, який відкриває і закриває ногу, де потрібні всілякі шкіряні ремінці, що витончено обхоплюють щиколотку, миттєво перетворюючись ніби на продовження сарафана. Та й міф, що сандалі можна носити лише з легким літнім одягом, давно розвіяно. Пам’ятаєте — хрестоматійну чарівливість давньоримських красунь, античних дів у туніках і сандалях. Все це зміцнює у думці, що жінкам влітку без сандаль — ані кроку. Якщо є, переконана, швидкі легкі ніжки в улюбленому взутті, можна без зусиль, як то кажуть, французи, «узяти свою ногу», і все починає виходити ніби само собою.
Щоправда, в цьому є певна частка перебільшення. Нещодавно, купуючи на ринку квасолю, почула прохання від чоловіка, що стояв поруч, адресоване власниці особливої мірної скляночки: «дайте мені одну, щоб як дві було», і мимоволі усміхнулася спільному бажанню всіх зробити грамотну і вигідну покупку. І це притому, що сама скляночка лише прикидалася такою. Насправді ж скидалася чи то на чарочку, чи то на маленьку чашку. І де вони такі беруть? Чим не метафора на одвічну людську гру в попит і пропозицію, взаєморозуміння і недовір’я, самообман і обдурювання, відверте шахрайство і жертовне очікування справедливості. Придбавши свою квасолю, пригадала, що літо — найкращий час для того, щоб спробувати стати гарнішою практично без жодного «кешу». Траплялося в дитинстві, будучи юним хіміком-аматором, навіщось все змішувала і трепетно чекала на реакцію. Одного дня навіть спалила вії, оскільки в пробірці щось пішло не так. Очі довго мерзнули без них. Тепер дорослий і корисний мікс, компоненти для якого можна легко зібрати на грядці або підібрати в аптеках та спеціалізованих магазинах, упевнена, не підведуть. Приготована власними руками косметика безперечно буде недорогою, а ось корисність її стане помітна відразу. Отже, сандалям пасують доглянуті ніжки. Спочатку займемося ними. Якщо зовсім лінь возитися, можна у ролі скраба використовувати гущавину від випитої кави. До того ж це й вітамінна суміш, а шкірі приємний такий дотик. Ось ще один рецепт пікантного скраба для ніг: змішати 100 г морської солі, сік лайма, по половині чайної ложки грубо меленої гвоздики, кориці, чорного перцю. Влити 50 г олії з виноградних кісточок, дві-три краплі олії базиліку. Круговими рухами втирати скраб, починаючи зі стоп і піднімаючись вище. Активно масажують проблемні місця.
Дуже приємна і така пауза: налити гарячу ванну, розвести в ній баночку натурального йогурту. Загорнути стакан вівсяних пластівців у полотняний мішечок, опустити у ванну, дати ніби заваритися. Розпарену вівсянку накладати на обличчя. Добре полежати у ванні хвилин десять. Частину вівсянки варто приберегти для стоп, вони теж жадають ніжності.
Нещодавно заварила чай з червоним базиліком, випила, а залишком навіщось вмивалася. Схоже, в косметичній кулінарії головне — бажання фантазувати. Щоправда, для цього потрібно мати настрій. Ось його і варто берегти, тоді й ефект буде. Навіть простий огірок може часом замінити фальшиве дороге зілля. У нього теж є подарунок для чутливої шкіри: дві столових ложки натертих огірків змішати з однією столовою ложкою вівсяних пластівців, настояти 20 хвилин. Наносити круговими рухами 5-7 хвилин. Потім змити. Зрадіє не лише обличчя, а й зона декольте. Якщо огірків вистачає, то й тіло подякує за таку маску. Адже у воді, з якої на 90 відсотків складається огірок, ціла купа вітамінів: є кальцій, кремній, сірка, калій. Ось і чудове підживлення, подароване літньою грядкою.
Придбана квасоля жадала приготування, і чомусь не за призначенням. Раптом неземна погодиться, якщо пюре з неї полежить на часом втомлених повіках хвилин 20.
Головне, думаю, потім очі все ж розплющити. Ще згодяться.
