Золотий карась — на вагу золота

Минулого тижня у Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про державне регулювання у сфері миючих засобів», яким пропонується запровадити обмеження щодо виробництва, використання, ввезення в Україну миючих засобів на основі фосфатів. Таким чином, з 1 січня 2013 року буде заборонено ввезення на територію України «миючих засобів на основі фосфатів і поверхнево-активних речовин для миючих засобів, які не відповідають європейським стандартам». Також буде заборонено виробництво, використання і поширення на території України миючих засобів з масовою часткою фосфатів більше 8,5 % маси миючого засобу. У пояснювальній записці зазначається, що ухвалення даного законопроекту сприятиме «поліпшенню стану довкілля, зокрема водних об’єктів через зменшення викидів небезпечних речовин у водні об’єкти, поліпшення якості питної води...».

«Впродовж багатьох років ми (Національна екологічна рада і Асоціація рибалок України — Ред.) подаємо до ВР проект про збільшення ставки платежів за забруднення водних об’єктів, але безуспішно, оскільки безпосередньо у ВР знаходяться власники підприємств, що забруднюють стоки, і наше звернення не дає позитивного результату», — розповідає Тетяна ТИМОЧКО, голова Національної екологічної ради України.

1991 року УРСР входила до п’ятірки рибодобувних країн світу. В країні було 238 судів океанічного промислу, улов складав 1 мільйон 100 тисяч тонн риби. Сьогодні більше 75% продовольчого кошика українця — це імпортний продукт незрозумілої якості, підкреслює Олександр ЧИСТЯКОВ, глава Асоціації рибалок України. «Наша країна має 1 мільйон 300 тисяч гектарів водної прісної вологи. В порівнянні з Китаєм, де водна площа в половину менша, торік улов України склав ледве більше сорока тисяч тонн, а у китайців — 4,5 мільйона, — наводить дані експерт. — Сто років тому екскурсії по Дніпру включали лов стерляді. Це було звично для киян. З кожним роком до Червоної книги потрапляє дедалі більша кількість звичних для нас водних мешканців. Під загрозою опинився і звичайний золотий карась».

А професор Надія Волк стверджує, що така риба як плітка, лящ, карась в українських річках — на 90 % мутована і хвора на 68 різних хвороб.

Ще одна проблема — низькі штрафи для браконьєрів. «До останньої редакції Червоної книги було занесено 70 видів нашої риби. Це говорить про злочинну безгосподарність використання водних ресурсів. Дуже важливий аспект проблеми зникнення різних видів риб — браконьєрство. Цих людей не лякають мізерні штрафи. Зараз наша асоціація подала законопроект, що збільшує штрафи в сотню і тисячу разів. 2012 року було затримано 124 тисячі браконьєрів, і це тільки частина. Рейдова робота недостатньо ефективна. Нерідкі випадки, коли ми відсуджували назад рішення судів, після того як браконьєрам повертали їхні електричні вудки. Це просто недопустимо, необхідна кримінальна відповідальність», — розповідає Олександр Чистяков. Експерт підкреслює, що ніде в Європі немає промислового вилову на внутрішніх водоймищах.

Цілий комплекс проблем, пояснюють експерти, зможе вирішити лише нове водне законодавство. Так, з липня цього року в Україні було запроваджено басейновий принцип управління, тобто такий тип управління водними ресурсами, коли основною одиницею управління виступає територія річкового басейну. Він передбачає, що фінансовий механізм гарантує безпосередній зв’язок між платою за водокористування і фінансуванням пріоритетних водозахисних заходів у межах басейну. До цього часу таких термінів, як наприклад, «інтегрована модель управління водними ресурсами» і «санітарний розхід річки» в законодавстві не було. Тепер же це зможе послужити точкою опори для екологічної інспекції й інших контролюючих органів, які працюватимуть за чіткими критеріями.

Також з 1 липня було змінено умови оренди водних об’єктів. Це питання було розглянуто як цілісний комплекс «Вода + земля». Тобто, тепер об’єктом вважається водний простір і земельна ділянка під ним. Це повинно допомогти вирішити проблему нецільового використання об’єктів тимчасовими власниками. Так, якщо з вини орендодавця завдано збитку, він зобов’язаний заплатити. «Багато водних об’єктів висушено і забудовано, забруднено промисловими відходами. Лише у Києві з 480 водних об’єктів залишилося 315. Незаконна забудова берегів провокує зсуви», — розповідає Тетяна Тимочко. За її словами, за останні 20 років в Україні зникло близько 20 тисяч водних об’єктів. Також під загрозою зникнення опинилися деякі природні заповідники, зокрема Шацькі озера і Дністровський каньйон...

«Зміни у Водному кодексі, які сьогодні опрацьовують у центральних органах виконавчої влади, вже погоджено з усіма, за винятком Міністерств фінансів та економіки, які й досі не можуть чітко визначитися зі своєю позицією. Проте, я сподіваюся, що на наступній сесії ВР цей закон знайде своє відображення», — відзначив Олексій ЧУНАРЬОВ, перший заступник голови Державного агентства водних ресурсів України.