Залізна мужність «Тайри»

Усі будні та свята Юлія Паєвська зустрічає разом із побратимами на бойових позиціях біля Широкиного. В її голосі відчувається гордість та впевненість. Жінка виросла в родині військових. Змалечку займалася спортом. Понад 20 років тренувала спортсменів з айкідо. Має один із найвищих рівнів цього бойового мистецтва — а саме 5-й дан.

Після Майдану життя Юлії повністю змінилося — вона вирішила рятувати життя наших воїнів. «Після революції на Майдані я проводила навчання з тактичної медицини. Спершу в Києві, потім по полігонах. Я зрозуміла, що потрібна на передовій як парамедик і викладач тактичної медицини. До подій на Майдані мала досвід надання першої домедичної допомоги при спортивних травмах і ДТП. На війні я посилила свої знання. Адже будь-яке поранення на полі бою або на точці евакуації — є складним. І дуже важливо мати великий досвід парамедика. Головне зрозуміти, що відбулося, яким є це поранення. Іноді воно виглядає незначним, але може призвести до біди. Для мене надзвичайно важливий процес повернення побратимів до здоров’я і мирного життя. Щоразу неймовірно радію за їхні успіхи», — розповідає Юлія Паєвська.

За п’ять років перебування на сході парамедик врятувала понад 500 життів і понад 8000 осіб навчила тактичній медицині. Юлія заснувала евакуаційно-медичний добровольчий підрозділ «Ангели Тайри». Він досі діє і медики-добровольці «Тайри» допомагають воїнам, а ще цивільним, які живуть у «сірій» та «червоних» зонах.

Юлія Паєвська рік тому підписала контракт із ЗСУ. Зараз вона командир евакуаційного відділення 61-го мобільного госпіталю. Служить нарівні з чоловіками і переконує, що на війні не має значення, чи ти жінка і яка в тебе врода: «Жодного разу я не зустрічалась із проявами неповаги. Мене сприймають як повноцінного воїна. Коли ми говоримо про загрозу життю, ніхто не дивиться на розмір грудей. Моїм побратимам приємно, що серед них жінка, яка не слабша, ніж вони»

«Тайра» не раз зазнавала поранень, але на деякі з них навіть не звертала особливої уваги. «Я маю кілька контузій, бойове травмування, дрібні поранення, так, кілька осколків пройшло. Проте я не зверталася до госпіталю, вони незначні, сама надала собі допомогу», — додає усміхаючись.

Свою залізну силу та мужність Юлія Паєвська черпає в любові до України. «Ми відстоюємо свою землю, і це дає мені сили. Ще я виросла в родині військових, вихована, можливо, не так, як більшість дівчат. Свою лепту вніс спорт. Він виховує особистість, можливість швидко зібратися і діяти, й емоції відходять на другий план», — додає військова.

Під час несення служби Юлія активно готується до міжнародних змагань Ігри Нескорених — 2020, що відбудуться в травні. Вона єдина жінка, яка потрапила до збірної. Не приховує гордості та вірить, що своїм прикладом зможе надихнути побратимів. «Насправді наші тіла мають усілякі обмеження, але не дух. Він — незламний. Саме це є гаслом Ігор. Для мене це велика гордість представляти Україну. Я постійно тренуюсь, вибираюсь у місто, на тренування в Широкине, в Маріуполі є чудові тренери — вони тримають на контролі мій стан здоров’я. Сподіваюся на перемогу».