Шлях героя — це здійснити силою своєї віри прірву між тим, що людина бажає, і тим, що є реальне.
Ярослав Стецько, український політичний та військовий діяч

Про переваги та недоліки ОБСЄ

Пал ДУНАЙ: Якби ЄС концентрував більше зусиль на Україні, то і привабливість Заходу була б сильнішою
6 грудня, 2013 - 11:52
ФОТО SOCPORTAL.INFO

Вчора в Києві відбулося 20-те засідання Ради міністрів ОБСЄ, яке фактично завершило головування України в цій організації. Напередодні саміту міністрів закордонних справ ОБСЄ в українській столиці відбулася Паралельна конференція «Громадянське суспільство ОБСЄ». «Дню» вдалося поспілкуватися з одним із учасників цієї конференції угорським політологом, транзитологом, директором програм із міжнародної безпеки Женевського центру політики безпеки (Швейцарія) Палом ДУНАЄМ, який часто буває в Україні. В ексклюзивному інтерв’ю він пояснив свою присутність на цьому форумі тим, що хоче бути в курсі подій, які відбуваються в нашій країні. Угорський політолог вважає, що громадянське суспільства є важливою частиною ОБСЄ із самого початку заснування цієї організації і фактично є її доповненням. Тому цікавим є його погляд зі сторони на стан українського суспільства та його роль, зважаючи останні масові акції в Україні на підтримку європейського курсу країни, зокрема тиск на владу з вимогою підписати Угоду про асоціацію.

«...ПРОПОЗИЦІЯ СІКОРСЬКОГО НЕ ПРОВОДИТИ МІНІСТЕРСЬКИЙ САМІТ ОБСЄ У КИЄВІ НЕ ОТРИМАЛА ОДНОСТАЙНОЇ ПІДТРИМКИ СЕРЕД ЗАХІДНИХ КРАЇН, БО ВОНИ РОЗУМІЮТЬ — ЦЕ БУДЕ ДУЖЕ ШКІДЛИВО Й ПРИНИЗЛИВО. І В ЦЬОМУ НЕМАЄ ЖОДНОЇ ПОТРЕБИ.
...ЗАВОРУШЕННЯ МАЮТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ УКРАЇНСЬКИМ КЕРІВНИЦТВОМ, ЩОБ ВИКЛИКАТИ УВАГУ ВСЬОГО СВІТУ ДО ТОГО, ЩО УКРАЇНА ПОТРЕБУЄ І ЗАСЛУГОВУЄ БІЛЬШОЇ ПІДТРИМКИ. І ЩО ЦЕ — В ДОВГОТРИВАЛИХ ІНТЕРЕСАХ УКРАЇНИ»

 

— Дуже складно говорити про роль українського громадянського суспільства, не знаючи його глибше. Але я можу сказати напевне, що воно не може звільнитися від головних політичних трендів. Тому, коли політичний спектр є дуже розділеним, то дуже важко для громадянського суспільства навести містки і представляти різноманітну політичну культуру, яка є більш об’єднуючою та спрямованою на пошук консенсусу. 

Звісно, дуже доброю новиною є існування в Україні енергійного громадянського суспільства, тому що, зрештою, можуть статися зміни і громадянське суспільство може допомогти вирішити проблеми, чи, принаймні, прискорити їх вирішення, попри такі гострі антагоністичні розходження, які зараз спостерігаються.

І чи сприяють його становленню масові протести, які зараз відбуваються в Україні?

— Я вважаю, що ці масові акції демонструють одне: розподіл в українському суспільстві, економіці та політиці  є не штучним, а справжнім. Справді існує реальний неприємний для всіх розподіл всередині суспільства, бо це не відображає політичну культуру, яку всі ми були б раді бачити. Ви бачите: Захід вітає тих, хто хоче йти на захід, і Схід — відповідно тих, хто йде на схід. Це не обов’язково перемога демократії. Ми повинні слухати один одного, ми повинні розуміти один одного. Коли прем’єр-міністр виступає у Верховній Раді, і люди просто не хочуть його слухати, це не допоможе нікому. Ви повинні зрозуміти один одного. Атмосфера могла б змінитися, якби ми зрозуміли, що обидві сторони працюють в інтересах країни. А бачення інтересів країни може бути різним і в цьому головна проблема.

І як Захід і зокрема ОБСЄ можуть допомогти Україні в становленні громадянського суспільства?

