Безпека та процвітання ЄС невід’ємні від успіху України

24 серпня цього року особливий для України день. Країна відзначила 25-річчя своєї Незалежності. Цей ювілей народ України зустрічає в умовах серйозних викликів, разом із тим пишається своєю свободою. Українці, незалежно від того, якою мовою розмовляють, у ХХ—ХХІ ст. довели, що більше за все цінують свою свободу, яку намагалися нещадно задушити Сталін, інші лідери комуністичного режиму, Гітлер і, на жаль, лідери сучасної Росії. Саме вірність ідеалам свободи і демократії та намір бути європейцями об’єднали Литву та Україну, оскільки народи цих держав добре знають ціну свободи. Сьогодні Україна перед лицем російської агресії та складних внутрішніх викликів зустрічає свій ювілей незалежності за багатьма стандартами як демократична європейська держава, у якій немає диктатури, існують вільні вибори, ринкова економіка, свобода преси. Це — основне досягнення держави за 25  років незалежності й зразок для мільйонів росіян, білорусів та інших народів регіону. Тому і Литва, і вся Європа сьогодні мають допомогти Україні зберегти свободу. І це через те, що пізньої осені 2013 року десятки тисяч українців вийшли на Майдан у Києві з прапорами Європейського Союзу. Адже такого Європа вже давно не бачила у своїх домівках.

Під час мого першого відвідування України 1998 року (1986-го я бував у Києві ще учнем) впали в очі кілька речей — різноманітність країни, можливості величезного розвитку та теплота українців щодо литовців. Сьогодні, вже як посол, можу лише підтвердити свої перші враження. Дехто вважає, що багатокультурність України, її двомовність та відмінності між регіонами — це виклик, який заважає розвитку країни, однак ми знаємо, що у Європі є не одна багатонаціональна та кількамовна держава, яка прекрасно поєднує ці відмінності. Тому це — можливість, якою Україна доволі успішно користувалася двадцять два роки. На жаль, Російська Федерація в 2014 році, здійснивши не правову анексію Криму та розпочавши військову агресію у Східній Україні, сьогодні ці відмінності використовує для дискредитації України. Наприклад, усі добре знають, що мовне питання в країні є штучним, яке ніколи не складало труднощів у спілкуванні людей та у їхніх стосунках із державними установами. Я сам став жертвою стереотипів, коли вперше відвідавши Західну Україну, впевнився, що ніхто не уникає спілкування російською мовою, якщо так зручніше для обох співрозмовників. Україна — неймовірно багатостороння держава, яка має унікальні можливості у бізнесі, туризмі, культурі. Більш глибоке пізнання країни допомагає зруйнувати багато міфів і віднайти іноді недостатньо репрезентовані природні, культурні та історичні багатства. Поряд із багатими природними ресурсами та потужною важкою промисловістю Україну можна небезпідставно назвати модерновою країною, продуктивність сектора інформаційних технологій якої є одним із найвищих у Європі. Для багатьох є несподіванкою, що заповнивши світові ринки пшеницею та соняшниковою олією, Україна має глибокі традиції якісного виноробства. Людський потенціал, безсумнівно, є найважливішим скарбом України.

Ім’я Литви в Україні відкриває багато дверей. Зворушливо, коли людина, яку випадково перепитав на вулиці, пригадує, що була у Вільнюсі для підтримки Литви під час подій 13 січня 1991 року, або ж коли житель Вінниці із гордістю заявляє, що його місто засноване Великим князем литовським Ольгердом. В Україні чимало спільних історичних знаків та імен, чи то видатних представників Великого князівства Литовського, чи то наших літературних класиків ХІХ—ХХ ст., а також зв’язки міжвоєнного руху та руху спротиву, заслання. Думаю, було би неправильно не використати цей спадок, створюючи ще міцніші відносини між Литвою й Україною.

Останніми роками ми переживаємо інший етап наших відносин. Це — безпрецедентна солідарність, активна допомога Україні з боку Литви, що вимірюється мільйонами євро. Передача євроінтеграційного досвіду, допомога литовських експертів, лікування поранених українських військових, гуманітарна допомога та підтримка постраждалих регіонів Східної України і кримських татар створюють нову історію відносин між нашими державами. Ми близькі та відкриті друзі, які не тільки допомагають, а й критикують та вказують на недоліки, що можна виправити. Усі хочемо, щоб реформи та прогрес в Україні відбулися якнайшвидше. Але щось буксує також і через об’єктивні причини. Незважаючи на це, не можемо опускати руки. Поруч з офіційною підтримкою спостерігаємо неоціненну консолідацію великої частини литовського суспільства, бізнесу, неурядових організацій у наданні допомоги українцям, які захищають та розбудовують свою державу. Тому 25-річчя дипломатичних відносин Литви й України, що відзначатиметься цього року, зустрічаємо достойно та з вражаючим багажем.

Окремо хочу сказати про громадянське суспільство України та добровольців. Думаю, Європа і світ ще достойно не оцінили це явище, яке остаточно сформувалось у 2013 році на Майдані. Тоді народилося нове українське суспільство — сміливе, безкорисне, сповнене рішучості захистити свою країну і допомогти постраждалим співгромадянам. На сьогодні це велика мережа добровольців — від Львова до Донецька, українці різних професій, які заперечують будь-які штучні взаємні суперечності й без винагород жертвують своїм часом та матеріальним добробутом на благо країни та її людей. Ці люди є справжнім символом нової, іншої Європи, і вони заслужили особливої пошани та оцінки від нас та Української держави.

Наразі Європа знаходиться на перехресті надзвичайних викликів, і від віри та готовності захищати спільні цінності нами, європейцями, залежить подальший успіх проекту під назвою Європейський Союз. Очевидно, що безпека та процвітання ЄС невід’ємні від успіху України, яка в Європі ХХІ століття стикається з відкритою та прихованою агресією сусідньої держави і перекроюванням кордонів. Вшановуючи пам’ять загиблих за останні два роки десятків тисяч українців, ми маємо усвідомити, що ці жертви стосуються й кожного з нас. Солідарність і віра у прогрес та незалежність України мають перемогти байдужість та втому.

І наприкінці хотів би зазначити: Європейський Союз мав би ширше відкрити свої двері для українців, надавши їм можливість подорожувати без віз. Ясно усвідомлюючи стурбованість через сучасні міграційні виклики у Європі, маємо залишитися об’єктивними. Громадяни України не становлять для нас істотної загрози, а кілька мільйонів українців, які вже й зараз живуть та працюють у державах ЄС, успішно інтегрувалися і дотримуються місцевих законів. Надання громадянам України свободи пересування — однієї з найважливіших європейських цінностей — стало би гарним прикладом сміливої зовнішньої політики ЄС і прекрасним подарунком для України з нагоди ювілею держави.