«Квадрига» без колеса

Україна, схоже, змінює тактику з завоювання прихильності країн Євросоюзу. Якщо раніше акцент ставили на отриманні сигналів із боку Брюсселя або отриманні перспективи членства в ЄС, то тепер Київ почав говорити про необхідність отримання з боку європейської спільноти «чітких стратегічних цілей». Про це говорив Президент України Віктор Ющенко під час переговорів із президентом Німеччини Хорстом Келлером. «Ми ці цілі формуємо в положеннях, які передбачають інтеграцію України в європейський ринок, включаючи тему членства в європейському ринку», — наголосив український Президент, який у березні минулого року здійснив візит до Німеччини та удостоївся честі виступити в бундестазі. Формальним приводом для нинішнього візиту Віктора Ющенка в Берлін було отримання від німецького фонду «Веркштат Дойчланд» премії «Квадрига». Президенту вручили цю премію за історичні заслуги голови української держави, який в ході помаранчевої революції «проклав для України шлях в сім’ю демократичних держав Європи». Назва премії «Квадрига» походить від скульптурної групи, яка прикрашає Бранденбурзькі ворота в Берліні. Торік він також провів переговори з тогочасним федеральним канцлером Герхардом Шредером. Цього разу зустрічей і переговорів із нинішнім канцлером Ангелою Меркель не було заплановано. Інформовані джерела вказують, що, можливо, на це вплинув випадок чи непорозуміння, яке сталося між Ющенком і Меркель. Йдеться про те, що український Президент не відгукнувся на запрошення німецького канцлера пообідати в Берліні. Саме Ющенко сказав на прес-конференції в Берліні, що міністерства закордонних справ двох країн це питання відпрацьовують.

На переговорах із німецьким президентом Ющенко висловив надію, що з початком головування Німеччини в Європейському Союзі з 1 січня ЄС врахує європейські прагнення України. «Нам хотілося б, щоб і європейська спільнота, і німецьке керівництво розуміли логіку формування цього аспекту зовнішньої політики Президента України й української влади. І хотілося б, щоб ці надії були враховані в основі політики, яку формуватиме Європейський Союз під головуванням Німеччини», — сказав він учора в Берліні в інтерв’ю українським журналістам. За його словами, хорошу можливість переходу до якісно нового рівня торгових відносин із ЄС відкриє вступ України до Світової організації торгівлі. Ющенко також нагадав про закінчення переговорів за договором із ЄС про реадмісію та лібералізацію візового режиму для громадян України. На думку Президента, це хороша справа з погляду зміни ідеології відносин України та ЄС. В. Ющенко зазначив, що в ході переговорів із федеральним президентом Німеччини обговорював теми завершення будівництва трубопроводу «Одеса — Броди», співпраці в авіабудівній, космічній, суднобудівній сфері. На його думку, це ті речі, які могли б стати сьогодні хорошим прикладом ефективності двосторонніх відносин. «Мені здається, чого сьогодні бракує, то це такого типу глобальних проектів, через які б формувалися основні сигнали взаємних інтересів», — зазначив український Президент. Він заявив про те, що задоволений переговорами з президентом ФРН Хорстом Келлером і вважає, що з німецькою стороною існує повне взаєморозуміння щодо євроінтеграційних спрямувань України.

Але в Києві, очевидно, знають або повинні знати, що для реалізації всіх названих Президентом Ющенком стратегічних цілей, треба порозумітися з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Адже саме вона головуватиме в ЄС від імені Німеччини. І безумовно, від цього буде багато в чому залежати те, щоб «Квадрига» не залишилась без колеса, а Україна дійсно заручилась реальною підтримкою Німеччини на шляху реалізації євроінтеграційного курсу.

КОМЕНТАР

Ольга АЛЕКСАНДРОВА, німецький експерт з питань Росії та України:

— Зрозуміле бажання українського Президента обговорити в Берліні проблеми взаємовідносин України з Євросоюзом, не розглядаючи поточних економічних, торгових проблем. Можу припустити, що не до кінця вирішені проблеми з газом і трубопроводом, відносини з Росією. Якщо подивитися на останні події, то ці проблеми ще довго супроводжуватимуть українську та європейську політику. Що стосується одержання Україною підтримки Німеччини, однієї з центральних країн у ЄС, тут відповідь напрошується сама: треба провести економічні реформи, а також реформи в юридичній галузі, вести боротьбу з корупцією. Це всі вимоги, які виставляє ЄС. Але зараз, власне, проблема полягає не тільки в тому, що повинна робити Україна, а які рішення приймуть у Євросоюзі. Зі сторони ЄС на сьогодні важко чекати зміни позицій. Поки в Брюсселі ухвалене рішення, щоправда, з серйозними застереженнями, прийняти з 1 січня в ЄС Болгарію та Румунію. У лавах ЄС дуже великий опір і небажання далі розширятися протягом найближчих років. Як подолати цей опір? Це дуже складне запитання. На сьогодні ніхто в ЄС не готовий дати відповідь на це запитання. Щодо внесення слів про перспективу членства в ЄС у нову Угоду про партнерство та співпрацю. Євросоюз намагається знайти неформальні відмовки, що не існує такого статусу. У Брюсселі бояться, що ЄС не впорається з соціальними проблемами. Слід не забувати, що, крім того, існує проблема з Європейською конституцією. У найбільших європейських державах — і в Німеччині, і у Франції — серйозна економічна ситуація, з погляду безробіття. Це спричинене тим, що в Центральній і Східній Європі є багато дешевих робочих місць. Зараз це практично тема номер один. Плюс до цього відсутність взаєморозуміння між урядом Німеччини та новим урядом Польщі. Польща завжди була адвокатом України. Зараз це не так яскраво виражене, але політики в Німеччині вимушені екстраполювати свої відносини з Польщею і далі на схід та бояться реакції Росії. Для інших країн — Франції, частково Іспанії й Італії — це дуже далеке. Вони зацікавлені в особливих відносинах із країнами Середземного моря. Треба визнати, що можливості ЄС не нескінченні. Я завжди і з самого початку виступала й активно виступаю за активну політику ЄС по відношенню до України. За те, щоб Євросоюз чітко, без будь-яких застережень, дав для України ясну перспективу можливого членства. Коли це станеться — це питання майбутнього, але щоб така перспектива була. Я вважаю, що офіційний Берлін трохи розчарований певною слабкістю керівництва Віктора Ющенка. Багато хто з самого початку передбачав, що він буде сильнішим політиком. Сьогодні Україна не знаходиться у верхній частині порядку денного німецького уряду. Тому що так багато інших проблем, серед яких Україна — не дуже актуальна проблема. З одного боку, проблема полягає в тому, що партнери по широкій коаліції займають абсолютно різні позиції з реформування, їм дуже важко знайти спільний знаменник. З іншого, два питання переважають над усім іншим — Близький Схід і проблема відносин із мусульманством. Ці питання займають абсолютний пріоритет у політиці, не лише в Німеччині, а й в інших країнах. Віктор Ющенко й Ангела Меркель повинні знайти підхід одне до одного та показати громадськості, що в них є відносини, можливо, не дуже щирі, які були між Шредером і Путіним. Можливо, нам такі відносини й не потрібні, ми знаємо, що це заходило надто далеко. Між нами немає фундаментальних протиріч. Іноді між політиками виникають непорозуміння. Такі речі рідко, але трапляються. У цьому я не вбачаю серйозної проблеми. Мені здається, що між Німеччиною та Польщею справді є серйозні проблеми. Яке ставлення офіційних кіл Німеччини до нинішнього прем’єр-міністра України Віктора Януковича? У 2004 році, коли була помаранчева революція, офіційний Берлін демонстрував своє ставлення до Януковича. Але якщо він сьогодні займає офіційну посаду, то мимоволі доводиться визнавати. Абсолютного бойкоту йому не було. Він — прем’єр-міністр, який визнає Президента. Янукович не здійснив державного перевороту, не усунув Ющенка. Тоді питання стояло б зовсім інакше.