— У Заходу, зокрема в ЄС, останнім часом накопичилось багато проблем. І якщо говорити про східне сусідство ЄС, то тут є очевидною одна річ: Україна є найважливішою. Білорусь не збирається йти далеко, Грузія залишається там, де вона є, а решта країн Східного партнерства раді тим, що вони не потребують підтримки, бо у них є газ і нафта, а Вірменія твердо вирішила залишатися на місці. Як наслідок, ЄС може зробити багато у трансформації і економічному розвитку, але не зосереджує ресурси достатньою мірою на Україні. І це становить виклик. Якщо ви подивитесь на економіку ЄС, розмір якої сягає 15 трлн доларів, то це в шість раз перевищує російську економіку. Якби ЄС концентрував більше зусиль на Україні, то й привабливість Заходу, мабуть, була б сильнішою, але євроспільнота не може цього робити, бо має інші проблеми, що потребують вирішення. Що стосується ОБСЄ має одну істотну перевагу: тут усі сидять за круглим столом. І звісно, ОБСЄ становить зразок своєю системою цінностей. Але останнім часом після відставки Козирєва з посади міністра закордонних справ РФ наприкінці 1995 року перебуває в стані боротьби за свій вплив.

А що ви скажете про заклик колишнього посла в Україні Стівена Пайфера бойкотувати проведення міністерської зустрічі в Києві, що фактично є підтвердженням заяви польського міністра Сікорського, який сказав, що Київ — це не те місце, де можна проводити цю зустріч?

— Я вважаю, що це поганий сигнал для країни, яка головує в ОБСЄ, і головування якої не відзначилось якимось особливими успіхами і, звісно, не було проблематичним. Воно проходило доволі добре, починалось з великими амбіціями і завершилось менш амбіційно. Я не думаю, що це добра ідея. Справді існували чутки про перенесення засідання до Відня, що не відповідає нічиїм інтересам, і це було б дуже серйозним перебільшенням проблем, які існують в Україні. Не можна позбавляти країну, що головує, в легітимності проведення міністерської зустрічі.  Зрештою, всі погодились, що така міністерська зустріч має відбутися в Києві.

Я вважаю, що намагання скасувати засідання в Києві було виявом непорозуміння на Заході, свого роду перевірка, як інші відреагують. Але пропозиція Сікорського не отримала одностайної підтримки серед західних країн, бо вони розуміють, що це буде дуже шкідливо і принизливо. І в цьому немає жодної потреби. І голосування вчора (інтерв’ю записувалось 4 грудня. — Авт.) продемонструвало те, що у Верховній Раді існує більшість, яка підтримує політичний курс нинішнього уряду та Президента. Я переконаний, що нинішні заворушення мають бути використані українським керівництвом, щоб привернути увагу всього світу до того, що Україна потребує і заслуговує більше підтримки. І що це — в довготривалих інтересах України».

До речі, яким ви бачите майбутнє ОБСЄ, зважаючи на те, що в США і Росії різні погляди на розвиток цієї організації: Вашингтон виступає за її вдосконалення, а Москва — за повну заміну нових юридично зобов’язуючим договором, який фактично закріпить сферу впливу РФ над пострадянському просторі?

— Справді, ця проблема тісно пов’язана з так званою ініціативою Медвєдєва про Договір з європейської безпеки, що його на папері було запропоновано в 2009 році. ОБСЄ насправді є нішевою організацією, яка заповнює певні прогалини. Вона може бути більш гнучкою, рішучою і активнішою у деяких країнах. ОБСЄ — це повністю демократична організація, яка має свої недоліки і переваги. До недоліків відноситься те, що рішення ухвалюються консенсусом. Зате вигодою є те, якщо рішення ухвалено консенсусом, то воно має високий рівень легітимності.

Тому я гадаю, питання зараз стоїть у тому, щоб активізувати, а не закривати ОБСЄ, бо нам у Європі потрібна організація з усіх питань європейської співпраці. Ця організація пережила випробування часом і саме через це розчарування Росії пов’язано з тим, що вона не отримує достатньо легітимності для таких організацій, де Росія грала б провідну роль, як Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ). Тому вона хотіла почати щось нове. Але дуже скоро росіяни зрозуміли, що немає підстав починати щось нове.

І зараз ми бачимо, що США, РФ і ЄС демонструють більше єдності, професіоналізму та прагматичні відносини. А це означає, що в ОБСЄ є майбутнє.

Микола СІРУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments