Зайвий «об’єктив»?

Національний превентивний механізм (НПМ) існує в Україні з 2012 року. Його побудувала ледь не з нуля попередній Уповноважений ВР з прав людини Валерія Лутковська. В Україні він діяв за системою «Омбудсман+»: команда Уповноваженого відвідувала місця несвободи спільно з моніторами від громадськості.

Наприкінці 2017 року, коли НПМ святкував п’ятиріччя, Лутковська ще залишалася на посаді, попри те, що строк її повноважень добіг кінця. «День» описував успіхи та труднощі в реалізації цього проекту у матеріалі «Зламати «систему приниження» (№ 216, (2017) від 30 листопада 2017 року). Нового Уповноваженого призначили із запізненням майже на рік. До суперечок навколо зайняття посади Людмилою Денісовою додалася ще одна — громадським моніторам перекривають доступ до НПМ.

ЗАПОРУКА ДОВІРИ

Колишній керівник департаменту НПМ в Офісі омбудсмана Юрій БЄЛОУСОВ розповідає, що працівники прагнули зберегти усі здобутки системи і після зміни керівництва. Він зустрічався з Людмилою Денісовою, щоб детально пояснити суть українського НПМ і ролі громадських моніторів у ньому. «Нас запевнили, що нічого руйнуватися не буде. Проте за останній місяць ситуація змінилася, — каже Бєлоусов. — Структуру департаменту реорганізовано. Приблизно 30% фахівців вже пішли чи збираються звільнятись. І найгірше — повністю втрачений контакт із громадськими організаціями».

Під час зустрічі зі Спеціальним доповідачем ООН з питань катувань Нільсом Мельцером Людмила Денісова наголосила: «В Україні — понад п’ять тисяч місць несвободи. Кожне з них нам треба перевірити хоча б один раз на три роки. Силами Офісу неможливо зробити таку кількість візитів. Тому зрозуміло, що нам потрібні громадські діячі, які об’єднуватимуть зусилля разом із Офісом». Така інформація розміщена на сайті Уповноваженого. Там також ідеться про актуалізацію списків учасників проекту (за неповних шість років у візитах брали участь 163 монітори) та їх додаткового навчання.

Виконавчий директор організації моніторів НПМ «Україна без тортур» Олександр ГАТІЯТУЛІН демонструє листування із секретаріатом Уповноваженого. На пропозицію зустрітися та обговорити зміни громадським активістам відповіли «можливості немає». Скасували і запланований раніше кластерний візит до Маріуполя. За інформацією правозахисників, зараз триває візит до місць несвободи на Одещині, в якому громадські монітори участі не беруть.

«Це проблема не наших організацій, а тих, хто перебуває у місцях несвободи. Саме завдяки НПМ суспільство дізналось про проблеми, приховані за зачиненими дверима, — акцентує Юрій Бєлоусов. — А зараз є ризик, що ці люди опиняться сам на сам із керівництвом установ, які знатимуть, що до них ніхто не приїде, окрім «своїх» перевірок».

Журналістка і монітор Маргарита Тулуп наголошує, що саме національний превентивний механізм — чи не єдина можливість для представників ЗМІ побачити справжнє становище людей у місцях несвободи. Адже на відміну від офіційних журналістських візитів, про які слід попереджати заздалегідь та узгоджувати план, приїзд НПМ завжди є несподіванкою. 

Дар’я СВИРИДОВА, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини та монітор, додає: «Я та інші монітори бачили сотні очей людей, ізольованих від світу у цих закладах. Ми для них були єдиною надією на допомогу. Монітори працюють як волонтери, виключно з бажанням зробити словосполучення «гідність людини» не просто декларативним написом у Конституції, а повсякденною нормою. НПМ — це не механізм покарання держави. Це реальний шанс для суспільства змінити у кращу сторону місця несвободи». Причетні до НПМ активісти наголошують: саме підтримка та участь громадських моніторів могли б спростувати усі закиди щодо упередженості нового омбудсмана, яка представляє ту саму партію, що й керівники силового блоку.

ЗАКОННІСТЬ ТА АЛЬТЕРНАТИВИ

Нагадаємо, Верховна Рада призначила Людмилу Денісову Уповноваженим з прав людини 15 березня. Вона та дві інших кандидатури були висунуті ще у травні-червні минулого року. Тоді й мав бути обраний омбудсман, але депутати зірвали усі дедлайни, зробивши цю посаду розмінною монетою у політичних торгах. Кандидатурою Денісової були незадоволені і правозахисники, які зокрема відзначали не тільки процедурні порушення, а й відсутність у депутатки правозахисного досвіду. «День» описував цю ситуацію у матеріалі «Торги за омбудсмана» (№44 за 14 березня 2018 року).

Після вступу Денісової на посаду епопея не закінчилася. Національне агентство із запобігання корупції склало на неї адміністративний протокол. Виявилося, що під час голосування депутатка віддала голос за своє ж призначення, порушивши законодавство про запобігання корупції. 8 червня Печерський райсуд Києва розгляне справу НАЗК проти Денісової.

1 червня народний депутат Мустафа Найєм повідомив у «Фейсбуці», що у Конституційному суді офіційно зареєстроване подання 45 нардепів щодо порушень процедури обрання Уповноваженого та неконституційного призначення Денісової. Таким чином, депутати підтримали ініціативу громадських організацій. Наслідком обох проваджень може стати зняття омбудсмана з посади.

Правозахисники кажуть, що від співпраці із секретаріатом Уповноваженого вони не відмовляються. Говорячи про загрози для НПМ, вони визнають, що навіть на базі офісу омбудсмана цей механізм не буде повністю незалежним, хоча формально головна умова його існування забезпечена.

Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань визначає, що у країні може існувати кілька національних превентивних механізмів. Так, у Великій Британії їх близько двох десятків, а у Новій Зеландії — сім. Тож причетні до становлення українського НПМ об’єдналися у коаліцію та за підтримки міжнародних організацій спробують пошукати альтернативу існуючому механізму.