Ціни на нафту і сутінки «Русского мира»

Проте одна тенденція проявилася в останні тижні 2015 цілком виразно, і саме вона, вочевидь,  визначатиме перебіг основних подій як  наступного 2016 року, так і в осяжному майбутньому.

Ще в на початку 2015 року мені вдалося передбачити, що до кінця року ціна бареля нафти марки Брент знизиться до 40 доларів. Зараз, у 20-х числах грудня, вона торгується між 37,5 і 38 доларами за барель, і шансів на те, що ціна на енергоносії найближчим часом підвищиться, практично немає. Навпаки, цілком імовірним видається прогноз, згідно з яким до кінця 2016 року вартість нафти може знизиться до 30 доларів за барель.

Занадто багато факторів працює зараз на зниження нафтових цін, тоді як протилежно спрямовані фактори практично не виявляються. Тут і жорстка політика Федеральної резервної системи, і зміцнення курсу американського долара, що зазвичай сприяє спадові цін на нафту. Тут і ІДІЛ, що торгує нафтою із захоплених родовищ в Іраку, Сирії та Лівії за низькими цінами. Тут і  Іран, який повертається на ринок енергоносіїв після зняття санкцій, готовий буде торгувати за демпінговими цінами, щоб відвоювати свою частку ринку. Тут і потреба збільшувати продаж нафти для уряду Іраку, якому доводиться вести жорстоку боротьбу з тим же ІДІЛ,   і необхідність чинити  так само  нафтовим монархіям Перської затоки, щоб не втратити свою частку нафтового ринку і фінансувати своїх союзників у Сирії та Ємені.

Додамо сюди розвиток видобутку сланцевої нафти і газу, так само як і інших альтернативних джерел енергії у США, а також зняття заборони на експорт американської нафти. Але, мабуть, найголовніший довготривалий фактор, що сприяє зниженню цін на енергоносії, це початок здування «мильної бульбашки» ринку нерухомості в Китаї, аналогічне тому, яке сталося в США в 2008-2009 роках і зумовило світову економічну кризу. Нинішній розвиток фінансової кризи в Китаї призводить до скорочення попиту на енергоносії.  Адже китайська економіка - один з найбільших споживачів нафти і газу у світі.

Америці свого часу вдалося вибратися з кризи, породженої «мильною бульбашкою» на ринку нерухомості, багато в чому завдяки тому, що долар залишається головною світовою резервною валютою. А китайський  юань досі не є вільно конвертованою валютою, і вже зараз у Китаї відчувається дефіцит доларової ліквідності. А це - провісник можливої економічної кризи в Китаї 2016 року, яка може тривати кілька років і спровокувати світову економічну кризу.

Із кризи в Китаї, найімовірніше, спробують вийти в режимі соціалістичного «ручного керування», що може кризу в довгостроковій перспективі навіть посилити. До речі, враховуючи закритість значної частини китайської економічної інформації та неконвертованість китайської валюти, є підстави припускати, що реальний обсяг ВВП КНР значно завищений і насправді китайський експорт становить набагато більшу частку ВВП, ніж це визнано офіційно.

У цих умовах чекати в найближчому майбутньому підвищення попиту на енергоносії, а з ним і зростання нафтових цін, не варто. Найімовірніше, на світ чекає тривалий період низьких цін на енергоносії, а заразом і на сировину. Якщо нинішня тенденція зниження нафтових цін триватиме або якщо вони будуть коливатимуться в межах між 30 і 40 доларами за барель, валютних резервних Росії вистачить років на три. Два роки тому Росія мала резерви в 537 млрд доларів, а до кінця 2015 року вони скоротилися до 369 млрд доларів, зменшившись на 168 млрд доларів. Такими темпами валютні запаси Росії вичерпаються за 4 роки, але враховуючи те, що темпи їх витрачання зростають, це може статися і за три роки.

Власне, це все час, який залишився у Путіна для реалізації своєї амбітної експансіоністської програми як на пострадянському просторі, так і на Близькому Сході. Після того як Москві доведеться піти по світу з простягнутою рукою, випрошуючи західні кредити на невідкладні потреби, про безмежне розширення «Русского мира» і про Росію, що встає з колін, доведеться надовго забути. Тоді Путін (або його наступник) змушений буде піти із Сирії, і тільки тоді можна буде всерйоз говорити про мир у цій багатостраждальній країні. Росії також доведеться піти з Донбасу, а через певний час - і з Криму, який просто не буде на що утримувати.

Щодо  України, то для неї епоха низьких цін на нафту несе як певні плюси, так і нові ризики. Для того щоб використати нову епоху на свою користь, Києву треба перенести центр ваги розвитку з енергетичних і енергомістких галузей, капіталізація яких різко знизиться, на високотехнологічні галузі, для чого потрібні масштабні іноземні інвестиції. Однак для цього треба перемогти корупцію і реформувати судову та податкову системи. А в усіх цих напрямах особливого прогресу поки що не спостерігається.